Коберник Галина,
к. пед. н., професор кафедри теорії початкового навчання
Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини
Останнє десятиріччя характеризується постійним швидким зростанням суспільного й індивідуального значення освіти, що сприяє змінам у характері навчання в сучасній школі. Ці зміни зумовлюються, насамперед, внутрішніми факторами розвитку нового покоління. Варто зазначити, що сучасні діти позбавлені здорового дитинства, вони знаходяться в жaхливому емоційному стані, це діти, які, у зв’язку з проблемами майбутніх мам, ще в утробі по-іншому сформувалися, діти навчанням яких почали досить рано займатися, діти яким надана була можливість надто рано і на тривалий час користуватися гаджетами, замість спілкування з батьками, замість слухання казок т. п. Переважно це діти, які не доотримали уваги з боку дорослих, тому для них так важливо бути почутими, щоб дослухалися до їхньої думки, звертали на них увагу.
В багатьох випадках саме вчителі та батьки, повинні допомогти цим дітям, які, як показали дослідження психологів, звикли до домашнього комфорту і готові працювати тільки тоді, коли їм цікаво. Це вимагає, в першу чергу, нової стратегії навчання, яка передбачала б суттєві зміни у погляді на учня і на його роль у навчальному процесі.
Сучасне педагогічне управління процесом учіння повинно з однаковою мірою враховувати широку систему об’єктивних факторів і у відповідності до них шукати шляхи впливу на соціальну ситуацію розвитку школярів, їх внутрішню позицію. Педагогічне управління процесом учіння повинно спиратися на впровадження сучасних технологій навчання, які забезпечують компенсацію браку спілкування молодшого школяра.
Саме в процесі спілкування людина, зокрема і учень початкової школи, утверджується як член людського суспільства. засвоює накопичений людський досвід та формує власний, стає особистістю.
Потреба у спілкуванні учнів молодшого шкільного віку тісно пов’язана з потребою у взаєморозумінні, в емоційному співпереживанні, так як при цій умові стає можливим формування адекватної само- і взаємооцінки. Прагнення вихованця задовольнити потребу у спілкуванні надає можливість педагогу спрямовано впливати на формування його особистості і, зокрема, на розвиток у нього необхідних особистісних цінностей, які роблять його не тільки здатним жити серед людей, спілкуватися з ними, а піднятись у своїй поведінці до принципів гуманістичної моралі. Проте, як свідчать наші дослідження, учні початкових класів віддають перевагу спілкуванню з однолітками, адже саме тут для них є арена для самоствердження, і значно менше ведуть розмови з дорослими. Все це потребує цілеспрямованої і копіткої роботи з молодшими підлітками у цьому напрямку, ставить перед педагогами завдання знайти такі шляхи, форми, методи, які б сприяли ефективному формуванню у вихованців умінь вирішувати моральні задачі.
Ефективною умовою організації спілкування з однолітками є групова (2 – 5 осіб) робота учнів на уроці, в процесі якої діти привчаються жити в колективі, спільно виконувати завдання, обминати та розв’язувати конфліктні ситуації. Аналіз досліджень свідчить, що за умов спілкування та спільного розв’язування навчальних завдань в групах стає можливим розвиток підростаючої особистості, здатної визнавати і поважати цінності іншої людини; розвиток навичок спілкування та співпраці з іншими членами групи (суспільства); взаєморозуміння та взаємоповаги до кожного індивідуума; виховання якостей:
– толерантності, співчуття, доброзичливості та піклування, почуття солідарності й рівності;
– формування загальнолюдських цінностей та загальноприйнятих норм поведінки;
– вміння об'єднуватися з іншими членами суспільства задля розв'язання спільної проблеми;
– вміння робити вільний та незалежний вибір, що грунтується на власних судженнях та аналізі дійсності;
– розуміння норм і правил поведінки в суспільстві та поваги до них;
– знання законів, основних прав людини;
– особистої відповідальності та громадянського обов'язку;
– здатності цінувати свободу та вміння користуватися нею;
– усвідомлення особистої відповідальності,
що так важливо для дітей покоління гаджетів.
В умовах інтеракції, ведучи діалог чи бесіду, учень має можливість стати активним учасником цих процесів. Постійно говорячи, моделюючи, пишучи, малюючи тощо, він не є слухачем, спостерігачем, а бере безпосередню участь у здобутті нової інформації.
У процесі організації такої роботи особа сприймає себе позитивно, відкрита життєвим ситуаціям, приймає рішення, вона діє вільно, невимушено, незалежно від когось чи чогось, безпосередня, доброзичлива, поважає творчий підхід, не лякається спонтанних рішень [2].
За умов взаємодії учнів створюється найважливіше середовище духовно-особистісного та соціального прояву людини, яке забезпечує самовираження особистості, розвиває та збагачує її свідомість. Водночас спілкування, в яке вступає школяр, є активним засобом педагогічного впливу, учень в ньому не як пасивний об'єкт виховного впливу, а як активний творчий суб'єкт із власним почуттям гідності, поваги й власної позиції "Я".
Навчально-пізнавальна діяльність в умовах інтеракції створює доброзичливий психологічний клімат, учні непримусово, вільно висловлюють свої думки, почуваючи себе розкуто. Таке навчання дає змогу згармонізувати загальнокультурні знання, уміння, способи діяльності, посилити практичну спрямованість освіти [2].
Отже, навчаючись у взаємодії з однокласниками, молодший школяр набуває таких якостей, як:
• здатність вільно висловлювати власну думку, правильно її формулювати, аргументовано відстоювати свою точку зору, активно вступати в дискусію;
• вміти слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;
• моделювати різні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації і переживати їх;
• будувати конструктивні стосунки в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв'язувати їх, шукати компроміси, прагнути до діалогу;
• аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу;
• знаходити спільне розв'язання проблеми;
• навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт;
• бути толерантним.
В процесі інтерактивного навчання реалізуються такі основні завдання соціального самоствердження підростаючої особистості, як:
- підвищення загальної культури (культури мислення, мовлення, спілкування);
- включення учнів у процес взаємодії з однолітками для задоволення їх потреби у спілкуванні;
- розвиток техніки спілкування і взаємодії, здібностей, почуттів, переконань, умінь стверджувати довірливі взаємовідносини як вищу цінність спілкування (Г. М. Сагач).
Можна сказати – виконуючи спільне завдання, молодший школяр компенсує втрачену увагу до своєї персони, усвідомлює свою важливість у колективі (його чують, він вислуханий, до його думки прислухаються), проявляє свою ініціативу, самостійність, лідерські якості, вміння працювати в колективі, беручи до уваги інтереси інших. Цим самим підростаюча особистість набуває якостей інноватора та громадянина, який уміє ухвалювати відповідальні рішення та дотримується прав людини.
Список використаних джерел:
1. Луцюк А. М. Василь Сухомлинський про педагогічну майстерність учителя : монографія / А. М. Луцюк. – Луцьк : Надстир’я, 2003. – 208 с.]
2. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: Методичний посібник. – К.: АПН, 2002. – 136 с.
3. zakinppo.org.ua/...ta.../4468-koncepcija-novoi-ukrainskoi-shkoli-onovleno