Дзюбенко Наталія
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. п. н., професор Кучеренко І. А.
Упродовж вивчення рідної мови в початковій школі вчитель покликаний формувати свідому мовну особистість молодшого школяра, котрий відзначався б розвиненим мовленням, мисленням, інтелектом, емоційно-естетичним сприйняттям мови, мовним чуттям, мовленнєвим етикетом. Одним з основних положень програм з української мови для початкової ланки освіти є всебічний розвиток усного й писемного мовлення учнів, що передбачає реалізацію учителем таких завдань: поповнення й активізація лексичного запасу, формування вмінь усного і писемного мовлення, забезпечення розумового розвитку школярів. Саме тому на кожному уроці необхідно працювати над словом і словосполученням, образним висловом, точністю й доречністю їх вживання, вмінням свідомо підходити до правильного оформлення власної думки, розвивати в учнів інтерес і увагу до слова у процесі оволодіння граматичним матеріалом.
Щоб забезпечити розвиток зв’язного мовлення молодших школярів, необхідно орієнтувати процес мовного навчання на засвоєння специфіки кожної частини мови, оскільки саме їм належить особлива роль у підготовці і реалізації вербальної комунікації. Формування вмінь використовувати частини мови у мовленні потрібні не лише для передачі думки, а й для увиразнення мовленнєвої діяльності, розвитку вмінь емоційно-почуттєвого висловлювання, збагачення й активізації власного мовлення. Аналіз наукової та методичної літератури дає підстави стверджувати, що визначним засобом збагачення мовлення учнів виступають прикметники. Прикметник, як ніяка інша частина мови, має невичерпні можливості збагачувати й уточнювати словник дітей, надавати висловленню точності чи образності, яскравого емоційного забарвлення, адже мовлення молодших школярів безбарвне саме через обмежений вжиток прикметників, невміння використовувати їх багатозначність і синоніміку. Вільне та змістовно виправдане використання прикметників у мовленні передбачає формування вмінь застосовувати їх у контекстах, що характеризуються різними стилістичними, жанровими та іншими особливостями.
Вивчення прикметника на засадах функційно-стилістичного підходу має ґрунтуватися на системному розгляді граматичних одиниць мови у єдності їх значення, форми та функцій, що сприятиме, з одного боку, усвідомленню ролі виучуваних засобів мови для досягнення комунікативної мети, а з іншого – оволодінню способами об’єднання їх у процесі вживання у висловлюваннях різних типів, стилів і жанрів. Для того щоб можна було говорити про стилістичну характеристику мовлення, необхідний елемент порівняння на основі істотно спільного. Тому граматико-стилістична робота у процесі вивчення прикметника в початковій школі має будуватися на ознайомленні учнів із особливостями текстів шляхом протиставлення, зіставлення: екстралінгвістичних факторів, які визначають виникнення різновидів мовлення; характерних рис текстів та засобів вираження їх; особливостей функціювання мовних одиниць, їх кількісних показників тощо.
Під час вивчення прикметника варто застосовувати такі ефективні методи навчання, як стилістичний експеримент та стилістичне конструювання.
Стилістичний експеримент – це метод навчання, що складається із прийомів аналізу різних значень певних лінгвістичних одиниць у мовленнєвому цілому. Узагальнюючи характерні особливості стилістичного експерименту, М. Пентилюк указує на «обдумане залучення матеріалу з дотриманням необхідних для вивчення умов і в усіх варіантах, реєстрацію всіх випадків позитивного характеру, коли дане явище виявляється уживаним (це дає можливість визначити умови й обсяг уживання встановлюваної закономірності), реєстрацію всіх негативних випадків, що особливо точно вказують, за якими межами дане явище не поширюється [2]». Використання цього методу відбувається шляхом виокремлення конкретної мовної одиниці з тексту; поширення тексту; трансформації (перестановки) тексту.
Метод стилістичного конструювання є важливим засобом розвитку мовленнєвих здібностей школярів. Цей метод навчання передбачає роботу щодо побудови синтаксичних словосполучень, речень різних типів, власних висловлювань у певному стилі, типі і жанрі мовлення. Означений метод навчання сприяє формуванню вмінь використовувати лексеми, розпізнавати відтінки їх значень, здатність сполучатися з іншими словами відповідно до певного стилю мовлення, допомагає учням запам’ятати мовну норму тих лінгвістичних одиниць, на яких зосереджено їх увагу.
Організація навчального процесу щодо вивчення прикметника на засадах функціонально-стилістичного підходу в початковій школі сприятиме ознайомленню школярів зі зображально-виражальними засобами прикметника, багатством лексичної та граматичної синонімії, експресивними можливостями, стилістичним забарвленням виучуваних мовних одиниць, виробленню умінь і навичок доцільного використання їх у процесі продукування власних висловлювань різних типів і стилів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Вашуленко М. Українська мова і мовлення в початковій школі : метод. посіб. / М. С. Вашуленко. – К. : Освіта, 2006. – 268 с.
2. Пентилюк М. Актуальні проблеми сучасної лінгводидактики: Збірник статей. – К.: Ленвіт, 2001. – 256с.