Красневська Вікторія
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., доцент Лоюк О. В.
Формування культури поведінки підростаючого покоління є однією з головних проблем на сучасному етапі розвитку людства, яка повинна вирішуватися усіма, хто має відношення до виховання дітей. Актуальність теми обумовлена тим, що зниження культурно-морального рівня суспільства в цілому веде до необхідності створення нових підходів і шляхів формування культури поведінки особистості, особливо в контексті загальнолюдських цінностей та норм поведінки. Як відомо, фундамент культури поведінки закладається в молодшому шкільному віці та визначає подальший гармонійний розвиток особистості й суспільства в цілому.
Під терміном «культура поведінки» розуміють сукупність корисних для суспільства стійких форм щоденної поведінки в побуті, в спілкуванні, в різних видах діяльності. Культура поведінки не зводиться до формального дотримання етикету, вона тісно пов’язана з моральними почуттями та уявленнями та підкріплює їх [2, с. 15].
Культура поведінки кожного індивіда не відноситься до вроджених або біологічно успадкованих властивостей. Вона розвивається індивідуально як результат навчання і виховання. Виникненню якостей особистості передує проміжок часу з накопичення знань про навколишнє середовище (предметне і соціальне), розвиток сталого емоційного ставлення, усвідомлення себе як суб’єкта діяльності та об’єкта впливу. На цьому ґрунті з часом розвиваються переконання, життєві позиції, спрямованість особистості, її внутрішні моральні якості, що й становить культуру поведінки індивіда.
Культура поведінки молодших школярів – це сукупність сформованих соціально важливих якостей особистості молодших школярів, їх щоденних вчинків в суспільстві, основаних на нормах моралі, етики, естетичної культури [1, с. 256]. Культура поведінки молодших школярів відображає моральні вимоги суспільства до школярів та засвоєння положень, що спрямовують, регулюють і контролюють вчинки та дії учнів. Вивчені школярами правила трансформуються у вихованість особистості школяра.
У змісті культури поведінки молодших школярів можна умовно виділити наступні компоненти: культура діяльності; культура спілкування, культурно-гігієнічні навички та звички:
1) культура діяльності. Проявляється в поведінці дитини на уроках, в ігровій діяльності, під час виконання трудових доручень. Щоб сформувати культуру діяльності в учня, важливо виховувати здатність до утримання в порядку місць, де він працює, навчається, грається. Важливо показати значення завершеності, що виражається у звичці доводити розпочату справу до кінця і дбайливого ставлення до предметів навколишньої дійсності;
2) культура спілкування. Вона передбачає виконання учнями норм і правил спілкування, що ґрунтуються на повазі та доброзичливості, використанні відповідного словникового запасу і форм звертання, ввічливій поведінці в громадських місцях, в побуті. Крім того, даний компонент передбачає уміння говорити лаконічно, зберігаючи спокійний тон у спілкуванні; здатність учнів утримуватися від недоречних дій та слів.
3) культурно - гігієнічні навички і звички. Необхідність в охайності, утриманні в чистоті обличчя, тіла, зачіски, одягу, взуття, шкільного приладдя продиктована не тільки вимогами гігієни, а й нормами людських відносин. Школяр повинен розуміти, що дотримуючись цих правил, він засвідчує повагу до інших людей [1, с. 253–254].
Успіх роботи педагога щодо виховання у дітей культури поведінки залежить не тільки від того, який зміст пропонуватиметься дітям для ознайомлення, а й від методики його освоєння. У початковій школі доцільно проводити систематичну роботу із формування навичок культури поведінки. Форми організації роботи з учнями можуть бути різними: бесіди, моделювання життєвих ситуацій, ігри, інсценування, вправи тощо. Зазвичай, засвоєння правил відбувається в конкретній ситуації, в якій вони застосовуються. Спочатку це ситуація класу, школи, яка в найбільшій мірі підконтрольна вчителю та в якій він повинен навчити дитину правильно діяти. Потім, працюючи в контакті з батьками, педагог знайомить дітей з правилами культури поведінки вдома, на вулиці та в громадських місцях.
Поступове розширення конкретних ситуацій, в яких дітям потрібно дотримуватися певних правил, дозволяє привчити їх до виконання правил культурної поведінки в різних обставинах. Вправи не можуть проводитися тільки від уроку до уроку, їх потрібно включати в повсякденне життя школи, класу; діти повинні знати, що вивчені правила стають обов’язковими для виконання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Більдіна М. О. Структура та зміст поняття культури поведінки молодших школярів. Вісник ХДАК. 2014. ˗№ 42. С. 249–257.
2. Медведева Н. В. Технология этического мышления как средство духовно нравственного воспитания младшего школьника. Начальная школа. 2012. № 12. С. 14–16.
3. Сапронова М. Культура поведінки – категорія моральна. Дошкільне виховання. 2003. № 10. C. 8–9.