МЕТОДИ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Бабовалова Дарія

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Науковий керівник: к. п. н., доцент Роєнко Л. М.

Сучасна педагогічна наука знаходиться в процесі постійного розвитку: в міру зміни ролі людини в культурі, економіці й усіх сферах суспільних відносин змінюються і цілі, які ставить перед собою освіта, удосконалюються педагогічні методи, з’являються нові ідеї. Проводиться багато досліджень і нагромаджено вагомий досвід щодо удосконалення навчання і освітньої діяльності учнів. Оновлення методів викладання і організації освітнього процесу необхідне для вирішення головного педагогічного завдання – активізації пізнавальної діяльності учнів і зближення їх самостійної роботи з дослідницькою роботою.

Проблемне навчання трактують і як принцип навчання, і як новий тип освітнього процесу, і як метод навчання, і як нову дидактичну систему. Під проблемним навчанням зазвичай розуміється така організація навчальних занять, яка припускає створення під керівництвом учителя проблемних ситуацій і активну самостійну діяльність учнів щодо їх вирішення. У цілому проблемне  навчання – один із засобів розвитку розумових сил учнів, їх самостійності й активності, творчого мислення.

Метою проблемного навчання є забезпечення активного ставлення учнів до оволодіння знаннями, уміннями і навичками, інтенсивного розвитку їхньої самостійної пізнавальної діяльності та індивідуальних творчих здібностей, розвʼязування навчальних завдань за допомогою не до кінця визначених пізнавальних.

Проблемне навчання стимулює пізнавальний інтерес і активність учнів і має такі дидактичні можливості: підвищення якості знань, умінь і навичок; якісне опрацювання та засвоєння навчального матеріалу учнями на уроці; формування системи знань, умінь, засобів дій; уміння орієнтуватися у нових умовах; розвиток критичного мислення та пізнавальних інтересів учнів; розвиток розумових сил, пізнавальної активності, самостійного й творчого мислення; уміння висувати гіпотези, їх обгрунтовувати, здійснювати пошук шляхів більш надійноого і творчого вирішуння; формування в учнів готовності до пошуку розвязання проблем, яких сповнене життя, та посилення ролі самого субʼєкта навчання в освітньому процесі; розвиток інтуіції, діалогічності, уміння аргумантації; всебічний розгляд різноманітних наукових і практичних проблем; формування досвіду творчого спілкування; забезпечення самоактуалізації та самореалізації особистості; формування власного пізнавального стилю.

Переваги проблемного навчання полягають у тому, що воно:

а) розвиває розумові здібності учнів як субʼєктів учіння;

б) викликає у них інтерес до навчання і, відповідно, сприяє виробленню мотивів і мотивації навчально-пізнавальної діяльності;

в) пробуджує  їх творчі нахили;

г) має рзнобічний характер;

ґ) виховує самостійність, активність учнів;

д) сприяє формуванню всебічно розвинутої особистості, спроможної вирішувати майбутні професійні та життєві проблеми.

У проблемному навчанні виділяють:

− проблемний виклад матеріалу;

− навчання учнів розвʼязуванню проблем (проблемне засвоєння матеріалу та формування культури пізнавальної діяльності);

− методи проблемного навчання (еврістичний, дослідницький, проблемного викладу матеріалу, рольових ігор).

. Проблемне навчання доцільно застосовувати тоді, коли:

− зміст навчального матеріалу містить причинно-наслідкові зв’язки і залежності і направлено на формування понять, законів і теорій;

− учні підготовлені до проблемного вивчення теми і вирішують завдання на розвиток самостійності мислення, формування дослідницьких умінь, творчого підходу до справи, тому що для слабких учнів цей метод виявляється важким;

− у вчителя є час для проблемного вивчення теми, тому що воно вимагає великих витрат часу.

Основним поняттям проблемного навчання є проблемна ситуація, яка має на меті: 

1) привернути увагу учня до питання, завдання, навчального матеріалу, збудити в нього пізнавальний інтерес і інші мотиви діяльності; 

2) поставити його перед таким пізнавальним утрудненням, продовження якого активізувало б розумову діяльність; 

3) допомогти йому визначити в пізнавальному завданні, питанні, завданні основну проблему й намітити план пошуку шляхів виходу з виниклого утруднення; спонукати учня до активної пошукової діяльності; 

4) допомогти йому визначити границі раніше засвоєних знань, що актуалізуються й указати напрямок пошуку найбільш раціонального шляху виходу із ситуації утруднення [1: 171–172].

Отже, проблемне навчання має значні переваги не тільки як один із засобів навчання. Ми згодні з висновками польського дидакта В.Оконя щодо переваги розв’язування учнями проблеми, перед простим завчанням готової інформації. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Махмутов М.І. Організація проблемного навчання в школі / М.І. Махмутов. – М. : Педагогіка, 1977

2. Снапковська С.В. Проблемне навчання як засіб інтенсифікації педагогічного процесу в системі роботи кафедри педагогіки і психології [Електронний ресурс] / Сайт проекту Інтернет – конференції «Актуальні проблеми медичної освіти». – Режим доступу : http://vgmu.vitebsk.net/intconf/sect4/10.htm

3. Янц Н.Д. Особливості створення проблемних ситуацій у навчальному процесі початкової школи // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Запоріжжя: Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 2007. – Вип.43. – С.437-440.

 

Please publish modules in offcanvas position.