Голуб Олена Вікторівна
к. пед. н., доцент кафедри педагогіки
Бердянський державний педагогічний університет,
Лесик Анжеліка Сергіївна
к. пед. н., доцент кафедри педагогіки
Бердянський державний педагогічний університет
В умовах інтеграції вітчизняної системи освіти в європейський освітній простір особливої актуальності набуває якісне викладання навчальних дисциплін гуманітарного циклу. Особливий акцент робиться на підготовці спеціалістів початкової школи, які вивчають історичні, історико-педагогічні дисципліни, що сприяє якісному засвоєнню знань, розвитку критичного мислення, національної свідомості та патріотизму.
Як зазначають науковці (І. Пальшкова, Л. Пєтухова) специфіка змістового аспекту професійної діяльності вчителя початкової школи потребує залучення якісно нових ресурсів у процесі його фахової підготовки, і саме історія педагогіки як навчальна дисципліна у цій системі підготовки займає провідне місце [2; 3]. Засвоєння спадщини минулого розширює кругозір, підвищує загальну педагогічну культуру, сприяє розвиткові педагогічних здібностей майбутніх фахівців початкової освіти, допомагає творчо використати здобуті знання в практичній діяльності.
Сьогодні метою оптимізації історико-педагогічної освіти є набуття кожним майбутнім учителем НУШ ґрунтовних теоретичних знань та практичних умінь і навичок найбільш економним шляхом з мінімальними затратами часу і зусиль студентів та викладачів – активізувати пізнавальну діяльність студентів на заняттях з історії педагогіки.
Ми згодні з ученими (Н. Бібік, І. Дичківська, А. Матюшкін, А. Крупнов, В.Паламарчук, О. Савченко, О. Смолкін, І. Харламов, Т. Шамова, Г. Щукіна), щоб активізувати пізнавальну діяльність студентів необхідно зацікавити у навчанні та перевести традиційне пасивне навчання в активне.
Активне навчання передбачає використання такої системи методів і прийомів, що спрямовані головним чином не на повідомлення студентам готових знань, їх запам’ятовування та відтворення, а на організацію студентів для самостійного одержання знань, засвоєння вмінь і навичок у процесі активної пізнавальної і практичної діяльності.
Визначимо педагогічні умови активізації пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення історії педагогіки.
По-перше, для того щоб активізувати пізнавальну діяльність студентів на заняттях з історії педагогіки необхідно викликати інтерес у них до історико-педагогічних знань, реалізувати систему заохочення їх навчальної діяльності. Вважаємо, що основними способами і прийомами мотивації навчання є висока педагогічна майстерність (професіоналізм, емоційність, красномовство), авторитет викладача, використання наочних засобів, об’єктивність оцінок, застосування рейтингової форми контролю тощо.
По-друге, навчання має мотивуватися за допомогою ігрових форм і методів формування інтересу до навчання історії педагогіки, а саме – активних методів навчання, які поділяються на методи інтелектуальної колективної діяльності й імітаційні.
Розглянемо особливості використання методів інтелектуальної колективної діяльності на заняттях з історії педагогіки. Сутністю таких методів є наявність колективної думки, пізнавальної суперечки при високій активності студентів. До них відносяться обговорення, дискусії, конкурси, метод «мозкової атаки».
Ефективними формами колективної організації навчальної діяльності є обговорення підготовлених студентами повідомлень, доповідей, рефератів. Це – метод, найбільше часто використовується на практичних заняттях з історії педагогіки (організація маленьких груп (5–7 учасників), чи великих груп (до 20–25 учасників), зібраних для рішення визначених задач). Наприклад, можна запропонувати студентам наступні теми рефератів для обговорення – (тема 1.2) «Культура епохи європейського Відродження», «Болонський університет», (тема 3.5) «Українське шкільництво в ХІV–ХV ст.», (тема 3.6) «Аналіз суспільно-політичних умов виникнення українського Відродження XVI–XVII ст.» тощо [1].
Дискусії з історії педагогіки в академічній студентській групі, презентації і всі види діяльності проходять успішно, якщо кожен розуміє правила проведення дискусії і дотримується їх.
Наприклад, на практичному занятті з історії педагогіки можна провести дискусію на основі аналізу цитат видатних діячів освіти. Ця технологія реалізує декілька функцій:
– формує критичне мислення, ораторські навички та здібність розглядати проблему у ретроспективі, розширює кругозір;
– організовує колективну роботу;
– ознайомлює зі спадщиною видатних педагогів;
– дає можливість висказати свою точку зору.
