Кофанова Ксенія
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к.п.н., доцент Побірченко О. М.
Сучасна світова практика ефективність освіти пов’язує з реалізацією компетентнісного підходу. Результати навчання учнів початкової школи на основі зазначеного підходу визначено у документах – Державному стандарті (2011 р.), у вимогах навчальних програм (2012 р.), у вимогах до контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів (2014 р.). Однак, як зазначено групою авторів Софій Н. З., Онопрієнко О. В., Найда Ю. М., Пристінська М. С., Большакова І. О., перехід на компетентнісні засади поки не належним чином відображено у дидактичному і методичному забезпеченні навчання, де все ще домінує знанієва компонента. Зокрема, стандарт 2011 року переважно орієнтував освітян на формування в учнів молодшого шкільного віку предметних компетентностей, тоді як новостворювані нормативи націлені на досягнення й ключових. [2, с. 12].
У державному стандарті початкової освіти затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 87 однією із ключових компетентностей є – навчання впродовж життя, що передбачає опанування уміннями і навичками, необхідними для подальшого навчання, організацію власного навчального середовища, отримання нової інформації з метою застосування її для оцінювання навчальних потреб, визначення власних навчальних цілей та способів їх досягнення, навчання працювати самостійно і в групі.
Зазначимо, що компетентність характеризують як динамічну комбінацію знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність.
У світовому досвіді компетентності розуміють як інтегрований результат освіти. Така характеристика передбачає зміщення акцентів із накопичення нормативно визначених знань, умінь і навичок на вироблення і розвиток умінь діяти, застосовувати досвід у проблемних умовах. Саме тоді створюються умови для включення механізмів компетентності – здатності діяти в конкретних умовах і мотивів досягти результату.
Також, компетентність ототожнюється із наступними поняттями: «здатність до…», «комплекс умінь», «готовність до…», «знання в дії», «спроможність», «індивідуально-особистісна рефлексивна функція» та ін. Отже, компетентність – цілісна, тобто ні знання, ні вміння, ні досвід діяльності самі по собі не є компетентністю.
Ми погоджуємося із тим, що компетентності дозволяють усунути суперечливості між засвоєними теоретичними відомостями та їх використанням для розв’язання конкретних життєвих задач. А саме:
• уміти розрізняти об’єкти, ознаки, властивості;
• аналізувати і пояснювати причини і наслідки подій, вчинків, явищ;
• створювати тексти, вироби, проекти;
• висловлювати ставлення до подій, вчинків своїх та інших;
• брати участь в колективних справах; у розв’язанні навчальних завдань; оцінювати вчинки, різні моделі поведінки та ін.;
• користуватись певними предметами та ін.
До ознак ключових компетентностей відносять такі: поліфункціональність; надпредметність; міждисциплінарність; багатокомпонентність; спрямування на формування критичного мислення, рефлексії, визначення власної позиції. [2, с. 13].
Отож, нова українська школа мусить готувати учнів до безпрецедентно швидких змін, до професій, яких ще не існує, до розв’язання соціальних проблем, яких ми ще не можемо уявити, і до використання технологій, яких ще не винайшли. Зміцнюючи когнітивні, емоційні й соціальні навички, освіта допоможе людям, організаціям і системам утриматися на плаву й, можливо, навіть процвітати під час непередбачених подій. Вона дасть громадам та інституціям гнучкість, інтелект і оперативність, без яких неможливо досягнути успіху в часи соціальних і економічних змін.
Актуальні знання завжди будуть важливими. Новатори і творчі люди зазвичай володіють спеціалізованими навичками в певній галузі. Навчитися вчитися – дуже важливо, але людина завжди вчиться у процесі того, як щось вивчає. Успіх в освіті більше не пов’язаний з відтворенням знань – ідеться про те, аби відштовхнутися від того, що людина знає, і творчо застосовує ці знання в нових ситуаціях. Нинішня освіта повинна зосередитися на способах мислення (креативність, критичність, уміння розв’язувати проблеми й формулювати власні судження), способах роботи (спілкування і співпраця), інструментах для роботи (здатність розпізнавати й використовувати потенціал новітніх технологій), а також на здатності жити в багатогранному світі й виконувати роль активних і відповідальних громадян. Зазвичай школи ділять проблеми на менші складові й вчать дітей, як ці складові розв’язувати. Але сучасні суспільства створюють цінність, синтезуючи різні галузі знань і створюючи зв’язки між ідеями, які раніше здавалися непов’язаними. Для цього потрібно орієнтуватися в різних галузях і бути готовим учити нове [1].
Як зазначає О. Савченко, вміння вчитися є цілісним індивідуальним утворенням, структурними компонентами якого є навчально-організаційні вміння і навички, загальнонавчальні комунікативні уміння і навички, уміння працювати з підручником, загальнопізнавальні вміння, уміння та навички самоконтролю й самооцінки. Відповідно до структури й компонентного складу ключової компетентності учень, який вміє вчитися, сам визначає мету діяльності або приймає мету, сформульовану вчителем; виявляє зацікавленість у навчанні, докладає вольових зусиль; організовує свою працю для досягнення результату; відбирає або знаходить потрібні знання, способи для розв’язання задачі, виконання завдання; правильно використовує сенсорні, інтелектуальні або практичні дії, прийоми, операції на репродуктивному й творчому рівнях; усвідомлює, аналізує свою діяльність і прагне її вдосконалювати; володіє вмінням й навичками самоконтролю та самооцінки [3]
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Андреас Шлейхер. Найкращий клас у світі: як створити освітню систему 21-го століття / Переклала з англ. Ганна Лелів. – Львів: Літопис, 2018. – 296 с.
2. Нова українська школа: порадник для вчителя / Під заг. ред. Бібік Н. М. К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2017. 206 с.
3. Cавченко О. Уміння вчитися – ключова компетентність молодшого школяра: посібник. К.: Педагогічна думка, 2014. 176 с.