Янчук Олена,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. б. н., доцент Голуб В. М.
У Державній національній програмі «Освіта (Україна XXI століття)» серед пріоритетних напрямів реформування шкільної освіти визначено: «...своєчасне виявлення ранньої обдарованості, забезпечення умов для розвитку талановитих дітей», а також «...удосконалення навчально-виховного процесу в шкільних закладах з урахуванням особистих якостей, стану здоров’я, природних задатків дитини» [1]. У «Концепції виховання творчої особистості» визначено необхідність узгодження творчої діяльності з віком дитини, що сприяє розвитку інтелектуальних здібностей та максимальному розвитку критичності та культури мислення молодого покоління. Одним із основних завдань загальної середньої освіти є реалізація цільової Програми педагогічної підтримки творчо обдарованої молоді, що надає можливість створити загальнонаціональну систему виявлення, відбору та педагогічної підтримки обдарованої молоді.
Творча діяльність дозволяє повною мірою розкрити природні здібності, знайти своє місце в житті, ставити значущу мету і досягати її. Ранній початок занять із розвитку творчих здібностей робить все подальше навчання в школі та вищому навчальному закладі усвідомленим, вибір фахового шляху ‒ невипадковим, виявляє потребу в творчій і дослідницький роботі.
У тлумачних словниках поняття: «здібний», «обдарований», «талановитий» уживаються як синоніми, що відображують рівень прояву здібностей. Отже, установлюючи складові обдарованості, необхідно основним уважати поняття здібність. М. Б. Teплов [4] визначає три ознаки здібності.
По-перше, здібності ‒ це індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої.
По-друге, здібності ‒ це не будь-які індивідуальні особливості взагалі, а такі, що стосуються успішного виконання якої-небудь діяльності або багатьох діяльностей.
По-третє, поняття здібність не визначає ті знання, навички або вміння, що вже вироблені в конкретної людини.
На думку О. Я. Савченко [3], обдарованість ‒ це сукупність задатків особистості як передумова розвитку її здібностей до певних видів діяльності. Талант ‒ це певна природна якість, що демонструє особливі здібності. Обдарованість ‒ це стан таланту, ступінь прояву таланту.
У психологічному словнику В. В. Рибалки [2] талант трактується як природна обдарованість і видатні здібності до якої-небудь діяльності.
Якими чинниками визначається талановитість, обдарованість дитини? Відповідно до теорії психологічної науки, чинниками, за якими здійснюється психічний розвиток дитини, є:
‒ природні передумови;
‒ соціальні умови життя;
‒ система саморозвитку.
Обдарованими називають дітей, які, на думку фахівців, через видатні здібності демонструють високі досягнення в одній або декількох сферах: інтелектуальній, у сфері творчого або продуктивного мислення, організаторській, художній, спортивній та ін. Чітких критеріїв обдарованості дотепер не вироблено, хоча більшість фахівців погоджуються з думкою, що обдарованим дітям притаманний випереджальний розвиток, тобто випередження своїх однолітків за низкою психічних параметрів. У пізнавальній сфері це виявляється у надзвичайній допитливості, здатності стежити за декількома процесами одночасно, активно досліджувати навколишній світ, сприймати зв’язки між явищами і робити відповідні висновки, створюючи в уяві альтернативні системи тощо. Перевищення середньовікових норм на стадії «прийому» інформації поєднується з відмінною пам'яттю і раннім мовленнєвим розвитком, що сприяють накопиченню та інтенсивному використанню значного обсягу інформації. Крім того, обдарованих дітей зазвичай відрізняють зосередженість і велика завзятість у розв’язанні поставлених завдань, винахідливість і багата фантазія.
Умовами успішної роботи з обдарованими дітьми є:
‒ осмислення значення розвитку обдарованих дітей кожним членом колективу і посилення у зв’язку з цим уваги до проблеми формування позитивної мотивації навчання;
‒ визнання того, що система роботи з обдарованими учнями ‒ один із пріоритетних напрямів роботи школи;
‒ постійне вдосконалення науково-методичної роботи та освітнього процесу загальноосвітніх навчальних закладів;
‒ залучення до роботи з обдарованими учнями вчителів, які мають високі професійні та особистісні якості, а також «вузьких» спеціалістів (психологів, керівників предметних гуртків тощо).
Список використаних джерел
1. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). – К. : Райдуга, 1994. – 61 с.
2. Рибалка В. В. Словник із психології та педагогіки обдарованості і таланту особистості: термінологічний словник / В. В. Рибалка. – Київ, Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2016. – 424 с.
3. Савченко О. Я. Взаємозв'язок ключових і предметних компетентностей у контексті формування у молодших школярів уміння вчитися / О. Я. Савченко // Імідж сучасного педагога. ‒ 2012. ‒ № 6. ‒ С. 3‒6.
4. Теплов Б. М. Психология / Б. М. Теплов. ‒ М. : Учпедгиз, 1953. ‒ 258 с.