Козяр Михайло Миколайович
член-кореспондент НАПН України, заслужений працівник освіти України, д.п.н., професор, професор кафедри практичної психології та педагогіки Львівський університет безпеки життєдіяльності
Львів, Україна
Козловський Юрій Михайлович
д.п.н., доцент, завідувач кафедри педагогіки та соціального управління Національний університет «Львівська політехніка»
Львів, Україна
Професійна діяльність викладача університету характерна високою складністю своєї організації, що містить складові, які різняться між собою за змістом, формою, прийомами здійснення та функціональної спрямованості. Як єдине утворення вони спрямовані на досягнення головної цілі — надання знань та формування умінь і навичок, підготовка та соціалізація майбутніх фахівців. Узагальнюючи складові професійної діяльності викладача університету, можна виокремити різні аспекти їх прояву, а саме: навчальний, виховний (навчально-виховний — педагогічний), управлінський (організаторський), методичний, науковий, інноваційний тощо. Така діяльність передбачає виконання викладачем низки фахових функцій на високому професійному рівні, який відповідає рівню розвитку суспільства. Окрім фахових знань, викладач повинен генерувати орієнтацію на загальнолюдські цінності, поглиблювати власні пізнавальні інтереси і широкі потреби; удосконалювати гнучкість, глибину, критичність і самостійність мислення тощо. Також він повинен бути дисциплінованим і доброзичливим у співпраці зі студентами та колегами; характеризуватися відповідальністю та ініціативністю.
Враховуючи, що професійна діяльність викладача університету може розподілятися за різноманіттям аспектів їх прояву, відповідно вона і реалізується в кількох напрямах: педагогічному, організаторському, методичному, науковому та інноваційному. Найчастіше вони не утворюють цілісної педагогічної системи: в результаті співтовариство викладачів виявляється розділеним на «викладачів-науковців» і «викладачів-практиків» (трансляторів знань), які виконують вузько спрямовані функції. Ґрунтуючись на результатах вивчення та детального дослідження всіх напрямів професійної діяльності викладача університету, ми дійшли висновку, що виявлені аспекти професійної діяльності викладача відображають основні напрями його професійного саморозвитку, які в подальшому можуть утворювати цілісну динамічну систему, яку можна поіменувати системою саморозвитку 3, с. 437.
Поряд із загальною і професійною освітою та очевидним наслідком розвитку педагогіки як розвиванням хисту до наукової творчості, наукова освіта – особлива базова галузь освіти загалом. Однак науковій освіті притаманні риси, що у функціональному сенсі виходять за рамки загальної та професійної освіти: наукова освіта має своє особливе особистісне і соціальне призначення, свою домінантну функцію і відповідно свою лінію змісту освіти, а саме – розвиток здібностей до наукової творчості. Тому є всі підстави вважати наукову освіту особливою, поряд із загальною та професійною, галуззю освіти.
Наукові дослідження у закладі вищої освіти переважно галузевого спрямування. Водночас побутує хибна думка, що проблеми освіти й педагогічної науки – перевага лише університетів педагогічного напряму та спеціалізованих кафедр. Відтак фахові якості працівників закладу вищої освіти оцінюють односторонньо, а їх педагогічні та галузеві знання й уміння розглядають відокремлено. Поширені випадки, коли майстерний науковець, маючи високі якісні й кількісні показники наукової діяльності, недостатньо обізнаний у педагогіці й психології, а чудовий педагог – у розвитку галузевої науки.
Якщо формально професійно-педагогічні обов’язки викладача у ЗВО є доволі чіткими й однозначними, то вимоги до його науково-педагогічної діяльності найчастіше зводяться лише до написання певної кількості методичних рекомендацій чи наукових статей. Причому, часто ця наукова продукція має низку суттєвих недоліків: у галузі педагогічних наук методичні рекомендації зазвичай є ненауковими (не містять нового знання), а скоріше дидактичними матеріалами, які, будучи корисними для викладачів, все ж не можуть бути віднесені до наукових праць.
Своєю чергою, продукція науково-галузевої діяльності викладача ЗВО теж далеко не завжди є науковою продукцією. Науковці, які мають вагомі здобутки у галузі непедагогічних, профільних для певного ЗВО наук, часто вважають педагогічну діяльність «додатковим навантаженням», а іноді просто неспроможні передати власні досягнення студентам, грамотно трансформувати одержане ними наукове знання у навчальне. Спостерігається і протилежне явище: коли викладач блискуче виконує педагогічні функції, натомість неспроможний на належному рівні виконувати науково-галузеві та науково-педагогічні обов’язки.
За переходу вищої школи від навчальної до науково-освітнього процесу вкрай актуальний розвиток теорії наукової освіти як основної галузі освіти поряд із загальною і професійною. У ЗВО здійснюють чималу роботу з наукової підготовки учасників навчального процесу, втім ідеться про цілеспрямовану підготовку особистості до наукової діяльності. Позаяк сьогодні для педагогіки притаманне посилення процесів інтеграції, в науковій освіті органічно поєднані та є їх логічним продовженням ознаки загальної й професійної освіти. Отож, наукова функція закладу вищої освіти – це комплексна діяльність із професійно-галузевою, професійно-педагогічною та загальнонауковою складовими. Нерозривність цих трьох складових на базі загальнонаукової освіти утворює педагогіку наукової діяльності на межі педагогічної науки та загального наукознавства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Козловський Ю. М. Інтеграційні процеси в професійній освіті: методологія, теорія, методики: монографія. – Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2018. – 420 с.
2. Козяр М. М. Формування персонального освітнього середовища педагога // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. 2016. Вип. 47. С. 10–14.
3. Тітаренко Н. Ю. Інноваційна система саморозвитку викладача університету. Вища освіта України. Тематичний випуск «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології». 2014. № 3 (54). С. 437–441.