Коваль Юлія
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., доцент Шевчук І. В.
Зміна цілей і цінностей в освіті вимагає розгляду багатьох теоретичних та практичних питань на нових методологічних засадах. Педагогічною наукою проводиться пошук засобів, які забезпечують ефективність навчання, допомагають кожному учневі повно засвоїти зміст програми і водночас створюють умови для самовираження, самовдосконалення у різних видах діяльності. У розв’язанні цих важливих завдань вагоме місце належить розвитку творчого мислення учнів.
Важливим фактором реформування освіти на сучасному етапі є перехід до особистісно орієнтованої моделі навчання та виховання, організації психологічних та педагогічних умов, що сприяють становленню індивідуальності, розвитку її внутрішніх можливостей, прагнень, потреб, інтересів.
Теоретичні аспекти цієї складної, багатоаспектної проблеми знайшли відображення в працях відомих зарубіжних та вітчизняних психологів, дидактів, методистів. Дослідженнями дитячої творчості ми можемо вважати Л. С. Виготського, Н. А. Ветлугіна, Т. Г. Казанову, Н. С. Карпинську, Т. С. Комарова, В. Ф. Котляра та ін. Дитина – це цілина, яка потребує постійної праці. Невипадковим є поворот в останні роки до проблеми творчості як учнів так і вчителів.
Адже без педагогів з неординарним мисленням сучасна школа просто неможлива. Тільки такі вчителі здатні виховати творчу особистість. Всім відома істина, що творчого учня може виховати лише творча особистість.
У педагогічній і психологічній літературі багато говориться про індивідуальні особливості учнів, їх неповторність і своєрідність, про значення індивідуального підходу до них у навчально-виховній роботі. На жаль, дуже мало, а то й зовсім не говориться про індивідуальність педагогів, неповторне поєднання психічних властивостей у кожного з них. А саме це відіграє немаловажну роль в навчально-виховному процесі. Учитель на все життя запам’ятовується не змістом уроків (хоч і це важливо), а саме як особистість, індивідуальність.
В.О.Сухомлинський, міркуючи про це говорив, що жоден учитель не може бути універсальним, абстрактним втіленням всіх якостей.
На творчому характері педагогічної професії акцентували увагу класики педагогіки: Я. А. Коменський, І. Г. Песталоцці, А. Дістервег, К. Д. Ушинський, В. О. Сухомлинський та ін.[2].
Творчий учитель здатен побачити дитину не такою, якою вона є, а якою може стати за найбільш сприятливих для її розвитку умов; вивчити найактуальніші проблеми там, де їх не бачать інші, у випадку, коли треба висловити власну точку зору на педагогічні явища і по своєму, не посилаючись на авторитети, прийняти самостійні рішення, творчі педагоги почуваються впевнено і комфортно.
Отже, формування творчої особи учня має починатися з пошуку і виховання творчого вчителя. І, готуючись до кожного уроку, вчитель повинен продумувати всі види вправ, завдань, які будуть задані на уроці і можливі варіанти їх розв’язку.
Аналіз сучасного стану практики викладання в початковій школі підтверджує, що розвиток творчого мислення учнів, як важливий фактор підвищення ефективності навчального процесу далеко не завжди і не повною мірою використовується в навчанні молодших школярів.
Питання про репродукцію ідей було одним з центральних питань асоціативної теорії мислення, оскільки рух думки залежав від того, які ідеї і в якому порядку будуть репродукуватися із запасів пам’яті. На цій підставі теорію мислення асоціативної психології називали теорією репродуктивного мислення.
Існує багато різних теорій і підходів до характеристики мислення, які є досить односторонніми: воно виступає як процес або лише репродуктивний (це точка зору асоціаністів), або продуктивний (так вважають представники ґештальтпсихології).
А. Бен, більш детально в психологічному плані займаючись розробкою проблем, пов’язаних з мисленням, намагається подолати нарікання в репродуктивності мислення і відповісти на запитання про те, як виникають нові думки.
В творчому розумовому процесі Бен виділяє три умови:
1. Повинна існувати підлеглість окремих елементів.
2. Повинна існувати ідея, план або сприйняття бажаних сполучень; деякий розумовий обрис того, що давало б нам знати, коли комбінація вдала.
3. Існує ряд дослідів або процес спроб та помилок. Відчуття недостатності збуджує іншу спробу, і так далі, доки певна спроба не буде мати успіху. Момент успіху супроводжується деяким задоволенням і піднесенням, при якому виникає підсилена готовність підтримувати щасливу комбінацію; і обставини, таким чином, бувають у вищій степені сприятливості для початку міцної асоціації [1,].
О. Зельц намагався подолати розуміння інтелектуальних процесів як чисто репродуктивних, яке панувало в асоціативній психології. Згідно із Зельцем, розв’язання задачі досягається не шляхом актуалізації ряду асоціацій, пов’язаних з її елементами, а завдяки мисленій дії суб’єкта зі змістом задачі, що уявляється або обдумується. Суб’єкт, таким чином, ніби створює розв’язок задачі і в результаті приходить до пізнання невідомого йому раніше відношення між компонентами задачі.
Таким чином, розвиток творчого мислення учнів початкової школи має широкий аспект для діяльності вчителя для створення умов для творчості учнів у процесі навчання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Гашимова В.Х.Деякі аспекти розвитку творчої особистості майбутнього вчителя. / В. Х. Гашимова // Педагогіка і психологія .−2004.−№3.−С.164−169.
2. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям – К.: Рад.школа / В.О.Сухомлинський, 1984.– 288 с.