Тумачок Наталія,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. п. н., професор Муковіз О. П.
Одним із шляхів модернізації освітньої системи України постає упровадження в навчальний процес закладу освіти інноваційних педагогічних технологій і методів. Педагогічну інновацію розглядають як особливу форму педагогічної діяльності і мислення, які спрямовані на організацію нововведень в освітньому просторі, або ж як процес створення, упровадження і поширення нового в освіті. Інноваційний процес в освіті – це сукупність послідовних, цілеспрямованих дій, спрямованих на її оновлення, модифікацію мети, змісту, організації, методів та форм навчання і виховання, адаптації навчального процесу до нових суспільно-історичних умов.
Педагогічні інновації мають відповідати таким принципам:
1) створення нового в системі освіти,
2) сприйняття нового соціально-педагогічним співтовариством,
3) застосування педагогічних новацій (система рекомендацій для теоретиків та практиків щодо пізнання інноваційних педагогічних процесів ) [1, 210].
Проблема інновацій в освітній системі актуалізувала набуття Україною незалежності, що було викликано наступними чинниками:
- нові соціально-економічні перетворення обумовили необхідність корінних змін в організації системи освіти, методології і технології організації освітнього процесу в навчальних закладах різного типу (гімназії, ліцеї та ін.) і потребу підготовки нової плеяди науково-педагогічних кадрів на основі нових вимог та потреб суспільства;
- посилилася тенденція гуманітаризації змісту освіти, з’явилися нові навчальні дисципліни та стрімко виникла потреба в викладачах, які могли б забезпечити творчий, інноваційний підхід до реалізації цих тенденцій;
- входження навчальних закладів у ринкові відносини викликає конкуренцію між державними і недержавними закладами освіти, дає можливість молодій людині навчатися там, де інноваційний потенціал та якість отриманої освіти вищі;
- на відміну від умов жорсткої регламентації змісту і організації освітнього процесу у радянський період в сучасній системі освіти викладач отримав можливість творення власної педагогічної лабораторії, що, безперечно, вимагає набуття досвіду інноваційної діяльності;
- бурхливі зміни в інформатизації суспільства активізують потребу оновлення інформаційно-освітнього середовища.
Д. С. Мазоха та Н. І. Опанасенко зазначають, що педагогічна професія вимагає особливої здатності до адекватного сприйняття потреб суспільства і відповідної корекції навчально-виховної діяльності. Школа, як один із найважливіших інститутів соціалізації людини, підготовки молоді до ролі активних суб’єктів майбутніх суспільних процесів, повинна бути винятково уважною, як до нових реалій та тенденцій суспільного розвитку, так і до нововведень у сфері змісту, форм і методів навчання і виховання. Відповідно інноваційність має характеризувати професійну діяльність викладача закладу освіти [2, 6].
Нововведення (інновації) не виникають спонтанно, а постають результатом системних наукових пошуків, аналізу, узагальнення педагогічної досвіду. Основою інноваційних процесів в освіті є упровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику, вивчення, узагальнення і поширення передового вітчизняного та іноземного педагогічного досвіду.
Рушійною силою інноваційної діяльності є педагог як творча особистість, оскільки суб’єктивний чинник є вирішальним під час пошуку, розробки та упровадження нових ідей. Саме він повинен вводити інновацію на уроках, виховних та класних годинах. Творчий викладач, учитель, вихователь є освіченим, має широкі можливості та необмежене поле для інноваційної діяльності, оскільки на практиці може експериментувати та переконуватися в ефективності методик навчання, коригувати їх, здійснювати докладну структуризацію досліджень освітнього процесу, пропонувати нові технології та методи навчання. Основна умова такої діяльності – інноваційних потенціал педагога. Якщо педагог є творчою особистістю, сповнений нових цікавих ідей, то діти в його класі будуть краще засвоювати новий матеріал, будуть уважнішими на уроках. Вони розвиватимуть не тільки свої знання та уміння, а ще й уяву, логічне мислення та творчість.
Слід подбати про науково-методичне обґрунтування інновацій, залучення до їх упровадження авторитетних, творчих педагогів, що зможуть подолати супротив педагогічної спільноти.
На думку Н. В. Якси, інноваційну діяльність можна вважати ефективною, якщо нововведення пройшло всі стадії вище викладеного «життєвого циклу».
Список використаних джерел
1. Дубасенюк О. А. Інноваційні навчальні технології – основа модернізації університетської освіти // Освітні інноваційні технології у процесі викладання навчальних дисциплін: Зб. Наук.-метод. праць. – Житомир: Вид-во ЖДУ, 2004. – С. 3-14.
2. Стрілець С. І. Інноваційні технології і методи навчання у вищій освіті: проблеми та перспективи / С. І. Стрілець // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету / Серія: Педагогічні науки. – Чернігів: Видавничий відділ ЧДПУ, 2011. – Випуск 90 – С. 204-209.