Колток Леся Богданівна
к. пед. н., доцент кафедри педагогіки та методики початкової освіти
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка
Відповідно до Концепції Нової української школи сучасна початкова школа перебуває на шляху оновлення та реформування. Тому чинна система початкової освіти поступово втрачає свою актуальність, настає час пошуку більш гнучких, точніших, психологічно вивірених впливів на духовний та емоційний світ школяра. Згідно з цим освітнім документом учні початкової школи повинні усвідомити, що світ природи існує не лише для наукового вивчення та практичної діяльності людини, а є й джерелом естетичної насолоди та милування. Значний потенціал такого характеру містять у собі «уроки серед природи».
У книзі В. Сухомлинського «Серце віддаю дітям» екологічному вихованню присвячено цілий розділ з такою ж назвою – «Школа під голубим небом». У цьому розділі учений пропонує для дітей ходу босоніж по росі як засіб загартування, прийоми біоенергетичного підживлення організму, пригощання виноградом дітей та їх батьків, прагнення яскравими образами розвивати «ніжні і чутливі нейрони» дитячого мозку, які ще не зміцніли і потребують підживлення [5, с.13].
На «уроках серед природи» у дітей покращуються мисленнєві процеси, розвивається фантазія, естетичні почуття та естетичні смаки, формується екологічна культура та природоохоронна діяльність. Тому на таких уроках доцільно використовувати хвилинку ерудита, застосовувати елементи педагогічних технологій, зокрема, технологію організації групової форми навчальної діяльності.
Василь Сухомлинський зазначав: «Людина була і завжди залишається сином природи, і те, що ріднить її з природою, повинно використовуватися для її прилучення до багатств духовної культури». Педагог-гуманіст ХХ ст. розглядав мислення не лише як наукове поняття, а й як процес пізнання. На початкових етапах розвитку мислення однією з форм пізнавальної діяльності є слово, адже «через слово педагог бачить, як підходить дитина до живого джерела мислення – природи» [5, с.134].
Педагогічна спадщина В. Сухомлинського містить цінні теоретичні та практичні положення, якими варто послуговуватися в освітньому процесі початкової школи. В умовах реформування сучасної початкової освіти вартісними є ідеї видатного педагога, оскільки сьогодні перед українською школою і учителем стоїть важливе питання перетворення навчання в цікавий, захоплювальний процес пізнання дитиною навколишнього світу, а це суголосне із ідеями концепції Нової української школи, її основними цінностями: Дитинством, Особистістю, Радістю, Безпекою та Здоров’ям. Втілюючи здоров’язбережувальні технології в освітній процес початкової школи, ми зосереджуємо на одному із її видів – оздоровчій технології терапевтичного спрямування, зокрема природотерапії.
Природотерапія виступає важливим засобом формування позитивних емоцій в дітей молодшого шкільного віку з використанням природи. Потужний ефект природотерапії полягає у відновленні здоров’я через спілкування з природою: поліпшує фізичний та психічний стан, підвищує інтелектуальні здібності дитини.
Аналіз наукової літератури дозволяє детальніше зупинитися на дефініції «природотерапія». Природне оточення (вода, повітря, сонце, холод, запахи, шум лісу тощо) з давніх часів використовувалось різними народами для оздоровлення й профілактики захворювання. Природотерапія – це, в першу чергу, оздоровчий вплив на організм дитини засобів природи [4, с.86]. Потужний ефект природотерапії – відновлення здоров’я через спілкування з природою – полягає не тільки в значному поліпшенні фізичного та психічного стану, але й у підвищенні інтелектуальних здібностей дитини.
В. Сухомлинський застерігав від надмірного словесно-понятійного впливу, який спричиняє швидке стомлення мозку і породжує неуспішність у навчанні. Відпочинок серед природи і «вбирання всіма фібрами душі» звуків, кольорів, пахощів, казкових розповідей з їх інтонаційним розмаїттям (музико-, кольоро-, аромо-, сміхо-, пісочнотерапії), – всі ці педагогічні прийоми він пропонував використовувати з метою зміцнення імунної системи дітей, турботи про їхнє тіло і душевну рівновагу [5, с. 95].
Педагог вбачав шлях розвитку здорової дитини у врахуванні емоційного, валеологічного і культуро-оздоровчого компонентів змісту навчання, у врахуванні функціональної асиметрії півкуль мозку. Адаптація такого підходу до сутності поняття «природотерапія» як засобу впливу природи на учнів у контексті нашої наукової роботи дозволило сформулювати нам досліджувану дефініцію цього поняття.
