Марусинець Мар’яна Михайлівна
д.п.н., професор
Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова
м. Київ, Україна
Соціальні зміни, які відбуваються в українському суспільстві, загострюють питання щодо підготовки компетентного фахівця, який вільно володіє професією та здатний до ефективної роботи на рівні світових стандартів. Посилення суспільної значущості даної проблеми обумовлено підвищенням рівня вимог до професійної компетентності вчителя загальноосвітньої школи, відповідно й до рівня якості його підготовки у вищих освітніх навчальних закладах. Йдеться про вдосконалення системи професійної освіти на рівні формуванням певного типу мислення майбутніх фахівців; набором знань, умінь, навичок, що дозволяють їм здійснювати аналіз результатів педагогічної діяльності, рефлексію самого процесу педагогічної діяльності та місця в ній. Отже, є необхідним введення в структуру професійної компетентності майбутнього вчителя такої особистісно фахової характеристики, як аналітико-рефлексивна.
У педагогічній теорії і практиці підготовки фахівців дотичними до досліджуваного поняття є: «аналітична компетентність» у вигляді цілісного новоутворення (І.Абрамова; інформаційно-аналітична компетентність (Є. Гайдамак); «рефлексивна компетентність» (Ю. Кушеверская). Натомість, поняття аналітико-рефлексивної компетентності у науковому обігу є новим, і розглядається в інтеграції з такими поняттями, як: «аналітика» і «рефлексія».
Аналітика – (від грец. άναλυτικά ) – основа інтелектуальної, логіко-мисленевої діяльності, спрямованої на рішення практичних завдань. У її основі лежить не стільки принцип констатації фактів, скільки принцип «випередження подій», що дозволяє індивідові прогнозувати майбутній стан об'єкту аналітичного дослідження.
Аналітика відіграє інтегруючу роль у: 1) реконструкції минулого; 2) утвердженні сьогодення і 3) прогнозуванні майбутнього. У цьому сенсі вона ідентифікується з поняттям «рефлексія» Отже, аналітика може виступати як спосіб організації пізнавальної діяльності, націленої на пошук і розкриття тих закономірностей та рушійних сил, які на момент початку є невідомими. Саме це надає проблемі непередбачуваний і ризикований характер. Ризик тут обумовлений тим, що ніякий винайдений метод свідомо не гарантує істини, і є лише ще одним ступенем на шляху до пізнання феномену. В цьому відношенні навіть помилкове рішення, якщо воно отримало правильну оцінку – теж є предмет аналітичного осмислення, оскільки його результатом є отримання нових знань.
Рефлексія (лат. reflexio – звернення назад, самопізнання) – усвідомлення індивідом того, як його сприймають і оцінюють інші індивіди або спільності; вид пізнання, у процесі якого суб'єкт стає об'єктом свого спостереження; роздумів, аналізу власного психічного стану.
Рефлексія містить у собі також готовність діяти в ситуаціях з високим ступенем невизначеності, гнучкості у прийнятті рішень, прагненні до реалізації нововведень й інновацій, спрямованості на пошук нових, нестандартних засобів розв’язання професійних завдань, здатності переосмислювати свій професійний і особистий досвід. Іншими словами, як інструмент організації навчальної діяльності (О.Анісімов, А. Зак, С. Максименко, О. Савченко, І. Семенов, С.Степанов й ін. ), як найважливіша внутрішня діяльність відносно себе, можливостей свого «Я» і тим, що вимагає обраний фах.
Тому, «аналіз» і «рефлексія» тісно взаємопов'язані між собою: аналіз передбачає пошук причини педагогічних явищ, фактів шляхом їх розчленування на складові елементи, встановлення залежності між елементами, виявлення проблеми і способів її рішення; рефлексія є формою аналізу, але тільки власних дій, станів і того, «наскільки інші учасники навчально-виховного процесу розуміють «рефлексуючого», знають його особистісні особливості, емоційні реакції і когнітивні уявлення»[2,3]
Аналітична і рефлексивна складові, маючи спільну мету, – рішення педагогічної задачі, пропонують різні способи, тим самим, доповнюючи один одного, розширюють уявлення про професійну компетентність у цілому і розглядаються як єдина інтегральна характеристика.
Педагогічними умовами, що сприяють формуванню аналітико-рефлексивної компетентності майбутнього вчителя в системі вищої професійної освіти, є: самоактуалізація суб'єктного досвіду аналітико-рефлексивної компетентності майбутнього вчителя; інтеграція знань, умінь як освітніх результатів компетенцій аналітико-рефлексивної компетентності майбутнього вчителя в змісті професійної підготовки в рамках інваріантної і варіативної частин блоку педагогічних дисциплін; впровадження в процес професійної підготовки майбутнього вчителя комплексу методів активного і інтерактивного навчання, орієнтованих на формування його аналітико-рефлексивної компетентності.
Завдяки сформованості аналітико-рефлексивної компетентності майбутній фахівець оволодіватиме знаннями, вміннями і навичками для більш глибокого пояснення педагогічних фактів і явищ; встановлення причинно-наслідкових зв'язків між ними, проникненню в глибину педагогічних явищ та навчального процесу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Максименко В. Рефлексія – шлях до продуктивного самовизначення / Психолог. – 2005. – № 1. – С. 19–22.
2. Марусинець М.М. Формування інтегральної психолого-педагогічної компетентності викладачів закладу вищої освіти / Освітній простір України. Науковий журнал. ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. : Івано-Франківськ. : Випуск 14, 2018. С. 81-88
3. Степанов С.Ю. Типология психологического генезиса и проблема рефлексивного механизма творческого саморазвития личности // Творчество и педагогика: в 5 т. / отв. ред. Л.П. Буева. М., 1988. Т.4. – 184 с.
4. Семенов И.Н. Рефлексивная психология и педагогика творческого мышления. Запорожье,1992. – 234 с.