Красінська Анюта
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., доцент Лоюк О. В.
Молодший шкільний вік має надзвичайні потенційні можливості для особистісного та інтелектуального розвитку дитини. Однак для того, щоб зробити дитину суб’єктом власної освіти, навчити її самостійно вчитися і досліджувати явища, необхідно з самого початку шкільного навчання формувати та розвивати у неї здатність самостійного теоретичного пізнання. Особливо актуально розвивати теоретичне мислення в молодшому шкільному віці.
Розвиток мислення в період молодшого шкільного віку займає одне із чільних місць в ряді інших психічних функцій. Мисленню дітей властиві високі темпи розвитку, відбуваються структурні та якісні перетворення в інтелектуальних процесах, здійснюється перехід від наочно-образного до словесно-логічного мислення, з’являються логічно правильні міркування.
Мислення дітей молодшого шкільного віку значно відрізняється від мислення дітей дошкільного віку. Для дошкільнят характерна така якість мислення, як мимовільність мислення, мала керованість в постановці та вирішенні розумової задачі Молодші ж школярі, на відміну від дошкільнят, коли виникає необхідність регулярного виконання домашнього або навчального завдання в обов’язковому порядку, навчаються управляти своїм мисленням [2].
На думку Л. Виготського [1], з початком шкільного навчання мислення стає епіцентром в контексті свідомої діяльності дитини, під впливом мислення всі психічні функції інтелектуалізуються та набувають довільності. У дітей 6–10 років спостерігається перехід від наочно-образного до словесно-логічного, понятійного мислення, в результаті чого розумова діяльність набуває подвійності: конкретне мислення, пов’язане з реальною дійсністю та спостереженням, стає логічним, але при цьому дітям не доступні абстрактні, формально-логічні міркування.
Мислення в учнів початкової школи конкретно-образне, але все більшого значення набувають абстрактні компоненти. Під впливом навчання змінюються співвідношення між його образними і понятійними, конкретними і абстрактними компонентами. Молодші школярі швидше опановують індуктивними висновками, ніж дедуктивними.
Поступовий перехід від пізнання зовнішньої сторони будь-якого явища до пізнання його сутності відбувається саме в період молодшого шкільного віку під впливом навчання. Так, мислення починає відбивати істотні властивості та ознаки предметів або явищ, що призводить до можливості робити перші висновки та узагальнення, проводити аналогії та будувати елементарні умовиводи. Саме на цій основі у дитини починають формуватися елементарні наукові поняття.
Аналітико-синтетична діяльність у дитини молодшого шкільного віку елементарна і знаходиться на стадії наочно-дієвого аналізу, який ґрунтується на безпосередньому сприйнятті предметів. В учнів відбувається становлення таких новоутворень, як інтелектуальна рефлексія, довільність, внутрішній план дій, формування наукових понять та конкретних операцій. Спостерігається розвиток понять, суджень та умовиводів.
Дитині 7–10 років вже стають цілком доступними такі вміння, як: виділення істотних ознак предметів і явищ, розпізнавання цих істотних ознак в нових фактах, властивостях, явищах і предметах; пошук спільного між предметами, фактами і явищами та встановлення зв’язків між ними; класифікація предметів, фактів і явищ за виявленими загальними ознаками, якостями, характеристиками і властивостями; оперування рядом відомих дитині понять, самостійний перехід до суджень, узагальнень та висновків, а потім і до умовиводів [4, с. 256].
У процесі навчання відбувається оволодіння молодшими школярами науковими поняттями та операціями. Розширення знань сприяє розвитку суджень дитини та виробленню установки мислення на істинність. Поступово спостерігається трансформація суджень в умовиводи, чому сприяє те, що дитина відокремлює мислиме від дійсного та орієнтується на розгляд думки як гіпотези, яка потребує перевірки [3, с. 1785].
Оволодіння науковими поняттями відбувається у дітей молодшого шкільного віку, в основному, в процесі шкільного навчання. Процес оволодіння узагальненим понятійним змістом наукового знання, який склався в ході історичного розвитку, є також процесом формування у дітей здатності до узагальнення. Розвиток здібностей дитини до узагальнення є передумовою теоретичного мислення і наслідком її розумової діяльності, що спрямована на оволодіння змістом наукових понять. Процес розвитку теоретичного мислення розгорнутий в часі, відтак найбільш чіткі його підсумки можуть бути зафіксовані до кінця початкової школи. Однак для ефективного розвитку мислення важливо вивчати індивідуальні особливості кожного учня та управляти розвитком кожного з них. Упродовж усього періоду навчання необхідно вивчати динаміку рівня розвитку кожного учня та класу в цілому.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Выготский Л. Педагогическая психология. М.: Педагогика, 2016. 536 с.
2. Дуткевич Т. В. Дитяча психологія. Навч. посіб. К.: Центр учбової літератури, 2012. 424 с.
3. Смирнова А. С., Левицкая Л. В. Особенности развития мышления в младшем школьном возрасте. Молодой ученый. 2016. № 11. С. 1783–1785. URL: https://moluch.ru/archive/115/31154/ (дата обращения: 21.09.2019).
4. Эльконин Д. Б. Детская психология: развитие ребёнка от рождения до 7 лет. М.: Просвещение, 2016. 256 с.