Ткачишина Г. М.,
Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
Науковий керівник: д. пед. н., професор Бахмат Н. В.
У статті розглянуто проблеми громадянського та соціального розвитку молодшого школяра. Визначено сутність понять “соціальна та громадянська компетентності”. Досліджено нормативно-правові документи та концепцію Нової української школи стосовно компетентнісного підходу в освіті. Виокремлено актуальність проблеми формування соціально-громадянської компетентності у контексті НУШ.
Ключові слова: ключові компетентності, компетентнісний підхід, соціально-громадянська компетентність, Нова українська школа.
Сьогодні відбувається активний розвиток демократизації української держави і громадянська освіта та виховання є одними із найважливіших завдань, які розв'язує система освіти. У становленні національної демократичної держави однією з передумов є формування соціуму свідомо активних громадян , які дотримуються демократичних цінностей та настанов у своїй поведінці, а також своєю діяльністю продукують громадянські ініціативи та демократичну культуру.
Вагомий внесок в обґрунтування актуальних проблем громадянського виховання молоді, формування у неї національної самосвідомості, у висвітлення сутності громадянськості, психолого-педагогічних та народознавчих основ формування вносять науково-теоретичні і практичні дослідження С. Русової, Г. Вашенка, В. Сухомлинського, В. Андрушенка, Р. Арцишевського, М. Боришевського, М. Задерихіної, І. Зязюна, П. Ігнатенка. О. Киричука, Н. Косарєвої, В. Кременя, Л. Крицької, Т. Ладиченко, В. Поплужного, А. Сиротенка, О. Сухомлинської, Г. Філіпчука, К. Чорної та ін.
Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті одним із пріоритетів розвитку освіти називає соціальне і громадянське виховання, яке має здійснюватися упродовж усього процесу навчання дітей та молоді.
Громадянська компетентність – здатність людини активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства [4].
Виховати в учня громадянську компетентність означає сформувати в нього комплекс особистісних якостей і рис характеру, що є основою специфічного способу мислення та спонукальною силою повсякденних дій, вчинків, поведінки. Це патріотична самосвідомість, громадянська відповідальність і мужність, готовність трудитися для розвитку держави, захищати її, підносити міжнародний авторитет. Це повага до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї незалежності як його представника, спадкоємця й наступника. Це дисциплінованість, працьовитість, завзятість, творчість, почуття дбайливого господаря своєї землі, піклування про її природу, екологію. Ці та інші якості й риси формуються в процесі засвоєння учнями духовних надбань рідного народу, цілеспрямованого національного виховання як системи ідей, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної політики українського народу, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, виховання їх в дусі природно-історичного розвитку матеріальної і духовної культури нації [5].
Найважливіша освітня функція школи нині – формування повноцінної особистості, здатної зайняти гідне місце в соціумі. В процесі соціалізації школярі мають засвоїти суспільні вимоги до себе, навчитися регулювати свої стосунки з іншими людьми, виробити якості, необхідні для подальшого життя.
У процесі формування соціальної компетентності важливим є період молодшого шкільного віку. Це час, коли дитина набуває нових соціальних ролей і вже здатна до самостійної керованої діяльності, рефлексії, розв’язання життєвих проблем, встановлення соціальних контактів, вироблення нових соціальних стратегій життєдіяльності.
Реалізація нової освітньої парадигми в Україні викликає потребу в оновленні змісту навчання й виховання школярів. Особливе значення надається проблемі формування компетентностей.
Метою повної загальної середньої освіти є всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності [2].
Сучасна початкова школа не може залишатися осторонь від процесів модернізації освіти, які відбуваються в Україні. Початкової ланки освіти стосуються всі світові тенденції та інновації: особистісно орієнтований підхід, інформатизація, інтеграція тощо. Серед них – і компетентнісний підхід, поява якого пов'язана, насамперед, з кризою освіти, що полягає в протиріччі між програмовими вимогами до учня, запитами суспільства і потребами самої особистості в освіті. Адже довгий час у вітчизняній системі освіти домінував знаннєвий підхід, результатом навчання якого була сукупність накопичених учнем знань (як інформації), умінь і навичок.
Проект Нової української школи широко обговорюється у пресі, зокрема у статтях міністра освіти і науки України Л. М. Гриневич, роботах науковців О. Б Бігич, Л. В Калініної, В. Г Редька та ін.
Концепція Нової української школи виокремлює десять основних компетентностей, в тому числі й соціальну та громадянську компетентності, що передбачають усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, в сім’ї, на роботі, уміння працювати з іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісів; повагу до закону, дотримання прав людини і підтримку соціо-культурного різноманіття [3].
Актуальність проблеми формування громадянської компетентності у молодших школярів згідно Концепції Нової української школи зумовлена, насамперед, потребою українського суспільства в особистостях, спроможних робити свідомий вибір та застосовувати демократичні технології прийняття індивідуальних і колективних рішень, враховуючи інтереси й потреби громадян, представників певної спільноти, суспільства та держави. Тому формування у молодшого школяра якостей громадянина-патріота має бути об’єктом особливої уваги вчителя початкових класів.
Соціальна компетентність у початковій школі – це вироблення позитивного ставлення до навчання та навколишнього середовища, адекватна поведінка в колективі ровесників, вміння працювати в команді і з командою, розвиток лідерських якостей. Молодший шкільний вік – унікальний період комунікативного та соціального розвитку. Саме в початковій школі закладаються ґрунтовні основи поведінки та спілкування школярів, які у майбутньому визначатимуть можливості особистості бути активним у різних видах діяльності, приносити користь людству, вдосконалювати його.
Список використаних джерел
1. Державний стандарт початкової освіти. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-zatverdzhennya-derzhavnogo-standartu-pochatkovoyi-osviti (дата звернення: 16.02.2019).
2. Закон України «Про освіту». URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 (дата звернення: 15.02.2019).
3. Нова українська школа: концептуальні засади реформування середньої школи / упоряд.: Гриневич Л., Елькін О., Калашнікова С. та ін. [б. в.], 2016. 34 с.
4. Нестеренко Т.С. Громадянська компетентність учнів як складова громадянської освіти в початковій школі. Наукові записки. Серія: Педагогіка. 2009. № 4. С. 193-195.
5. Пометун О. І. Формування громадянської компетентності: погляд з позиції сучасної педагогічної науки. // Вісник програм шкільних обмінів. 2005. № 23. С. 18.