Зупинимося детальніше на окреслених у науково-педагогічній та психолого-методичній літературі методах природотерапії, як методах екологічної освіти.
Метод екологічної ідентифікації полягає у педагогічній актуалізації постановки учнем себе на місце того чи іншого природного об’єкта, перенесення себе в оточення, ситуацію, в якій знаходиться цей об’єкт. Метод екологічної емпатії полягає у педагогічній актуалізації співпереживання особистістю стану природного об’єкта, а також співчуття до нього. Метод екологічних асоціацій полягає у педагогічній актуалізації асоціативних зв’язків між різними психічними образами у контексті поставленої перед суб’єктом навчання проблеми. Метод екологічної лабілізації полягає у цілеспрямованому впливові на певні взаємозв’язки в установках особистості, у результаті чого виникає психологічний дискомфорт, обумовлений переживаннями цією особистістю неефективності звичних їй форм екологічної поведінки і діяльності. Метод художньої репрезентації природних об’єктів полягає в актуалізації художніх компонентів мисленнєвих образів світу природи засобами мистецтва. Метод екологічно-емоційного впливу спрямований на розвиток етичних відносин і почуттів, формування в особистості екологічно прийнятних стереотипів поведінки й діяльності в довкіллі.
Таким чином, використання висвітлених у науковій літературі методів природотерапії на уроках природознавства, зокрема, на «уроках серед природи», позитивно впливає не лише на емоційний стан учнів початкової школи, а й покращує їх фізичне здоров’я. Упровадження розробленої технології сприяє використанню форм і методів психолого-педагогічної корекції суб’єктного ставлення до природи, спрямованих на становлення емоційно-ціннісної сфери взаємовідносин дитини з природою, ініціює формування інтересу до еколого-природотерапевтичних проблем, які узгоджуються із становленням загальнопізнавальних, навчальних та оздоровчих процесів, сенсорних природовідповідних еталонів та ціннісних орієнтацій.
Основна мета «уроків серед природи» – навчити дітей думати. Педагогічна спадщина В.Сухомлинського може стати справжньою скарбницею (портфоліо) для учителя з метою здійснення екологічного виховання дітей молодшого шкільного віку. Через призму творів великого педагога можна допомогти учителеві початкових класів навчити учнів пізнавати радість спілкування з природою, з усім живим, що є в довкіллі, прищеплювати дітям навички раціонального природокористування, виховувати почуття господаря рідної землі. Усі завдання учитель успішно може вирішити засобами природотерапії [1, с.13].
Природотерапія виступає важливим засобом формування позитивних емоцій в дітей молодшого шкільного віку з використанням природи. Потужний ефект природотерапії полягає у відновленні здоров’я через спілкування з природою: поліпшує фізичний та психічний стан, підвищує інтелектуальні здібності дитини [4, с. 87].
Наше дослідження базується у проведенні «уроків серед природи» за допомогою використання оздоровчої технології – природотерапії. Ефективність методики дозволяє стверджувати, що учні, перебуваючи на природі, не лише виховуються естетично: природа знімає стреси, викликає приплив сил, піднімає настрій.
«Уроки серед природи» з використанням технології природотерапії дозволяють урізноманітнювати форми й методи роботи у процесі навчання природознавства, створюють умови для виховання творчих здібностей школярів, розширюють функції вчителя. Проведення таких уроків сприяє формувати дитину-добротворця, а це є одна із важливих компетентностей Нової української школи – екологічної.
Проведені «уроки серед природи» засобами природотерапії, як стверджував великий педагог-гуманіст Василь Сухомлинський, сприяють Новій українській школі стати Школою радості для дітей, Школою творчості для вчителів та Школою спокою для батьків, родин і суспільства.
Список використаних джерел
1. Бондар Л. Уроки мислення серед природи у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського. Початкова школа. 2005. № 9. С.12-15.
2. Концепція «Нова українська школа». Інформаційний збірник МОН України. 2016. URL: http://mоn .gоv. uа.
3. Лисенко Н.В. Екологичне виховання дітей дошкільного віку. URL: https://www.twirpx.com/file/1231526/
4. Малишевська І.А. Підготовка майбутнього вчителя початкових класів до використання природотерапії у роботі з учнями початкової школи: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04. Київ, 2011. 254 с.
5. Сухомлинський В.О. Казки Школа під Голубим Небом / упоряд. О.В. Сухомлинська. К.: Рад.шк., 1991. 139 с.