Кравченко Ірина,
Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
Науковий керівник: к. пед. н., доцент Форостюк Т. В.
Оновлення змісту освіти веде до трансформації її технологій, надає їй особистісної сформованості.
Слово "технологія" грецького походження й означає "знання про майстерність". За визначенням ЮНЕСКО, технологія – це "системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань із урахуванням технічних і людських ресурсів у їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти".
Ефективність навчання під час здійснення особистісно орієнтованого підходу визначається не обсягом знань, умінь і навичок, яких набула дитина, а мірою участі самої дитини у процесі здобуття цих знань.
У системі традиційних занять урок, побудований на особистісно орієнтованій взаємодії, є найсучаснішим і оптимальним у навчально-виховному процесі, тому що він передбачає врахування індивідуально визначеного підходу до кожного учасника, стимулює пізнавальну активність, визначає шлях до здобуття ґрунтовних знань, умінь і навичок.
Інтерес – це вибіркове емоційно-пізнавальне ставлення особистості до предметів, явищ, подій навколишньої дійсності. Тут виступають в єдності об’єкт інтересу, що має захоплюючі, привабливі сторони, і суб’єкт, для якого ці сторони життєво важливі.
Пізнавальний інтерес – вид мотивів, форма прояву пізнавальних потреб, що виявляється у прагненні до пізнання об’єкта чи явища, оволодіння певним видом діяльності; має вибірковий характер; є найважливішим стимулом до навчання .
Динамічність, поступальний рух, перехід від явища до сутності, встановлення глибоких зв’язків, оволодіння закономірностями є характерними ознаками пізнавального інтересу.
Характеризуючи особливості пізнавального інтересу, Г. І. Щукіна визначає такі його істотні ознаки:
- інтелектуальну спрямованість пошуку нового в об’єкті, прагнення ознайомитися з предметом ближче, пізнати його глибоко і всебічно;
- усвідомлене ставлення людини до предмета свого інтересу і до завдання, що стоїть перед нею в пізнанні цього предмета;
- емоційну забарвленість: інтерес завжди пов’язаний з бажанням щось дізнатися, радістю пошуку, гіркотою невдачі і торжеством відкриттів;
- вияв у вольовій дії: інтерес спрямовує зусилля людини на відкриття нових сторін і ознак предмета .
Запорукою ефективності навчальної діяльності й процесу учіння молодших школярів є результативність пізнавальної діяльності, від якої залежить цілеспрямованість розумової активності, розвиток інтелектуальної рефлексії та природжених задатків учнів тощо. Л. В. Артемова справедливо зазначає: «Щоб навчання було легким і бажаним, важливо пропонувати такий зміст знань, який дитина на даному етапі розвитку своєї психіки може сприйняти найбільш оптимально – зацікавлено, з найменшими труднощами» . Тобто важливим є вплив пізнавального інтересу на результативність навчання в початкових класах.
Педагогічна технологія – це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, що має на меті оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО) [8].
Щоб розкрити сутність поняття «інноваційна педагогічна технологія», вдамося до аналізу поняття «інновація».
Термін інновація походить із латинської мови («novatio»), що в перекладі означає оновлення (або зміну), і префікс «in», який перекладається з латинської «у напрямку». Якщо робити дослівний переклад, «Innovatio» – у напрямку змін, оновлення. В італійській мові значення дуже схоже, іnnovatione – це новизна, нововведення. У цілісному розумінні поняття «innovation» вперше з´явилося в науково-дослідницьких працях різних вчених ХІХ століття. У ХХ столітті остаточно був введений даний термін в економічну науку. У результаті аналізу «інноваційних комбінацій», змін у розвитку економічних систем, саме Й. Шумпетер ввів даний термін в науку.
Якщо інтерпретувати термін «інновація» в педагогічній науці, то його значення дещо змінюється. Інновація в педагогічній науці – це нововведення, яке сприяє покращенню перебігу і результату навчально-виховного процесу в навчальному закладі. І. Дичківська дала таке визначення інноваційної педагогічної технології: «цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети до очікуваних результатів».
