Конобріцька Анжеліка,
магістрантка факультету початкової освіти
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: канд. біолог. наук, доцент кафедри
теорії початкового навчання Голуб В. М.
Останніми десятиліттями в українському суспільстві відбулися кардинальні зміни в уявленні про мету освіти та шляхи її реалізації. Замість простої передачі знань, умінь і навичок від вчителя до учня пріоритетною метою шкільної освіти стає розвиток здатності учня самостійно ставити навчальні цілі, проектувати шляхи їх реалізації, контролювати й оцінювати свої досягнення, інакше кажучи ‒ формування вміння вчитися.
Іншими словами, серед різноманітних педагогічних моделей наразі набула поширення особистісно-орієнтована модель освіти в школі, в основу якої входить формування в учнів системи універсальних навчальних дій [2].
В якості одного з основних критеріїв ефективності навчально-виховного процесу педагоги розглядають формування індивідуальності учнів, талановитих, здібних, старанних, з розвиненими комунікативними універсальними навчальними діями, учасників відкритого педагогічного процесу, підготовлених до життя у відкритому суспільстві, починаючи з перших років навчання у школі.
Кожний навчальний предмет в залежності від предметного змісту і способів організації навчальної діяльності учнів розкриває певні можливості для формування універсальних навчальних дій.
Особливість предмета «Природознавство» полягає в тому, що він, маючи яскраво виражений інтегрований характер, поєднує у рівній мірі природознавчі, суспільствознавчі та історичні знання і дає учневі матеріал природних і соціально-гуманітарних наук, необхідний для цілісного і системного бачення світу і його найважливіших взаємозв’язків.
Саме молодший шкільний вік сприятливий для оволодіння комунікативними універсальними навчальними діями в силу особливої чуттєвості спілкування. Таким чином, уроки природознавства можуть стати основою формування комунікативних універсальних навчальних дій. Завданням педагога в цих умовах є використання різних способів формування комунікативних універсальних навчальних дій.
Для формування у молодших школярів комунікативних універсальних навчальних дій потрібні спеціальні методи і прийоми навчально-виховного процесу. В рамках предмета «Природознавство» для формування комунікативних універсальних навчальних дій використовуються такі методи навчання: робота в парах і малих групах, метод співпраці, бесіди, дискусії, спостереження і фіксування результатів, пошук інформації, а також прийоми: «командно-ігрова діяльність», «вчимося разом».
Комунікативні дії забезпечують соціальну компетентність і врахування позиції інших людей, партнерів по спілкуванню або діяльності; вміння слухати і вступати в діалог; брати участь у колективному обговоренні проблем; інтегруватися в групу однолітків і будувати продуктивну взаємодію і співробітництво з однолітками і дорослими.
До комунікативних дій відносяться:
‒ планування навчального співробітництва з учителем і однолітками ‒ визначення мети, функцій учасників, способів взаємодії;
‒ постановка питань ‒ ініціативне співробітництво в пошуку і зборі інформації;
‒ вирішення конфліктів ‒ виявлення, ідентифікація проблеми, пошук і оцінка альтернативних способів вирішення конфлікту, прийняття рішення і його реалізація;
‒ управління поведінкою партнера ‒ контроль, корекція, оцінка його дій;
‒ вміння з достатньою повнотою і точністю виражати свої думки відповідно до завдань і умов комунікації; володіння монологічною та діалогічною формами мови відповідно до граматичних і синтаксичних нормам рідної мови [1].
Таким чином, на основі стандарту початкової загальної освіти виділяють чотири види універсальних навчальних дій: особистісні, регулятивні, пізнавальні та комунікативні.
У контексті концепції універсальних навчальних дій комунікація розглядається як смисловий аспект спілкування і соціальної взаємодії, до складу базових компонентів якої входять:
‒ потреба дитини в спілкуванні з дорослими та однолітками;
‒ оволодіння певними вербальними і невербальними засобами спілкування;
‒ позитивне ставлення до процесу співробітництва;
‒ орієнтація на партнера по спілкуванню;
‒ вміння слухати і чути співрозмовника.
Комунікативні вміння ‒ це володіння розумовими і практичними діями, спрямованими на встановлення і підтримання доцільних взаємин з людьми в процесі навчальної, а потім і подальшої професійної діяльності.
Через наявність різнорідних груп дітей (за походженням і видами їх труднощів у комунікації) робота з формування комунікативних навичок і комунікативних універсальних навчальних дій, є досить складною. Отже, крім цілеспрямованих зусиль педагога по формуванню комунікативних навичок, необхідна і реалізація комплексу психокорекційних і розвиваючих заходів у молодших школярів.
Список використаних джерел
1. Антипенко І. М. Розвиток комунікативної компетентності учнів / І. М. Антипенко // Початкова школа. ‒ 2015. ‒ № 2. ‒ С. 12‒14.
2. Программа формирования универсальных учебных действий // Планируемые результаты начального общего образования / Под ред. Г.С. Ковалевой, О.Б. Логиновой. ‒ М., 2009. ‒ 58 с.