ОРФОГРАФІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА МОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНЯ

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Добрицька Олена

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Науковий керівник: к. п. н., доц. Роєнко Л. М.

Оволодіння мовою і мовленням – необхідна умова формування соціально активної особистості. Мовна компетенція складається з лексичної, граматичної, семантичної, фонологічної, орфографічної, орфоепічної та пунктуаційної компетенцій. 

Під орфографічною компетентністю розуміють вміння користуватися правилами, а відтак безпомилково писати всі слова з орфограмами, які не перевіряються [2].

Орфографічна компетенція полягає в оволодінні системою правил, що визначають правопис слів згідно з усталеними нормами, та вмінні їх застосовувати. Вона є необхідною умовою грамотного письма [2].

Значний інтерес до методики формування в молодших школярів орфографічної компетентності спостерігається в працях М. Вашуленка, І. Дацюк, М. Баранова, М. Разумовської, В. Шклярук та ін. Не втратили цінності поради К. Ушинського, О. Біляєва, М. Бардаш, Н. Шкуратяна, О. Хорошковської, І. Хом’як, С. Яворської. Аналіз праць учених-психологів Д. Богоявленського, П. Гальперіна, С. Жуйкова та інших дозволяє трактувати орфографічну компетентності як вміння розпізнавати орфограми на слух та в написаному тексті.

У науково-методичній літературі виділяють роль орфографічній грамотності, орфографічній пильності для формування означеної компетентності мовної особистості.

Орфографічна грамотність – складник загальної мовної культури, який формується внаслідок вивчення теорії, свідомого засвоєння правописних правил і виконання системи тренувальних вправ, що забезпечують вироблення необхідних умінь і навичок [3,  с.176]. 

Розвиток орфографічної пильності відбувався засобом орфографічних вправ, орфографічного розбору, роботи над орфограмами. Відсутність орфографічної пильності або її слабка сформованість є однією з головних причин допускання помилок. 

Орфографічна пильність трактується М.  Львовим як «здатність (або вміння) швидко виявляти в тексті орфограми. Орфографічна пильність передбачає також уміння виявляти помилки, допущені тим, хто пише (власні або чужі)» [1, с.12]. Таке розуміння орфографічної пильності приводить до висновку: виявити орфограму – значить, поставити орфографічне завдання. 

Однією із складових частин орфографічної пильності є вміння зауважувати фонетичні чергування в словах. Крім цього, для її формування необхідна сформованість практичного морфологічного й усвідомленого звукового аналізу, достатній обсяг словника похідних слів, вміння довільно оперувати як звуковим, так і морфологічним складом слова, а також достатня сформованість систем словотвору і словозміни. Орфографічна пильність – вміння швидко виявляти в тексті, в словах і їх поєднаннях, які призначені для запису або вже записані, орфограми, а також швидко визначити їх типи. 

Для розуміння сучасного методичного підходу до формування в молодших школярів орфографічної грамотності необхідно розглянути структуру орфографічної дії як розумової, яка проходить шлях від усвідомлення до повної автоматизації. Аналіз праць учених психологів Д. Богоявленського, П. Гальперіна, С. Жуйкова та інших дає можливість трактувати правописну навичку як кінцевий продукт мислення, свідомого й багаторазового повторення певних взаємозумовлених психофізіологічних актів, що мають місце під час письма.

Під орфографічною грамотністю розуміють уміння правильно вживати графічні засоби (букви, дефіс, пропуск, контакт) для відтворення усного мовлення на письмі відповідно до прийнятих правил правопису. Розрізняють два види орфографічної грамотності: абсолютну і відносну. Початкова школа має на меті сформувати в учнів лише відносну орфографічну грамотність, оскільки на уроках рідної мови вивчається далеко не вся система орфографічних правил.

Психологічна література визначає орфографічні вміння як орфографічні дії, засновані на чіткому усвідомленні орфограм і правил, а також операцій із застосування цих правил. Сформовані орфографічні вміння, доведені до автоматизму, переходять у навички. Орфографічна навичка є автоматизованою дією, пов’язаною із застосуванням засвоєних правописних правил.

У психологічній і методичній літературі описано два шляхи оволодіння правописною навичкою. Науковці не виключають можливості становлення правописної навички на чуттєвій, інтуїтивній основі, існування природної грамотності в певної частини учнів. Однак результати спеціальних досліджень переконливо довели, що більш ефективним є другий шлях формування орфографічної грамотності, пов’язаний з роботою мислення, виконанням різних видів вправ. 

Формування орфографічних навичок − складний і тривалий процес. Тому необхідна суворий взаємозв’язок між усіма компонентами, що утворюють фундамент будь-якого досвіду. Тільки за цієї умови учні можуть використовувати теоретичні знання для обґрунтування написання слова, тобто діяти свідомо. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Львов М. Р. Обучение орфографии в начальных класах. Начальная школа.  2006. № 7.  С.11−17. 

2. Попова О.  Формування в здобувачів початкової освіти орфографічної компетентності на уроках української мови. Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Сер. : Педагогічні науки. 2018. Вип. 3.  С. 95−104. 

3. Хома О. М. Формування орфографічних умінь на уроках української мови в початковій школі. Освітологічний дискурс. 2015. № 3 (11).  С. 27–277. 

 

Please publish modules in offcanvas position.