Адаменко Софія
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., доцент Роєнко Л. М.
На сучасному етапі в освітній діяльності шкіл гостро постає питання відродження народної культури мистецтва, збереження фольклору, що можливо через художньо-естетичну освіту учнів. При цьому вивчення традиційної культури більшою мірою сприяє природному розвитку соціуму і використання його педагогічного потенціалу в естетичному вихованні школярів.
Фольклор несе з собою, перш за все породжене народною культурою мистецтво усної традиції, внаслідок чого важливо усвідомити те, що робили предки, відтворити їх життя і передати традиції наступному поколінню. При цьому для народного світорозуміння характерна переконаність в тому, що минуле містить у собі вічні цінності, що наповнюють собою повсякденність, побутовий уклад, обряди, пісні, казки, ставлення людини до природи і до себе самого, уявлення про добро і зло, прекрасне і потворне. Отже, естетичне і моральне виховання вимагає використання народної поетичної творчості, історичних і билинних хороводних танцювальних пісень, обрядових, ліричних і інших творів, що несуть в собі естетичні цінності, представляючи собою модель естетичного ставлення, вираження вічних ідеалів і стремлінь народу.
Фольклор в своїй основі є синтетичним мистецтвом, що поєднує особливості декількох мистецтв: музики, поезії, танцю, театру, в зв’язку з чим на заняттях необхідно використовувати художні елементи, що сприяють навчанню і гармонійному розвитку школярів. З цих позицій естетичного виховання через оволодіння мистецтвом і культурою свого народу розвиває почуття милосердя, любові і співчуття, з раннього дитинства забезпечує знайомство з укладом життя, побутом, обрядами, віруваннями і історією свого народу, стає основою формування поваги до культури народу.
Через твори фольклору забезпечується вплив на емоційно-чуттєву і рухову сфери школяра, активне художньо-творче освоєння творів народного мистецтва, що створює можливість для комплексного вирішення завдань естетичного виховання і розвитку особистості. Використання фольклору розвиває в учнів такі важливі художньо-естетичні якості, як:
- знання творів вітчизняної та світової культури, вміння визначити ступінь їх художньої цінності;
- вміння відчувати естетичну насолоду при сприйнятті художніх фольклорних творів;
- вміння розрізняти прекрасне, гармонійне і потворне в природі, музиці, творах образотворчого, декоративно-прикладного, фольклорного мистецтва, а головне, в природі людських стосунків.
Естетичне виховання засобами народної творчості і, зокрема, через використання на уроках фольклору здійснюється за допомогою різних методів, прийомів при дотриманні ряду умов, серед яких:
- використання педагогом конкретного фольклорного матеріалу;
- вивчення і творчий аналіз художньо-естетичних особливостей творів фольклору;
- використання елементів різних видів художньої творчості (музика, фольклор, театралізовані вистави та ін.), реалізуючи міжпредметні зв’язки в естетичному вихованні школярів;
- залучення школярів до процесу художньо-естетичної самореалізації, формування естетичного ставлення до навколишньої дійсності тощо.
Отже, фольклор – це своєрідне джерело вивчення суспільної думки, світогляду, зрештою – психології народу, в педагогічно насиченій і різноманітній формі, альфа і омега духовності народу. Він (фольклор) має «чарівну» силу, спроможну через види і жанри потрапляти у внутрішній світ дитини, «пробуджувати» почуття, змінювати характер і мотиви її діяльності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Стельмахович М. Використання народної педагогіки в професійній підготовці майбутнього вчителя // Початкова школа. – 1990. – №10. – С.49-52.
2. Сухомлинський В. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості. Духовний світ школяра // Вибрані твори. У 5-ти томах. – К.: Рад. шк., 1976. – Т.1. – С.62-403