ВИЯВЛЕННЯ ОБДАРОВАНИХ УЧНІВ ПІД ЧАС УРОКІВ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Леонтьєва Ольга,

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Науковий керівник: д. п. н., професор Муковіз О. П.

Обдарованість займає одне з провідних місць серед тем досліджень видатних педагогів. Сучасне розуміння обдарованості стверджує, що в її основі лежить домінуюча пізнавальна мотивація і пошукова творча активність, яка проявляється в знаходженні нового, постановці та розв’язанні проблем. Побудова правильної стратегії роботи з обдарованою дитиною передбачає її всебічне вивчення. Однак, попри всю важливість цього завдання, головна увага дослідників звертається не на комплексне обстеження обдарованої дитини, а на виявлення самого феномена обдарованості.

Зацікавленість у вивченні даної теми зумовлена й тим, що сьогодні все більше проблем постає перед вчителем та батьками обдарованої дитини. Як би не була обдарована дитина її потрібно вчити. Дитина з яскраво вираженими здібностями не терпить утисків, надмірного контролю, підвищеного тону. Їй необхідна індивідуальна увага вчителя та вільний час і простір для розвитку своїх талантів. У роботі з такою дитиною всі необдумані дії можуть перетворитись в серйозну психологічну проблему, яка стане на заваді вивчення певного курсу.

М. Бітянова у дослідженні феномену обдарованості вказує на її різноманітну симптоматику. Головною особливістю є наближення обдарованої дитини до дезадаптованої у поведінці, навчанні та внутрішньому стані. Обдарованість як проблема дитини може характеризуватися у сфері навчання: низькою мотивацією, демонстративною, тривожною поведінкою, відсутністю знань з певних предметів. Причини шкільної неуспішності дослідниця вбачає у стійкій фрустрації пізнавальних потреб та можливостей обдарованих дітей. Масова школа зі стандартизованою програмою гальмує пізнавальний розвиток обдарованої дитини та призводить до появи багатьох проблем [1].

Проблема дитячої обдарованості є однією з проблем сучасної науки. Існує понад 100 визначень поняття "обдарованості". Н. С. Лейтес сказав, що "Обдарованість – це здатність до видатних досягнень у будь-якій соціально значущій сфері людської діяльності".

Основним принципом роботи загальноосвітньої школи є розкриття в процесі навчання дитячої обдарованості. Здійсненню цього принципу сприяє робота практичного психолога і педагога в їх взаємодії.

Зміст роботи з обдарованими дітьми включає: ряд завдань, а саме: сприяти розвитку кожної особистості; якомога раніше виявляти обдарування кожної дитини і максимально сприяти їхньому розвиткові.

Основним підходом у пошуку юних обдарувань варто визнати комплекс заходів: медичних, фізіологічних, психологічних, педагогічних, спрямованих на вирішення цих завдань сім'єю і школою. Важливо використовувати різноманітні методи виявлення інтересів і здібностей дітей і надалі спостерігати за їхніми успіхами. В роботі з обдарованими дітьми можна виділити три етапи.

На першому етапі виявлення обдарованих дітей враховуються відомості для батьків і педагогів про високі успіхи в якій-небудь діяльності дитини. Можуть бути використані також результати групових тестувань, соціологічних опитувань. Це дозволить окреслити коло дітей для більш поглиблених індивідуальних досліджень.

Другий етап можна назвати діагностичним. На цьому етапі проводиться індивідуальна оцінка творчого потенціалу й особливостей нервово психічного статусу дитини психологами і вчителями.

З огляду на результати першого етапу можливе обстеження дітей за допомогою наборів психологічних тестів залежно від переваги того чи іншого варіанта потенційних можливостей. Якщо переважатиме інтелектуальна сфера, то дитина відрізняється гостротою мислення, допитливістю і легко навчається, виявляючи практичну кмітливість. У цих випадках використовуються методики, спрямовані насамперед на визначення базових когнітивних і мовних параметрів у обдарованих дітей.

У дітей, обдарованих у сфері академічних досягнень, найбільш досягнутими у своєму розвитку можуть бути окремі здібності: мова і література, математика й природознавство. Тому завдання психолога не тільки визначити рівень загального інтелектуального розвитку дитини, а й оцінити тип мислення.

Діти з творчим і продуктивним мисленням відрізняються незалежністю, розкутістю поведінки, здатністю продукувати оригінальні ідеї, знаходити нестандартне рішення, винахідливістю. Така творча спрямованість обдарованості передбачає оцінку насамперед їхніх творчих здібностей.

Діти, які відрізняються контактністю, значною потребою в спілкуванні й лідерстві, ініціативні, мають високі організаторські здібності, серед однолітків і дорослих впевнено почувають себе, їх завжди однолітки обирають на головні ролі в іграх і заняттях.

Якщо ж у дитини переважають художні здібності, вона з раннього віку виявляє схильність до малювання або музики, психологічне тестування тут повинне бути спрямоване на оцінку ступеня емоційної стійкості і рівня нейротизму, оскільки ці діти часто відрізняються від інших високою вразливістю і вимагають індивідуального психологічного підходу з боку педагогів та нерідко психотерапевтичної корекції лікаря-фахівця.

Обдарованість у руховій сфері виявляється у високому ступені психомоторних реакцій, спритності, значній фізичній силі, розвиткові рухових навичок.

Багато дітей виявляють високий рівень обдарованості не в одній якій-небудь сфері, а в декількох. Завдання педагогів і психолога – не тільки виявити таку поліобдарованість, а й вдосконалювати, розвивати її.

На третьому етапі роботи з обдарованими дітьми основну роль мають виконувати педагоги, завдання яких формування і поглиблення дитячих здібностей. Реалізується ця вимога за допомогою широкого спектра педагогічних прийомів і методів.

Отож, необхідно пам’ятати, обдаровані діти набагато швидше своїх однолітків проходять початкові рівні соціальної адаптації; їм властиві слухняність і зразкова поведінка, орієнтована на одержання позитивної оцінки дорослих; у підлітковому віці вони немовби минають фазу дитячого конформізму і чинять опір стандартним правилам, груповим нормам і внутрішньо груповим орієнтаціям на авторитарних лідерів.

Список використаних джерел

1. Бітянова М. Психолог у школі: зміст діяльності й технології. – К.: Главник, 2007. – 160 с.

Please publish modules in offcanvas position.