Даниленко М. В.,
Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
Науковий керівник: д. пед. н., професор Бахмат Н. В.
У статті проаналізовано роль ейдетики для розвитку пам’яті молодших школярів, окреслено можливості лепбуків як засобу розвитку ейдетизму в молодших школярів. Наведено приклад використання лепбуку на уроках української мови.
Ключові слова: ейдетика, ейдетизм, образ, пам’ять, лепбук.
Сучасна освіта спрямована на розвиток творчих, талановитих, креативних та здібних дітей. Дітей, які мають гнучке мислення, нестандартний підхід до ситуації, а також вміють розв’язувати проблеми в оригінальний спосіб. Для досягнення цих та інших цілей в освітньому просторі постійно з’являються нові та удосконалюються вже існуючі технології навчання.
Початкова школа, продовжуючи дошкільний період, забезпечує подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний та соціальний розвиток. Аби далі розвиватись та входити в соціум, дитина має отримати та засвоїти знання про навколишній світ, оволодіти нормами поведінки, набути певних вмінь та навичок і активно застосовувати їх у реальному житті. Тому дітям доводиться запам’ятовувати надзвичайно великий обсяг інформації.
У початковій школі, зокрема на уроках української мови, діти засвоюють слова, поняття, правила, норми, тощо. Тому дуже часто у дітей виникають труднощі із запам’ятовуванням. Зважаючи на це, вчитель має шукати ефективні техніки, які б допомогли передбачити виникнення даної проблеми, або допомогли її корегувати. В такому випадку в нагоді можуть стати знання про ейдетику.
Ейдетика – це психологічний або медичний термін, який визначається як здатність згадувати чи відтворювати зображення, звуки, запахи об'єктів чи тактильні відчуття про них в пам'яті з граничною точністю [3, с. 232].
Проблеми ейдетики досліджували такі вітчизняні науковці, як В. Артихович, Н. Безсмертна, О. Главник, Е. Грединарова, Л. Забара, О. Нечипоренко. Теоретичні та прикладні аспекти розвитку пам’яті, зокрема і у молодших школярів, вивчали Л. Виготський, П. Гальперін, Я. Коломенський, Є. Нємов, Т. Нікітіна, Л. Столяренко та інші вчені.
З поняття «ейдетика» випливає поняття «ейдетизму». Ейдетизм – це психологічна здатність відтворювати надзвичайно яскравий наочний образ предмета через тривалий час після припинення його дії на органи чуття [3, с. 232]. Ейдетичний образ є яскравим, суб’єктивним, візуальним, у зв’язку з цим ейдетику також називають «живою» пам’яттю. Ейдетична пам’ять набагато триваліша. Дитина зможе відтворити те, що запам’ятала, і через місяць, і через рік [1].
Використовуючи різні засоби ейдетики, вчитель розвиває одну з найважливіших сторін психічного життя дитини – пам’ять. Але якими засобами вчитель має користуватися, аби розвивати в дітей саме ейдетичну пам’ять? Це вправи, ейдетичні техніки, наочність, ігрова діяльність, відео та аудіо записи і нарешті проектна діяльність, яка сьогодні дуже часто використовується у освітньому просторі під назвою «лепбук».
Загалом питання «лепбуків» сьогодні дуже актуальне, але ще недостатньо описане у наукових працях, можливо через те, що у науковій літературі «лепбук» не виділяють як один з основних засобів навчання. Проте, на сучасному етапі розвитку суспільства лепбуки все більше і більше використовують саме як засіб для кращого запам’ятовування інформації, що і визначило мету нашої статті: теоретично обґрунтувати можливості використання лепбуків на уроках української мови як засобу розвитку ейдетизму в молодших школярів.
Система ейдетики будується на принципі образних асоціацій, завдяки яким дитина може запам’ятовувати матеріал набагато швидше і якісніше [1]. Саме такі образи дитина створює собі сама, коли виготовляє лепбук.
Lapbooking – процес виготовлення лепбуку як форми організації навчального матеріалу, явище нове, але вже набуло популярності та широко використовується у всьому світі від Америки до Європи. У перекладі з англійської «лепбук» (lapbook) означає «наколінна книга» (lap – коліна; book – книга) [2].
Лепбук, або як його ще називають, інтерактивна тека, тематична тека, тека проектів – це саморобна паперова книжка з кишеньками, дверцятами, віконцями, рухливими деталями, міні-книжечками, які дитина може діставати, перекладати, доповнювати, складати на свій розсуд. У ній збирається матеріал з якоїсь певної теми.
Лепбук – це гра, творчість, пізнання і дослідження нового, повторення і закріплення вивченого, систематизація знань і просто цікавий вид спільної діяльності учнів. За допомогою такої книги дитина з легкістю запам’ятовує ту інформацію, яка представлена в лепбуці, адже учень більш зацікавлений у навчанні, коли воно «оживає», до нього можна торкнутись [2]. Згодом, маючи під рукою таку готову тематичну папку, дитина може освіжити свої знання з тієї чи іншої теми.
Сам процес виготовлення лепбука неймовірно захоплюючий для дитини. Тому що, учень не тільки бачить перед собою готовий лепбук, але й бере активну участь у його підготовці. Тоді процес запам’ятовування проходить легше і швидше. В процесі роботи з тематичними матеріалами діти вчаться проводити спостереження, виконувати завдання, вивчають і закріплюють інформацію. В ідеалі леп буки розробляються під конкретну дитину (або групу дітей), за її особливостями, рівнем знань та вподобаннями.
Пропонуємо приклад використання лепбуку на уроці з української мови у 3 класі.
Тема. Діалог.
Мета: формувати уявлення у молодших школярів про значимість вживання діалогічного мовлення в житті людини, показати його зв’язок з реальним життям, сприяти кращому запам’ятовуванню норм і правил ведення діалогів.
Рис. 1. Зовнішній вигляд лепбука
Перед початком роботи вчитель обов’язково інформує дітей про час виготовлення лепбуку, його розміри, наповнення, зовнішній вигляд (Рис. 1) та форму презентації. Учні виготовляють лепбуки вдома самостійно, парами або невеличкими групами. Лепбук може бути оформлений за розсудом дітей, але має містити 3 сектори (Рис. 2).
І – Теорія. У цьому секторі вони повинні розмістити інформацію, яку знайдуть про діалог.
ІІ – Завдання для однокласників. Учні готують завдання для своїх однокласників, аби обмінятися лепбуками на уроці (усі завдання мають бути обговорені з вчителем).
ІІІ – Цікавинки. Учні розміщують цікаву інформацію на свій розсуд з даної теми.
Урок-презентацію вчитель організовує за власним бажанням.
Рис. 2. Сектори лепбука
Виготовлення такого лепбуку на уроці української мови мотивує дітей до навчання, вносить у навчальний процес зацікавленість та креатив, пробуджує уяву, покращує пам’ять та процеси мислення і налаштовує сприятливу психоемоційну атмосферу у класі. Тому ми прогнозуємо, що правильне та раціональне його використання на уроках з української мови не тільки додасть у навчальний процес новизни, а й допоможе учням шляхом творчості та креативу краще запам’ятовувати, а в подальшому, і відтворювати засвоєну інформацію.
Список використаних джерел
1. Зіганов М. Мнемотехніка / М. Зіганов, В. Козаченко. – Москва, 2000. – 173 с.
2. Лепбук. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Лепбук.
3. Словник іншомовних слів / за ред. О.С. Мельничука. – Київ, 1974. – 776 с.