Шевченко Ірина,
магістрантка факультету початкової освіти
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: канд. пед. наук, професор кафедри
теорії початкового навчання Коберник Г. І.
Наш час – це час суттєвих змін у науці, техніці, інформаційному середовищі, освіті. Суспільству потрібні люди, здатні приймати нестандартні рішення, які вміють творчо мислити. В цьому розумінні початкова освіта займає пріоритетну позицію, є підґрунтям формування обдарованої та талановитої молоді, креативність і творчість якої буде сприяти розвитку суспільства і держави.
Креативне мислення дитини є сприятливим інтегруючим чинником її соціалізації, оскільки соціальна діяльність дитини, яка є вирішально-визначальною під час її соціального дорослішання, в своїй основі має творчий характер. Під час засвоєння досвіду суспільного життя дитина переживає кожний етап цього процесу як суб'єктивне відкриття та створення власного соціального простору. Креативне мислення як когнітивний аспект творчої діяльності є постійним супутником та передумовою гармонійного розвитку людини впродовж усього її життя, забезпечуючи вміння особистості аналізувати проблеми, встановлювати причинно-наслідкові звʼязки, робити пропозиції прогнозуючого характеру [4, с. 2].
Креативність молодшого школяра – це загальна властивість особистості учня, яка виявляється, передусім, у навчально-пізнавальній діяльності й зумовлює творчу спрямованість дитини, її здатність до самостійного вибору оптимального та оригінального шляху вирішення навчальних завдань, створення нових ідей, новизна яких може бути як об’єктивною, так і суб’єктивною [2, с. 80].
Молодший шкільний вік є сприятливим для творчого розвитку дітей, їхніх творчих здібностей. Саме в цей період активно розвиваються уява, дар фантазувати, творчо мислити, помітно проявляється допитливість, формується вміння спостерігати, порівнювати, критично оцінювати діяльність.
Під час роботи з дітьми важливо розвивати не лише інтелект, але й творчі здібності, і, навпаки, під час розвитку творчих здібностей не слід забувати про інтелект. Адже коли високий інтелект поєднується з високим рівнем креативності, творча людина частіше добре адаптована до середовища, активна тощо [3, с. 10].
Креативні здібності можна розвивати на будь-якому уроці, головне, щоб це не було стихійним явищем, а від уроку до уроку набирало своєї складності. Щоб навчитися креативно мислити не існує певних правил та пояснень, але існують умови, які слід створити вчителеві для розвитку креативних здібностей учнів. Тому в своїй діяльності вчителеві необхідно:
- знайти час на уроці для застосування технологій творчого розвитку особистості;
- надати можливість учням вільно розмірковувати, висловлюючи власну думку;
- приймати без засуджень різноманітні ідеї та думки учнів;
- створити ситуації успіху для кожного учня.
У той же час учні повинні бути активними учасниками навчально-виховного процесу, прислуховуватися до міркувань своїх товаришів, ставитися з повагою до думок інших. Саме це дає можливість дитині вдосконалювати свої здібності, вміти застосовувати їх, викликає бажання до пошуку нового, що є необхідністю для творчої самореалізації особистості.
Щоб сформувати креативну особистість, потрібно розвинути структурні компоненти. Головними компонентами креативної особистості є: мотиваційний, інтелектуальний, емоційний та комунікативний. Для їх розвитку необхідно розширити рольовий простір кожного учня та залучати його в різноманітні види діяльності, які забезпечують йому творчу самореалізацію та створюють досвід соціальних відносин.
Формуючи креативність потрібно розвивати такі характеристики креативного мислення:
- продуктивність – багатство ідей, асоціацій, варіантів вирішення проблем;
- гнучкість – здатність швидко змінювати способи дій, переходити від одного класу обʼєктів до іншого;
- оригінальність – рідкісність, незвичайність, унікальність способу розвʼязання певної проблеми [1, с. 7].
Ефективними методами роботи є методи креативного навчання. До них належать методи, що у традиційному розумінні є інтуїтивними: «мозковий штурм». Наступний вид креативних методів – метод евристики. Це прийоми, які дозволяють учням вирішувати питання шляхом «наведення» на можливі правильні рішення та скорочення варіантів таких рішень. До креативних методів належать також: метод вигадування, образної картини, гіперболізації, аглютинації тощо.
Щоб сформувати креативні здібності в учнів вчитель в своїй діяльності має використовувати:
· інноваційні технології (ігрові технології, критичне мислення, інформаційно-кумунікативні технології (ІКТ) – компʼютер, інтернет, програмне забезпечення, мультимедійні презентації);
· інтерактивні методи та прийоми: технології кооперативного навчання (робота в парах, робота в малих групах, «Акваріум», «Карусель»); колективно-групової діяльності (обговорення проблеми в загальному колі, «Мікрофон», «Навчаючи – учусь», «Мозковий штурм»); ситуативного моделювання (імітаційні ігри); опрацювання дискусійних питань (метод «ПРЕС», «Займи позицію);
· метод проектів;
· проблемне викладання;
· задачі практичного змісту;
· нестандартні уроки (урок-змагання, урок-казка, інтегровані уроки, урок-подорож);
· логічні задачі, кросворди, ребуси тощо [1, с. 8].
Розвиток креативності має свої особливості в кожному віковому періоді, причому різні фактори, що впливають на її динаміку, в тому чи іншому періоді можуть набувати першорядного значення. У молодшому шкільному віці визначальними є фактори організації навчально-пізнавальної діяльності, особливості мікросередовища, а саме: характер спілкування вчителя з дітьми, стиль сімейного виховання, статусна структура групи і ряд інших [4, с. 2] .
Молодший шкільний вік має велике значення для розвитку креативності, адже початок системної навчально-виховної діяльності є оптимальним періодом для цілеспрямованого розвитку креативних особистісних якостей. Оскільки для учнів початкової школи шаблонні, стереотипні форми мислення та дій ще не стали домінантними, стає можливим інтенсивне засвоєння ними креативних способів діяльності, складних операцій мислення і форм поведінки, які вимагають креативної діяльності [3, с. 10].
Розвитку креативності особистості у процесі навчання сприяють притаманні молодшим школярам властивості: відкритість до всього нового, допитливість, емоційність, цілісність сприйняття, яскрава уява, образність мислення, активне ставлення до дійсності, що їх оточує.
Отже, креативність є характерною ознакою творчої особистості, спроможної реалізовувати свій творчий потенціал за власною ініціативою і вибором відповідних засобів. Її можна розглядати і як передумову для будь-якої творчої діяльності, змотивованої прагненням індивідуума до самовираження та самоствердження.
Список використаних джерел
1. Галак С. Є. Індивідуальна робота з розвитку творчих здібностей дітей // Шкільний світ. – 2000. – черв.(№12). – с.7-8.
2. Костюк Г. С. Здібності і їх розвиток у дітей / Костюк Г. С. / К: Знання, 2003. – с.80.
3. Кульчицька О. І. Творчі здібності та особливості їх прояву в дитячому віці/ Кульчицька О. І. / Обдарована дитина. – 2000. – №1. – с. 10-13.
4. Данько Н. Розвиток творчих здібностей молодших школярів / Наталія Данько // Початкова школа. – 2013. – № 4. – С. 1-2.