Кравчук Оксана Володимирівна
к.п.н., доцент, доцент кафедри фахових методик та інноваційних технологій у початковій школі
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
м. Умань, Україна
На сучасному етапі державотворення в Україні значна роль належить реалізації проголошеного вищими владними органами курсу на становлення громадянського суспільства. Наше виховання має готувати для суспільства насамперед громадян, гідних своєї Батьківщини. Тому основним показником ефективності всієї виховної роботи є те, наскільки готові вихованці до виконання вимог суспільства і передусім до праці на загальну користь. Громадянське суспільство можна характеризувати як спільність особистостей з розвиненими економічними, політичними, правовими і культурними відносинами між її членами, як суспільство, яке є незалежним від держави, але постійно взаємодіє з нею, нарешті, як суспільство громадян високого соціального. економічного, політичного, культурного і морального статусу, які разом з державою утверджують незворотність демократичних перетворень. Це, в принципі, неперервний процес удосконалення влади, політики і людини, процес, що охоплює всі без винятку аспекти суспільного життя.
Жити в суспільстві і бути вільним від його впливу неможливо. Ця аксіома відома дуже давно і вона завжди залишиться актуальною. Тим більше в часи, коли незалежна Україна переживає період відтворення демократичних традицій. Суспільство, хоча і повільно, але рухається в напрямку до громадянського суспільства. Актуальні питання громадянського виховання у підготовці майбутнього вчителя стали центром уваги дослідників і науковців сучасності (О.Бабакіної, І. Беха, Н. Бібік, Ю. Завалевського, О. Савченко та ін.). Різні аспекти професійного становлення майбутнього вчителя, зокрема, його підготовка до здійснення громадянського виховання висвітлювалися у наукових працях В. Андрущенка, Є. Бондаревської, О. Вишневського, Л. Вовк, Ф. Гоноболіна, В. Журавльова, Н. Кузьміної, Ю. Кулюткіна, Л. Кондрашової, В. Оржехівського, В. Постового, М. Рагозіна, Ю. Руденка, В. Сластьоніна, М. Стельмаховича, Б. Ступарика, В. Сухомлинського, І. Тисячник, Р. Хмелюк та ін.
У зарубіжній педагогіці проблемам виховання громадянина, формування громадянської зрілості присвячені праці А. Адлер, К. Вейнберга, Р. Вудса, К. Джанга, Дж. Дьюї, Г. Кершенштейнера, Х. Мюнклера, Ч. Паттерсона та ін.
Основна ідея громадянської освіти – це формування громадянськості як інтегрованої якості, що є фундаментальною духовно-моральною якістю, світоглядною і психологічною характеристикою особистості, а вчитель як суб’єкт і організатор процесу громадянського виховання має володіти значним рівнем розвитку громадянської компетентності, що визначатиме його громадянську зрілість і професійну готовність. Практичний педагогічний досвід засвідчує, що особлива роль у цьому відводиться предметам соціально-гуманітарного циклу, а саме історії, правознавству, суспільствознавству, українській та іноземній мові і літературі. З огляду на зазначене, особливого значення набуває професійна підготовка майбутніх учителів названих навчальних дисциплін до організації громадянської освіти, що передбачає сформованість у них громадянської компетентності. Вивчення та узагальнення результатів наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних учених, а також особливостей організації громадянської освіти та процесу формування громадянської компетентності у майбутніх учителів виокремлює ряд суперечностей, що потребують розв’язання та визначають актуальність нашого питання:
- між сучасними суспільними та професійними вимогами до рівня громадянської компетентності майбутніх учителів та рівнем сформованості цієї якості у випускників вищих навчальних закладів;
- між потребами у науковому обґрунтуванні змісту і сутності громадянської компетентності майбутніх учителів та існуючим рівнем наукових знань;
- між вимогами компетентнісного підходу до професійної освіти та існуючими формами і методами організації процесу професійної підготовки майбутніх учителів тощо.
Процес становлення патріотичного виховання в Україні неможливий без оволодіння молодими громадянами знаннями про це суспільство та навичками демократичного громадянства, необхідними для його розбудови, які вони здобудуть спочатку в середній загальноосвітніх, а потім у вищих навчальних закладах. Це стосується не лише політичної активності молоді, а й усвідомлення нею власної ролі та значення в житті суспільства, а також поведінкової діяльності відповідно до власних переконань і цінностей.
Змінюються і взаємозв’язки та взаємовпливи між освітніми та іншими суспільними інституціями, які відповідають за соціально-економічний та культурний розвиток сучасних країн. Цивілізовані держави усвідомлено прагнуть організувати навчально-виховний процес так, щоб якомога більша частка їхньої спільноти отримала з часом статус всебічно розвинених особистостей. Саме всебічно розвинена особистість, яка усвідомлено і оптимально віднайшла своє місце в суспільній ієрархії та діяльністю якої задоволене суспільство, спроможна активно впливати на висхідний позитивний розвиток сучасних країн. Громадянське суспільство, його демократичні принципи та цінності, на які сьогодні орієнтується українське суспільство, адекватно скеровують особу на високу професійну компетентність, активну і принципову поведінку в усіх життєтворчих процесах.
Становлення громадянської держави, якісні зміни в суспільно-економічному, духовному житті й ціннісних орієнтаціях українського соціуму, інтеграція України у європейську спільноту зумовлюють необхідність розвитку системи громадянського виховання.
Зміст шкільної програми, містить культурологічні знання й ті, що сприяють розвитку спостережливості, мислення дитини, уяви, пам’яті, самостійності, активності. Важливу роль відіграють і особистісні компоненти, які забезпечують ставлення учнів до отримуваних знань, створюють міжсуб’єктність спілкування у процесі пізнавальної та комунікативної діяльності, виявляються у переживаннях, смислотворчості учнів і є потужним джерелом мотивації їхнього навчання.
Кожен учитель унікальний своєю неповторністю, фаховою освітою та особистим досвідом, можливостями самореалізації, характером та своєю долею. Його індивідуальність відображається у можливостях самотворення, не терпить втручання, підштовхування, визначається природними здібностями і внутрішньою активністю. Тому дуже важливо створити оптимальні умови для його становлення як соціально-культурної особистості, як члена демократичної спільноти.
За роки незалежності виросла нова людина, духовне обличчя якої характеризується такими прекрасними рисами як патріотизм.
Перед новою українською школою, яка стоїть на шляху демократичних перетворень, постають нові завдання. Одне з них – формування особистості громадянина правового демократичного суспільства. З огляду на це активно розробляється новий напрямок – громадянська освіта; з’явилася концепція громадянського виховання; напрацьовується науково-методичне забезпечення, створюються програми та підручники.
У вихованні громадянина велика роль належить початковій школі. Але для того, щоб учитель був спроможний свідомо працювати в цій галузі, йому потрібно чутко уявляти, в чому полягає сутність такого складного особистісного феномена, як громадянськість. І, нарешті, як реально може вчитель початкової школи впливати на розвиток у дітей якостей, необхідних свідомому громадянину нової України?
У демократичному суспільстві громадянськість розуміється як сукупність складних багатовимірних особистісних якостей, з-поміж яких вирізняються: патріотизм, громадянські чесноти, громадянські знання та готовність брати участь у соціально-політичному житті країни (громадянська участь).
У сучасному розмінні до громадянських чеснот обов’язкового додається повага до прав і свобод людини, відповідальність, відкритість та критичне мислення, толерантність.