Черній Ірина,
магістрантка факультету початкової освіти
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: канд. біолог. наук, доцент кафедри
теорії початкового навчання Голуб В. М.
На сучасному етапі розвитку освіти в Україні відбувається зміна освітньої парадигми: пропонуються інші підходи, інший зміст, інші відносини, реалізуються інші цілі. Вимогою сьогоднішнього часу є орієнтація на пріоритет розвиваючої функції навчання. В якості оцінки ефективності навчання повинні виступати не тільки освітні компетентності, а й рівень сформованості певних інтелектуальних якостей, що характеризують різні сторони розвитку інтелекту школяра.
Актуальність завдання інтелектуального розвитку особистості, найважливішим компонентом якої є формування логічних умінь, зумовлена декількома причинами. Якість засвоєння знань учнями багато в чому залежить від рівня розвитку їх мислення: логічно розвинене мислення дозволяє легше засвоїти знання і в більшому обсязі. Володіння прийомами організації розумової праці, а це найчастіше прийоми розумових операцій, допомагають сприйняттю пояснення вчителя, участі в бесіді, виконанню вправ, практичних робіт, розв’язуванню задач, самостійній роботі з книгою на уроці і під час виконання домашніх завдань.
Невстигаючим учням характерне саме невміння організувати свою розумову діяльність. Невміння аналізувати, порівнювати, виділяти головне, недостатньо розвинені пам’ять (особливо, логічна) заважають дитині повноцінно сприймати і розуміти матеріал, який вивчається. У психолого-педагогічних дослідженнях і практиці логічної підготовки дітей молодшого шкільного віку експериментально доведено, що молодший шкільний вік є найсприятливішим до засвоєння узагальнених засобів і способів розумової діяльності, а змістом логічної підготовки в цей період є формування загальнологічних умінь у процесі навчання шкільних дисциплін на всіх його етапах [2].
Уміння здійснювати логічні дії не є вродженим. На думку багатьох учених, в тому числі П. П. Блонського, розумова діяльність успішно активізується і розвивається там, де учні усвідомлюють нові питання, включаються в пошуки відповідей на них, спочатку у співпраці з учителем, а потім самостійно, поступово переходячи від простих до складніших питань [1].
Учитель початкових класів обов’язково повинен систематично і цілеспрямовано формувати у молодших школярів логічні вміння, тому що зміст навчання з першого класу включає в себе, крім предметних знань і умінь, логічну складову. Адже однією з цілей вивчення природознавства у початкових класах є розвиток образного і логічного мислення.
З позиції теорії діяльності у педагогічній психології логічний прийом мислення розуміється як сукупність дій, спрямованих на виконання логічної операції або логічного закону.
Усередині логічних прийомів мислення існує послідовність, при якій один прийом будується над іншим. Вихідними прийомами, які входять до складу інших прийомів, є порівняння, аналіз, синтез.
К. Д. Ушинський вважав, що «порівняння є основою будь-якого розуміння і всякого мислення».
Порівняння – це логічний прийом, що лежить в основі судження про подібність і відмінність об’єктів. За допомогою порівняння виконуються кількісні та якісні характеристики об’єктів, класифікації, упорядкування. Порівнюючи, наприклад, об’єкти та явища живої і неживої природи, учень глибше пізнає особливості даних предметів і явищ.
Молодші школярі успішніше знаходять подібність між предметами, якщо при порівнянні їм давати додатковий предмет, відмінний від тих, що порівнюються. Якщо продемонструвати три картинки – корову, вівцю і собаку, то учні знаходять набагато більше подібних ознак у корови і вівці.
Список використаних джерел
1. Блонский П. П. Педология / П. П. Блонский. – М. : Учпедгиз, 1934. – 334 с.
2. Талызина Н. Ф. Формирование познавательной деятельности младших школьников : Книга для учителя / Н. Ф. Талызина. – М. : Просвещение, 2008. – 175 с.