Трохимчук Світлана,
Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
Науковий керівник: к. пед. н., доцент Красюк Л. В.
Важливість формування здорового способу життя, здоров'язбережувальної компетентності в молодших школярів обумовлена розумінням, що лише з раннього дитинства можна прищепити основні знання й навички з охорони здоров'я, які згодом перетворяться у важливий компонент загальної культури людини і вплинуть на формування здорового способу життя усього суспільства. Саме у молодшому шкільному віці закладається майбутній потенціал здоров'я.
Тому основним завданням сучасної початкової школи стає виховання компетентної особистості, яка не тільки володіє знаннями, а й уміє застосовувати їх у житті, діяти адекватно у відповідних ситуаціях, адаптуватися до складних соціальних умов, долати життєві труднощі, підтримувати своє здоров’я на належному рівні, надавати опір негативним впливам. З огляду на це, особливого значення набуває спрямоване формування у дітей умінь і навичок здорового способу життя.
Здоров’язбережувальна компетентність за Державним стандартом – це здатність учня застосовувати в умовах конкретної ситуації сукупність здоров’язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися до власного здоров’я та здоров’я інших людей.
Ця компетентність включає в себе:
-уявлення і поняття про здоров’я, здоровий спосіб життя та безпечну поведінку;
-усвідомлення здоров’я як вищої життєвої цінності;
-взаємозв’язок організму людини з природнім і соціальним оточенням;
-удосконалення фізичної, соціальної, психічної та духовної складових здоров’я;
-дбайливе ставлення до свого здоров’я [2].
До особливостей роботи вчителя початкової школи із здоров’язбереження учнів належить необхідність володіння комплексом здоров'язбережувальних технологій, за допомогою яких у молодшого школяра закладається фундамент основ збереження життя та зміцнення здоров’я, учні оволодівають необхідними знаннями, навичками та життєвими компетенціями, методикою забезпечення здорового способу життя.
Технологічну основу здоров'язбережувальної педагогіки складають здоров'язбережувальні технології, які розглядаються як сукупність прийомів, форм і методів організації навчання школярів без шкоди для їхнього здоров’я.
Здоров'язбережувальні технології є стрижнем усіх педагогічних технологій, спрямованих на зміцнення та відтворення здоров’я учасників навчально-виховного процесу, на формування у школярів компетентного ставлення до власного здоров'я.
Аналіз класифікацій існуючих здоров’язбережувальних технологій дає можливість виокремити такі типи (за О. Ващенко):
- здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;
- оздоровчі – технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, ароматерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;
- технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання [1].
Здоров’язбережувальні технології навчають дітей жити без конфліктів; навчають укріплювати, зберігати своє і цінувати чуже здоров’я. Ці технології формують у дітей здоров’язбережувальну компетентність, прищеплюють їм принципи здорового способу життя, посилюють мотивацію до навчання.
Список використаних джерел
1. Ващенко О. Здоров`язберігаючі технології в загальноосвітніх навчальних закладах Директор школи. 2006. №20. С. 12-15.
2. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, затверджений Кабінетом Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392.