Дорож Ірина,
кандидат педагогічних наук, асистент кафедри теорії та методик початкової освіти
Ковальчук Анатолій,
старший викладач кафедри теорії та методик початкової освіти
Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
Стаття присвячена питанням актуальності формування навичок самообслуговування у здобувачів початкової освіти на уроках освітньої галузі «Технології», що підтверджується чинною навчальною програмою для загальноосвітніх навчальних закладів (1-4 класи), в якій у контексті нової редакції Державного стандарту початкової школи самообслуговування визначено як одну із змістових ліній.
Ключові слова: трудова діяльність, самообслуговуюча діяльність, уміння та навички самообслуговування, соціально-побутові навички, форми виховання культури самообслуговування, умови формування навичок самообслуговування.
Розвиток сучасного українського суспільства супроводжується виникненням ряду проблем пов’язаних з недостатньою соціальною зрілістю особистості. Постало завдання вивести людину на новий рівень розвитку і на новий рівень взаємин із суспільством. Це завдання є особливо актуальним з точки зору підготовки підростаючого покоління до реалій сучасного «дорослого» життя, його соціалізації. Успішна соціалізація – одна з умов, що сприяє збереженню духовності нації, розвитку ідеї громадянського суспільства та державності. У зв'язку з цим зростає інтерес до проблеми соціалізації молоді взагалі і в освітньому процесі, зокрема.
Оволодіння способами самообслуговування дозволяє зменшити залежність дитини від оточуючих, сприяє підвищенню її впевненості у своїх силах, створює передумови для навчання іншим видам діяльності та підготовки до самостійної життєдіяльності. Від рівня сформованості навичок самообслуговування як найважливішого компонента самостійності залежить соціальна адаптація молодших школярів, їх цілеспрямованість та включення у суспільно корисну працю.
Проблема формування навичок самообслуговування займає особливе місце в психолого-педагогічних дослідженнях. Самообслуговування розглядається багатьма вченими як важливий засіб трудового, морального і гігієнічного виховання учнів, умова підготовки їх до самостійної життєдіяльності (Т. Алімова, В. Бондар, Г. Годіна, Г. Дульнєв, В. Петрова, Б. Пінський, І. Розанов, Є. Русакова, В. Сухомльнський).
Окремі аспекти формування навичок самообслуговування вивчаються і в дошкільній педагогіці: розвиток побутового сюжету в грі (О. Гаврилушкіна, Н. Соколова); навчання предметним діям на заняттях із самообслуговування (О. Катаєва, О. Стребелева); розвиток самостійності у соціально-побутовій діяльності (Г. Шинкаренко).
Метою навчання дизайну і технологій є розвиток особистості дитини засобами предметно-перетворювальної діяльності, формування ключових та предметної проектно-технологічної компетентностей, необхідних для розв’язання життєвих проблем у взаємодії з іншими, культурного й національного самовираження.
Реалізація мети і завдань навчального предмета здійснюється за такими змістовими лініями: «Інформаційно-комунікаційне середовище», «Середовище проектування», «Середовище техніки і технологій», «Середовище соціалізації» [2].
Змістова лінія «Середовище соціалізації» спрямована на оцінювання і самооцінювання процесу і результатів власної та спільної проектно-технологічної діяльності; формування здатності презентувати освітні результати, обговорювати їх з іншими, ефективно використовувати створені вироби; реалізацію доброчинної діяльності, гостинності; виконання трудових дій у побуті, розвиток прагнення якісно облаштовувати свій життєвий простір.
Важливим етапом навчання є формування об’єктивного оцінювання і самооцінювання отриманих результатів. Кожному учню потрібно дати можливість презентувати результати своєї проектно-технологічної діяльності, вибрати форму презентації. Презентуючи свої вироби, у них формується об’єктивована оцінка, вони розуміють що створені ними вироби ще не надто високої якості, як у справжніх майстрів – є над чим працювати. Водночас вони відчувають свій авторський почерк, здатність створювати не лише копії виробів, але і вносити новизну.
Учитель координує діяльність учнів, може залучати до виконання доброчинних проектів, наприклад допомагати дітям з особливими потребами, сиротам, хворим, одиноким людям, українським військовим тощо. Участь у виконанні таких проектів розвиває здатність бачити довколишні проблеми, проявляти милосердя, дисциплінованість, самоорганізованість, відповідальність та інше [4, с. 117, 118].
