Дарієнко Вікторія,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., доцент Волошина Г. П.
Сучасний етап розвитку національної школи характеризується посиленням уваги до мовної освіти в країні, потребою «формування особистості, яка відзначалася б свідомим ставленням до рідної мови, мовленнєвою активністю на всіх етапах оволодіння мовою як засобом спілкування, високою культурою спілкування в різних життєвих ситуаціях» [2, с.45].
Серед методистів, які досліджували проблему навчання української мови, на доцільність застосування положень теорії мовленнєвої діяльності для розвитку мовлення учнів вказували М. Вашуленко, Т. Ладиженська, М. Львов, Т. Рамзаєва. Проблемам формування різних видів мовленнєвої діяльності присвячено дослідження А. Бурляєва, М. Новик, О. Шахнаровича, Н. Шевченко. Способи організації мовленнєвої діяльності у практиці навчання української мови у школі розглядали Н. Бондаренко, Л. Варзацька, С. Дубовик, В. Капінос. Дослідники зазначають, що навчання мовлення на рівні мовленнєвої діяльності створює найбільш сприятливі можливості для оптимального використання продуктивних методів у роботі з розвитку мовлення, для вдосконалення цієї галузі методики в цілому.
Аналіз методичної літератури, присвяченої проблемі мовленнєвого розвитку учнів, засвідчує, що в ній учені, методисти торкалися питань культури мовлення, розвитку мовленнєвих здібностей учнів.
Вирішальну роль у формуванні практичних мовленнєвих умінь відіграє продумана система навчально-тренувальних вправ, зокрема, такі види роботи, які вимагають активної мовленнєвої діяльності, практичного використання набутих знань, оперування вивченим матеріалом, синтезу різноманітних мовних одиниць. В. Мельничайко зауважує, що «усі мовні явища необхідно розглядати з урахуванням функції, яку вони виконують у зв’язному мовленні» [1, с.29].
Процес формування мовленнєво-етикетних умінь з культури спілкування четвертокласників неможливий без уміння орієнтуватися ними у мовленнєвій ситуації – перш ніж щось говорити чи писати, продумати, з якою метою, кому, де і про що говоритиме чи писатиме адресат.
Завдання учителя початкової школи – спонукати молодших школярів до аналізу, визначати їх моральний характер. Це сприяє усвідомленню молодшим школярем своєї поведінки і формуванню навичок культури мовного спілкування, позитивних якостей мовленнєвої поведінки.
Для того, щоб сформувати в учнів мовленнєві вміння, учитель повинен не просто нав’язувати учням вивчення того чи іншого мовного явища, виконання якоїсь мовленнєво-ситуативної вправи, а, включивши учня у відповідну мовленнєву діяльність, формувати культуру етикетного спілкування.
Засвоєнням всіх цих правил має стати свідоме ставлення до власних усних і письмових висловлювань, прагнення уникати помилок, дотримання правил культури спілкування. Робота над досягненням цієї мети починається у процесі вивчення всіх тем і розділів програми з української мови в початковій школі.
Список використаних джерел
1. Варзацька Л. О. Активізація мовленнєвої діяльності учнів / Л. О. Варзацька // Поч. шк. – 1991. – №2. – С. 29-32.
2. Савченко О. Я. Урок у початкових класах: навчально-методичний посібник / О. Я. Савченко. – К. : Освіта, 2001. – 183 с.