Кропта Юлія
магістрантка факультету дошкільної, початкової освіти і мистецтв
Науковий керівник: Коваль Вікторія
к. біол. н., доцент кафедри дошкільної та початкової освіти
Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка
Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу для життя людей, що робить украй актуальною проблему зміни ставлення людства до природи. Цій меті служить екологічне виховання, яке являє собою систематичну педагогічну діяльність, спрямовану на розвиток в учнів і студентів екологічної культури. Тому першочерговим завданням педагогічних працівників є формування екологічних знань в учнів та студентів, вихованні любові до природи, прагненні берегти, примножувати її, виховувати культуру природокористування [2].
Вступ людства до епохи нових взаємостосунків із природою вимагає змін не тільки його поведінки, але й змін його ціннісних орієнтирів. Важлива роль у подоланні екологічної кризи, на думку науковців, належить освіті й педагогіці, зокрема дошкільній та початковій освіті, що покликана формувати екологічну культуру, початкові екологічні знання, екологічне мислення і свідомість, що ґрунтуються на бережливому ставленні до природи, як унікального природного ресурсу [3]. Кожен громадянин має володіти певною базою екологічних знань, що дозволить розуміти й оптимально розв’язувати екологічні проблеми на основі наукових знань, загальнолюдського досвіду й цінностей. Екологічна освіта у школі, як цілісне культурологічне явище, що включає процеси навчання, виховання, розвитку особистості, має спрямовуватися на формування екологічної культури, як складової системи національного, громадянського виховання всіх верств населення України, екологізацію навчальних дисциплін і програм підготовки, а також на професійну екологічну підготовку через базову екологічну освіту.
Однією з умов реалізації екологічної освіти та виховання підростаючого покоління є створення еколого-розвивального середовища. В процесі підготовки майбутнього вчителя в університеті проводиться ознайомлення з методикою створення еколого-розвивального середовища навчального закладу. Цьому сприяють навчальні дисципліни «Основи природознавства», «Екологія», «Польова практика», «Методика викладання природничої освітньої галузі». Студенти дізнаються про компоненти розвивального середовища. Це і куточки живої природи, кабінетні дослідницькі кутки, навчально-дослідна пришкільна ділянка, географічний майданчик, екологічна стежка. У шкільних класах повинні бути навчальні посібники, матеріали природничого спрямування, технічні засоби навчання, дидактичний і роздатковий матеріал, методична та наукова література, довідники, лабораторне обладнання. Проведення занять в добре організованому середовищі створює сприятливі умови для підвищення ефективності навчально-виховного процесу та полегшує підготовку вчителя до уроків. Для організації еколого-розвивального середовища вчителю необхідно враховувати:
- відповідність віковим особливостям підростаючого покоління;
- багатофункціональність розвивального середовища;
- формування активного пізнавального відношення до навколишнього середовища.
Майбутні вчителі знайомляться як еколого-розвивальне середовище в навчальному закладі сприяє:
− пізнавальному розвитку (створення умов для пізнавальної діяльності, експериментування з природними матеріалами, систематичних спостережень за живими і неживими об’єктами природи; формування інтересу до явищ природи);
− еколого-естетичному розвитку (привертання уваги підростаючого покоління до навколишніх природних об’єктів, формування вміння бачити красу навколишнього світу природи, різноманітність її барв і форм; надання переваги об’єктам природи перед штучними предметами);
− оздоровленню (використання екологічно безпечних матеріалів для оформлення інтер’єрів, іграшок; оцінка екологічної ситуації території навчального закладу; грамотне оформлення, озеленення території; створення умов для екскурсій, занять на свіжому повітрі);
− формуванню моральних якостей дитини (створення умов для регулярного догляду за живими об’єктами і спілкування з ними, виховання почуття відповідальності, бажання і вміння зберігати світ природи);
− формуванню екологічно грамотної поведінки (навичок раціонального природокористування; догляду за тваринами, рослинами, екологічно грамотної поведінки в природі);
− екологізації різних видів діяльності дитини (створення умов для самостійних ігор, дослідів з природним матеріалом, використання природного матеріалу на різних уроках, тощо) [1].
Студенти знайомляться зі змістом чинних шкільних програм, зосереджуючи свою увагу на темах, які закладають у дітей елементарні природничі та природоохоронні уявлення і поняття, дізнаються про методи та прийоми формування природоохоронних вмінь і навичок, розкривають взаємозв’язки між неживою та живою природою, природою і людиною. Ефективність освітнього процесу можна досягти і через організацію простору класної кімнати у вигляді навчальних осередків, які відображають освітні потреби й інтереси дітей. Організація таких навчальних осередків здійснюється для забезпечення дослідницької діяльності школярів, яка сприяє розвитку самостійності. У навчальних осередках можна проводити різні види освітньої діяльності, організовувати роботу школярів у парах, у малих групах та індивідуально.
Створення якісного еколого-розвивального середовища і достатньої матеріально-технічної бази в освітньому просторі сприяє ефективності екологічної освіти учнів, яка є необхідною для їх гармонійного розвитку.
Список використаних джерел
1.Рыжова Н.А. Экологическое образование в детском саду. М.: Карапуз, 2000. 254 с.
2. Фіцула М.М. Екологічне виховання. Педагогіка. URL: http://westudents.com.ua/glavy/50115-ekologchne-vihovannya.html
3. Формування екологічно доцільної поведінки школярів: наук.- метод. посібник. Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2014. 140 с.