Формування основних навичок та вмінь самообслуговування в загальноосвітній школі починається вже з 1 класу. Під час вивчення інтегрованого курсу «Дизайн і технології» вчитель знайомить школярів із розпорядком дня, правилами особистої гігієни, режимом харчування, попереджає про необхідність дотримуватися чистоти і порядку в навчальних кімнатах та ігрових куточках. Завдання вчителя - навчити дітей слідкувати за собою, правильно мити руки, чистити зуби, причісуватися. Знання правил особистої гігієни, як свідчать дослідження В. Кузнєцової та В. Пакулової, необхідні дітям не лише в школі, але й вдома, у громадських місцях (в їдальні, транспорті, під час прогулянок, роботи на навчально-дослідній ділянці).
На уроках у 2-4 класах розвиваються і конкретизуються знання про режим дня і особисту гігієну, майже кожна змістова лінія інтегрованого курсу «Дизайн і технології» передбачає формування культури самообслуговування школярів. Учні знайомляться зі змістом і значенням трудової діяльності, видами відпочинку, оптимальною тривалістю часу підготовки до занять, чергуванням розумової і фізичної праці, тривалістю сну [1, с. 45].
Для ефективного засвоєння знань, на основі яких здійснюється формування навичок самообслуговування, праця має бути належно організованою та сприяти фізичному, розумовому і моральному вихованню школярів. Одна із форм праці із самообслуговування – чергування учнів у класі та школі, виконання різноманітних організаторських функцій у класному і загальношкільному колективі. Наприклад, ремонтуючи навчальне обладнання, підтримуючи порядок і чистоту в класах, шкільних майстернях, рекреаціях та на шкільному подвір'ї, учні вчаться працювати й цінувати працю дорослих, руками яких зведено шкільну будівлю, виготовлено меблі й навчальне обладнання, розвивають у собі бережливе ставлення до створеного [5. с. 303-305].
Успіх формування навичок самообслуговування у молодших школярів на уроках трудового навчання також залежить від певних умов: безпосередня участь дитини у праці: чим раніше дитина буде долучена до праці, тим успішнішим буде процес формування навичок; у дитини від народження є нахил до діяльності, а для того, щоб розвинути його в потребу у праці, важливо з дитинства залучати дитину до повсякденної побутової праці; праця для дитини повинна бути необхідністю, обов’язком; важливо у школі та вдома створювати таку систему життя дитини, такі умови, які б спонукали її до праці, привчали долати труднощі; особистий приклад учителя додає дитині рішучості та впевненості; праця повинна змінюватися відпочинком, тому що напруження викликає перевтому; чергування різних видів діяльності є необхідною умовою зняття перевтоми.
Проаналізувавши літературні джерела з проблеми формування навичок самообслуговування, можна зробити наступні висновки: оволодіння елементами самообслуговуючої діяльності є прямим продовженням розвитку предметної діяльності дитини, робить для неї соціально значущими самі предметні дії і вимагає нового рівня оволодіння предметними і знарядійними діями; оволодіння способами самообслуговування дозволяє зменшити залежність дитини від оточуючих, сприяє підвищенню її впевненості у своїх силах, створює передумови для осягнення інших видів діяльності; виховання культури самообслуговування є важливою умовою переходу від нижчих до вищих рівнів розвитку психічної діяльності дитини, і являє собою цілісний процес взаємодії якостей, що формуються у дитини.
Список використаних джерел
1. Веремійчик І. Методика викладання трудового навчання в початкових класах / І. Веремійчик. – Київ, 2006. – 156 с.
2. Державний стандарт початкової освіти. – Режим доступу : http://dano.dp.ua/attachments/article/303/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%82%20%D0%BF%D0%BE%D1%87%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8.pdf – Назва з екрану.
3. Концепція «Нова українська школа». – Режим доступу : https://osvita.ua/doc/files/news/520/52062/new-school.pdf – Назва з екрану.
4. Початкова освіта: Методичні рекомендації щодо використання в освітньому процесі Типової освітньої програми для 1 класів закладів загальної середньої освіти; Типова освітня програма для закладів загальної середньої освіти (колективу авторів під керівництвом О. Я. Савченко); методичні коментарі провідних науковців Інституту педагогіки НАПН України, календарно-методичне планування (1 клас НУШ). – Київ : УЩВЦ «Оріон», 2018. – 160 с.
5. Степанов О. М. Педагогічна психологія : навчальний посібник / О. М. Степанов. – Київ : Академвидав, 2011. – 416 с.