Волошина Ганна,
к. пед. н., доцент кафедри теорії початкового навчання
Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини
Навчальна діяльність вимагає володіння різними прийомами створення образів, на різному матеріалі (на основі тексту, картин). Прийоми навчальної роботи можуть мати різний ступінь складності, що пов’язано з різною мірою їх узагальненості. Оволодіння прийомами навчальної роботи слугує основою, на якій у дітей формуються компетентності. Існує система навчальних прийомів, що сприяють розвитку особистості учнів: перенесення засвоєних прийомів із навчальної задачі на нову; пошук нових прийомів навчальної роботи; керування своєю навчальною діяльністю; прийоми узагальнення.
Багаторічна практика розвивального навчання довела його ефективність.
Варто підкреслити, що будь-які педагогічні інновації, у тому числі й технології розвивального навчання повинні базуватися на результатах попередньої психолого-педагогічної діагностики і учитель має керуватися принципом «не нашкодь».
На жаль, технології, що використовуються нами, не завжди є «інтелектрозвивальними». І перенесення центру ваги з перших технологій на наступні – основне завдання освіти на всіх рівнях.
Отже, з терміном «розвивальне навчання» ми не пов’язуємо ніяких конкретних систем розвивального навчання і розуміємо його як навчальний процес, у якому поряд з передачею конкретних знань, приділяється належна увага процесу інтелектуального розвитку дитини; такий навчальний процес спрямований на формування знань у вигляді добре організованої системи.
Розробка розвивальних технологій навчання вимагає насамперед відповіді на два запитання: яка та система, яка повинна бути «вбудована» у процес навчання і як повинно проводитися само «будівництво»?
Відповідь на перше запитання складають структурні компоненти основи розвивального навчання і в кінцевому результаті зводяться до побудови раціональної моделі інтелекту. Вони визначають мету, кінцевий образ того, що повинно бути створено.
Відповіді на друге запитання – технологічні основи розвивального навчання, що визначають те, як повинен бути організований навчальний процес для найбільш ефективного отримання потрібного результату.
Система розвивального навчання молодших школярів на уроках української мови і читання може успішно функціонувати за пошуково-дослідницької навчальної діяльності, яка розпочинається з формулювання для учнів навчального завдання, що вимагає від них якісно нового розуміння аналізу ситуації і своїх дій.
Пошуково-дослідницький метод – це метод залучення учнів до самостійних і безпосередніх спостережень, на основі яких вони встановлюють зв’язки предметів і явищ дійсності, роблять висновки, пізнають закономірності.
Внесення елементів дослідження у навчальну діяльність сприяє вихованню у школярів активності, ініціативності, допитливості, розвиває їхнє мислення, заохочує потребу дітей у самостійних пошуках.
Навчальне завдання. Обґрунтовуючи це поняття, В.Давидов і Д.Ельконін тлумачили його як мету, що постає перед учнем у формі проблемного завдання, яке створює навчальну (проблемну) ситуацію. Під час її розв’язання учні засвоюють загальний спосіб роботи з матеріалом, поширюючи його на розв’язання інших завдань. Оволодіння цим способом, його застосування є головною метою навчальної діяльності.
Поставивши перед учнями навчальне завдання, учитель організовує його розв’язання, тобто власне пошукову діяльність. Для цього він повинен бути реальним учасником спільного пошуку, а не його керівником. Усі його міркування про конкретні дії учнів, пропозиції щодо варіантів розв’язання завдань мають бути відкритими для критичного аналізу та оцінювання так само, як і дії учнів.
Навчальні дії. Суть їх полягає у розв’язанні навчального завдання. До таких дій належать: виокремлення проблеми із поставленого завдання; виокремлення загального способу розв’язання проблеми на основі аналізу, загальних відношень у матеріалі, що вивчається; моделювання загальних відношень навчального матеріалу і загальних способів розв’язання навчальних проблем у предметній, графічній або буквеній формі; конкретизація та збагачення окремими виявами загальних відношень і загальних способів дій; контроль за процесом і результатами навчальної діяльності, за виконанням попередніх завдань; оцінювання засвоєння загального способу як результату розв’язання навчального завдання.
Оцінювання дає змогу визначити рівень придатності віднайденого способу для розв’язання інших завдань. Вони можуть бути сконструйовані учителем разом з учнями шляхом зміни умов вихідного завдання, у процесі якого було знайдено спосіб дії.
Отже, основними складовими пошуково-дослідницького методу, що відповідає цілям і змісту розвивального навчання, є: формулювання навчального завдання; спільне з учнями розв’язання навчального завдання; організація оцінювання віднайденого способу дії.
Відповідно до структури цілеспрямованої навчальної діяльності розроблено типологію уроків: уроки формулювання навчального завдання; уроки моделювання способів розв’язання навчальних проблем; уроки контролю за результатами навчальної діяльності; уроки оцінювання результатів розв’язання навчального завдання.
Список використаних джерел
1. Кукушин В.С. Современные педагогические технологи в начальной школе/В.С.Кукушин –Ростов-на-Дону. «Фенікс». – 2004.
2. Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи. –«Початкова школа». – К.: 2016.