У педагогічній практиці широко застосовується термін «інноваційна педагогічна технологія». Усі школи України спрямовують свою наукову роботу на пошуки нових форм і методів впровадження інноваційного досвіду аби сприяти всебічному розвитку «нової» людини. Звісно, інноваційні педагогічні технології тільки з´являються в педагогічній практиці, але їх види вже мають велике розповсюдження і широке застосування.
Застосування сучасних інноваційних педагогічних технологій на практиці має відповідати вимогам і характеристикам, які відокремлюють педагогічну технологію від методики навчання. Багато дослідників вважають, що кожна педагогічна технологія має наслідувати основні методологічні вимоги (критерії технологічності). Проте і ці вимоги недопрацьовані та мають багато недоліків, тому обрати якийсь один найголовніший сучасній педагогіці дається дуже тяжко.
Інноваційна педагогічна технологія – це дидактичний, методично оброблений прийом подачі нової інформації та знань, який є зручним для використання в діяльності вчителя, і доступно та результативно дає можливість пояснювати учням необхідний для засвоєння матеріал.
Технологія модульного навчання – це освітня система, яка має відмінності від традиційної системи навчання. Модульне навчання полягає в тому, що учні самостійно можуть опрацьовувати матеріал, при умові: якщо їм запропоновані індивідуальні програми, які сприятимуть продуктивному результату.
Особистісно-орієнтована технологія – це різновид інноваційної педагогічної технології, який зосереджений на особистісному розвиткові школяра, розвитку його самоцінності, самобутності. Ця технологія сприяє становленню індивідуальності, самовизначенню, вона робить дитину неповторною, культурно ідентифікованою.
Ігрова педагогічна технологія – це один із найпоширеніших інноваційних підходів до навчання, який на даному етапі досліджень сучасних педагогічних технологій найбільш розвинений, має велику групу методів і прийомів, які організовують навчально-виховний процес у формі різноманітних ігор.
«Інтерактивні технології – це організація засвоєння знань і формування певних умінь та навичок через сукупність особливим способом організованих навчально-пізнавальних дій, що полягають у активній взаємодії учнів між собою та побудові міжособистісного спілкування з метою досягнення запланованого результату». Основними формами впровадження даної технології є семінар, конференція, презентації авторських матеріалів, аукціон ідей, інтерактивна гра. Основними вимогами успішного навчання в режимі інтерактивної технології є:
1. Позитивна взаємозалежність – група повинна розуміти, що спільна навчальна діяльність принесе користь кожному;
2. Безпосередня взаємодія – група повинна знаходитися в тісному контакті один із одним;
3. Індивідуальна відповідальність – кожен учень має оволодіти запропонованим матеріалом, кожен несе відповідальність за допомогу іншому. Більш здібні учні не повинні виконувати чужої роботи, а лише сприяти цьому.
4. Розвиток навичок спільної роботи – учні повинні засвоїти навички міжособистісних стосунків, необхідних для успішної співпраці.
5. Оцінка роботи – під час групових засідань необхідно виділити спеціальний час для того, щоб група могла оцінити, наскільки успішно вона працює.
Отже, інтереси змінюють психічний світ дитини і навпаки, відсутність інтересу знижує успішність роботи.
Список використаних джерел
1. Амонашвілі Ш. О. До школи – у шість років. Педагогический поиск. К. : Рад. шк., 1988. 3–46 с.
2. Артемова Л. Щоб дитина хотіла і вміла вчитися. Дошкільне виховання, 2000. №5. 6-7 с.
3. Безрукова В. С., Карпова Г.А. Инновационные основы проектирования педагогических технологий. Екатеринбург: Изд-во Свердл. инж. - пед. ин-та, 1993. 25-27 с.
4. Беспалько В. П. Педагогика и прогрессивные технологи. М.: Издательство института профессионального образования, 1995. 336 с.
5. Беспалько В. П. Слагаемые педагогической технологи. М.: Педагогика, 1989. 192 с.