Усатюк Яна,
викладач кафедри інформатики і ІКТ
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Сучасна освіта, під впливом науково-технічного прогресу та вимогами інформаційного часу, вже досить тривалий період перебувають у стані неперервного організаційного реформування та переосмислення усталених психолого-педагогічних цінностей. У теперішньому вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень вищої освіти значною мірою залежить від результативності запровадження інноваційних технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання.
Одним зі способів вирішення даного завдання може виступати реалізація концепції неперервної освіти, яка покликана забезпечити гармонійний розвиток кожної особистості, виховати в кожній людині усвідомлену потребу в підвищенні рівня знань. Особистості, що навчається, повинні бути створені певні умови для одержання потрібних їй знань.
На необхідність переходу від принципу «освіта на все життя» до принципу «освіта протягом всього життя» вказував ще великий педагог К.Д. Ушинський, рекомендуючи учителю, «постійно пам’ятати, що повинен передати учневі не лише те чи інше знання, а й розвинути в ньому бажання і здатність самостійно, без учителя, здобувати нові знання. Ця здатність... повинна залишатись з учнем і тоді, коли вчитель його залишить, і дати учневі засіб здобувати корисні знання не лише з книг, але й з предметів, які його оточують, з життєвих подій, з історії власної його душі. Володіючи такою розумовою силою,... людина буде вчитися все життя, що, звичайно, і складає одну з найголовніших задач всякого шкільного учіння» [2].
Незважаючи на те, що ці принципові для освіти тези озвучені досить давно, сьогодні, в час інформатизації суспільства вони, безперечно, стали ще актуальнішими. Адже в час, коли жив К. Д. Ушинський, ще не було в суспільстві інформаційного буму, який сьогодні домінує як у гносеології, так і в економіці, техніці, системі управління — практично в усіх сферах людського буття.
Неперервну освіту можна розглядати як принцип, що пронизує й об’єднує всю систему освіти, всі канали виховного впливу. В умовах науково-технічного і соціального прогресу, значної розгалуженості системи освіти ще більше зростає роль загальноосвітньої школи у становленні неперервності освіти. Адже саме в школі повинні сформуватися і перші вміння, і перші бажання, і смак до знань, до їх самоздобування.
Надзвичайно актуальним є педагогічне завдання щодо формування потреби в засвоєнні знань і доповненні їх шляхом самоосвіти. Якщо в особи не сформовано потребу в самоосвіті, то ідея неперервної освіти не може бути реалізована навіть за умови, що будуть в наявності всі інші необхідні для цього складові. Отже, слід не лише надати право, а й створити відповідні умови для самоосвіти, які повинні об’єктивно забезпечуватися суспільством. Стосовно суб’єкта навчання, то необхідно створити умови та забезпечити його готовність до реалізації цього права так, щоб у нього була постійна потреба вчитися, збагачувати власні знання. [1]
Неперервна освіта має забезпечити гармонійний розвиток кожної особистості, виховувати в кожній людині свідому потребу в підвищенні рівня знань. Для всіх, хто навчається, мають бути створені всі умови для здобуття необхідних знань. Неперервна освіта передбачає різноманітність і гнучкість застосовуваних видів навчання, їх гуманізацію, демократизацію та індивідуалізацію. Важлива особливість неперервної освіти – її спрямованість у майбутнє, на розв'язання проблем розвитку суспільства на підґрунті використання одержаних знань.
Однією з важливих особливостей сучасного світу професій є те, що на зміну монопрофесіоналізму приходить поліпрофесіоналізм. Це означає, що людині, щоб бути конкурентоспроможною особистістю, необхідно опановувати не одну єдину професію, а декілька суміжних. Американська асоціація тренінгу й розвитку, здійснивши дослідження сучасного ринку праці, припускає, що 75 % сьогоднішніх працівників у найближчі роки змушені будуть проходити перепідготовку й підвищення кваліфікації [3].
Отже, практично кожний фахівець і професіонал готовий до того, що знань і вмінь, отриманих у період навчання, не вистачить на весь час трудової діяльності. Людині протягом життя не раз доведеться перенавчатися, підвищувати свою кваліфікацію, отримувати нову освіту, щоб бути конкурентоспроможним фахівцем.
Освоєння інноваційних форм і технологій навчання, заснованих на сучасних інформаційних технологіях, повинне стати основою становлення специфічного науковоінтелектуального середовища, у якому має відбуватися розвиток потенціалу й компетентностей сучасної людини.
Список використаних джерел
1. Солдатенко М.М. Неперервна освіта як засіб професійного становлення і розвитку фахівця в умовах інформаційно-технологічного суспільства [Електронний ресурс] / М. М. Солдатенко // ISSN 1997-9266. Вісник Вінницького політехнічного інституту. 2011. № 2. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: file:///C:/Users/%D0%90%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80/Downloads/1418-%D0%A2%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96-1418-1-10-20151108.pdf.
2. Ушинский К. Д. Избранные педагогические сочинения / К. Д. Ушинский. — М., 1954. — Т. 2. — 234 с