Мандрабурка Галина
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к.п.н., доцент Шевчук І. В.
Дитинство, яке є найважливішим етапом у житті кожної людини, її розвитку і особистісному становленні, значною мірою пов’язане з освітою. Тому реформаційні процеси, що відбуваються у вітчизняному і світовому освітньому просторі і потребують зниження віку дітей, що починають систематичне навчання в школі, до 6-ти років, зумовлюють нагальність комплексного вирішення низки соціально-педагогічних проблем. Серед них найбільш гостро постає проблема збереження самоцінності й унікальності дошкільного дитинства.
Початок навчання з шести років передбачає вдосконалення системи дитячих дошкільних установ, оптимізації навчально-виховного процесу, органічною частиною якого є створення передумов до систематичної навчальної діяльності дитини, що ґрунтується на ідеї її всебічного і гармонійного розвитку. Зміни в освіті вимагають нових підходів у вирішенні питання наступності й перспективності взаємодії дошкільної і початкової ланок, де забезпечення «шкільної зрілості» дитини стає одним із головних завдань дошкільних навчальних закладів.
Перехід від дошкільного до молодшого шкільного дитинства є особливо значущим і відповідальним етапом у життєвому циклі становлення особистості. Це період визначальної ролі сім’ї і середовища, що оточує дитину, зміни виду провідної діяльності, появу нової соціальної ролі учня. У цей час відбувається розширення сфери потреб і мотивів, якісних перетворень у всіх сферах фізичного, психічного і соціального розвитку дитини, що в свою чергу призводить до новоутворень в інтелектуальній, емоційно-вольовій сферах, ставленні до себе й оточуючих. Готовність дитини до систематичного навчання стає підґрунтям, від якого залежить її подальші успіхи у навчальній діяльності, здатність до довільної діяльності, самодостатність і самопочуття, значною мірою впливає на її психічне та соматичне здоров’я.
Поява освітніх закладів нового типу, потреба відбору дітей у гімназійні класи, що працюють за різними системами навчання, необхідність створення наскрізних стратегій реалізації особистісно орієнтованої концепції освіти в контексті входження України в Європейський освітній простір зумовлює пошук шляхів удосконалення системи підготовки дітей до систематичного навчання в школі[2].
Проблема підготовки дітей до школи знайшла широке відображення у світовому й вітчизняному історико-педагогічному досвіді. Її вивчення започатковано класиками психології і педагогіки (Л. Виготський, О. Запорожець, Г. Костюк, О. Леонтьєв, Ж. Піаже, К. Ушинський, Ф. Фребель). Окремі психологічні, педагогічні і методичні аспекти проблеми розкриваються в працях Т. Кондратенко, В. Котирло, Г. Кравцова, Н. Пушкіна, Є. Сапогової, К. Щербакової. Обґрунтовано систему організованих занять у дитячому садку (О. Усова, Ф. Сохін); розроблено методику розвитку компонентів навчальної діяльності на спеціальних заняттях із дошкільниками (Л. Артемова, Л. Венгер, А. Давидчук, Т. Доронова, П. Лучанська); досліджено різні аспекти готовності дитини до школи (М. Безруких, І. Дубровіна, Я. Коломінський, Р. Нємов, Є. Панько); роль сім’ї в цьому процесі (О. Докукіна, В. Тостовий та ін.) [1; 3].
Особлива увага приділяється наступності в навчанні та вихованні дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку (Л. Артемова, В. Кузь, Л. Калмикова, О. Проскура, О. Савченко, Д. Струннікова, Т. Назаренко, Л. Федорович та ін.).
Про гостроту проблеми підготовки дитини до школи свідчать праці А. Богуш, Н. Бібік, Л. Іщенко, М. Вашуленка, О. Кононко, С. Лаврентьєвої, Т. Піроженко, З. Плохій, К. Прищепи, Н. Шиліної. У них приділено увагу не тільки на можливості дошкільників у засвоєнні предметних знань, але й на те, що надмірне і раннє перевантаження дитини негативно впливає на її здоров’я, загальний розвиток, змінює сенс і зміст дошкільного дитинства.
Констатуючи суттєвий внесок учених теоретиків і практиків у розробку означеної проблеми, відзначимо, що серед досліджень немає таких, у яких процес підготовки до школи ґрунтується на цілісній концепції розвитку дитини і забезпечується комплексом організаційно-педагогічних умов. З урахуванням цієї потреби, а також рівня науково-теоретичної і практичної розробленості проблеми ефективної підготовки дітей до школи було обрано тему дослідження.
Повноцінне використання виховних можливостей виховання вимагає побудови системи занять, де наскрізною лінією простежується дія принципу опори на позитивне в дитині. Проектуючи особистість дошкільника, а потім школяра, важливо підходити до нього з оптимістичною гіпотезою, з вірою в те добре, що в ньому є і ще може розвиватися. Це виявляється в наданні довіри дітям, уважному ставленні навіть до малопомітних паростків чогось гарного, доброго, позитивного. Не слід забувати, як зазначав Л.Виготський, що в першу чергу слід спиратися на позитивне в людині [2].
Допомогти дитині повірити в себе, у свої сили – найважливіше завдання вихователя та вчителя. Від успішності його розв’язання часто залежить успіх усієї виховної роботи. Із педагогічної практики відомо, що саме віра в себе допомагає підлітку стати активною стороною у двосторонньому процесі виховання, саме вона слугує у майбутньому головним стимулом у самовихованні. На відміну від надмірної строгості, прояв довіри, віра в сили і можливості учня дають набагато кращі кінцеві навчально-виховні результати.
У процесі аналізу науково-педагогічної літератури встановлено, що існує об’єктивна необхідність у подальшому дослідженні питань, пов’язаних з підготовкою дитини до систематичного навчання в школі. Потребують вивчення технології виховання дітей-шестирічок, підготовка до школи малят, які не відвідують дошкільних навчальних закладів, створення спеціальних навчальних програм для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, спрямованих на забезпечення цілісного характеру психофізіологічного їхнього розвитку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Леонтьев В.Г. Принципы исследования мотивации личности человека в советской психологии: исследование мотивационной сферы личности / Леонтьев В.Г. – Новосиб., 1984. – С. 7 – 19.
2. Лозова В. Стратегічні питання сучасної дидактики / В.Лозова // Шлях освіти. – 2003. – № 2. – С. 11 – 16.
3. Пиаже Жан. Избранные психологические труды: психология интеллекта / Ж.Пиаже. – М.:Просвещение, 1969. – С.55–231.