Наприклад: Добре відомо, що освіта – велике благо, вона сприяє духовному і матеріальному прогресові суспільства, розвиткові моральності особистості. Спробуйте пояснити твердження Я.-А. Коменського «Освічена людина без моральності небезпечніша неосвіченої, але моральної людини». У чому, на Ваш погляд, педагогічний смисл висловлювання Я.-А. Коменського: «Ученість без доброчесності все одно, що золоте кільце в носі у свині»?
Студентам також можна запропонувати наступні дискусії в стилі телевізійного ток-шоу «Свобода для дитини – право чи розкіш? (на матеріалі питання «Соціально-педагогічні погляди Ж. Ж. Руссо. Педагогічний трактат «Еміль, або Про виховання»); «Зовнішній вплив на творчий потенціал дитини гальмує дію?» (на матеріалі питання «Теорія вільного виховання»); «Школа майбутнього – школа роботи?» (на матеріалі питання «Педагогіка «громадянського виховання» і «трудової школи» Г. Кершенштейнера»), «Навчання іноземної мови з дитячого садка – користь чи шкода?» (на матеріалі питання «Ідея народності виховання в творчості К. Д. Ушинського») тощо.
Дебатування – це змагання між двома командами, що перевіряють їхню навичку в аргументації, щоб виграти підтримку аудиторії.
Структуровані дебати продовжують практику суспільних переговорів і аргументації, прийняття різних думок, однак, дотримуючись певних правил у відношенні до партнера, що має іншу точку зору. Партнер – не «ворог», він – тільки колега з іншою думкою чи ідентичністю.
Наприклад, тема історико-педагогічних дебатів «Краса врятує світ?» (до 100-річчя від дня народження Василя Сухомлинського). Основні антогністичні аспекти: Краса зовнішня (природа) / Закон і порядок; Краса внутрішня (духовна) / Норми суспільної поведінки; Краса мистецтва / Законодавчі розпорядження (прагматизм: бренд і ціна).
Активно дебати використовуються під час аналізу першоджерел з історії педагогіки. Наприклад, під час опрацювання твору «Рідне слово» К.Д. Ушинського, студенти об’єднуються у дві команди. Перша команда – висловлює позитивні відгуки за прочитаним, інша команда – критикує прочитану книгу. У кінці дебатів слід зробити загальний висновок: «Які корисні ідеї із «Рідного слова» ви запозичили для себе?».
Також цікавими для студентів є теми для дебатів з історії педагогіки, коли порівнюється педагогічна спадщина видатних педагогів, наприклад: «Просвітницькі ідеї Ж.Ж.Руссо і Григорія Сковороди», «В. Сухомлинський і С. Френе: спільне і відмінне у вихованні»).
«Мозковий штурм» – це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішення, в якому здійснюється вільне висловлювання думок усіх учасників. Наприклад, на практичному занятті з історії педагогіки (тема «Школа й педагогіка епохи Середньовіччя») варто запропонувати студентам запитання: «Якими є основні причини появи університетів в країнах середньовічної Європи?» та записати його на дошці. Учасники мозкового штурму, відшуковуючи відповідь на поставлену проблему, висувають ідеї щодо її розв’язання. На дошці записуються всі варіанти ідей доти, доки всі присутні не вважатимуть кількість достатньою. Після цього ідеї аналізуються, групуються й узагальнюються.
Таким чином, використовуючи активні методи навчання, збагачуючи їх новими, нетрадиційними підходами, можна домогтися глибокої зацікавленості студентів навчальним предметом, активізувати пізнавальну діяльність студентів.
Список використаних джерел
1. Голуб О.В. Історія педагогіки : навч.-метод. Бердянськ : БДПУ, 2013. 248 с.
2. Пальшкова О.І. Педагогіка: професійно-педагогічна культура вчителя. Київ: Слово, 2011.192 с.
3. Петухова Л. Є. Вивчення курсу «Історія педагогіки» з використанням мультимедійної енциклопедії. Проблеми сучасної педагогічної освіти: зб. статей /Ред. кол.: Глузман О. В., Ігнатенко М. Я., Корнетов Г.Б. та ін. Ялта: РВВ КГУ, 2008. – (Серія: педагогіка і психологія). Ч. 1. Вип. 19. С. 3.