Медведенко Ілона
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: д.п.н., професор Сотська Г. І.
Сучасна система освіти нашої держави повинна бути спрямована на розвиток талановитих та обдарованих дітей. Так як саме в середній школі закладаються основи розвитку та виховання гармонійно розвиненого та обдарованого покоління. Тому одним із пріоритетних завдань школи є стимулювання процесів пізнавальної діяльності учнів, а це, перш за все, розвиток мислення взагалі і окремих його видів, зокрема образного.
Дослідженням образного мислення займається один із розділів загальної психології – психологія мистецтва. То що ж таке мислення? Це психічний процес при якому відбувається відбиття дійсності в об’єктивних зв’язках та відношеннях, які не доступні для чуттєвого сприйняття і є провідною психологічною функцією та пов’язанні із іншими пізнавальними процесами: увагою, пам’яттю, уявою, мовленням [2].
Проблема образного мислення широко досліджується в педагогічних, психологічних і філософських дослідженнях. Так, значний інтерес представляють праці Б. Ананьєва, Л. Виготського, П. Гальперіна, Г. Костюка, А. Леонтьєва в яких розкриті психологічні закономірності процесу образного мислення та побудови образних уявлень.
Отже, таке мислення можна характеризувати як активну інтелектуальну діяльність, спрямовану на перетворення образів, яке забезпечує функцію сутнісного відбиття дійсності, тобто дозволяє використовувати одиницям образної системи загальні, внутрішні, необхідні зв’язки. Але спосіб перетворення повинен бути таким, щоб об’єкт не втрачав властивостей образної наочності [4, с. 10].
Основною формою образного мислення – це є художній образ. Предмети та явища навколишнього світу відбиваються у свідомості дитини в певних образах, що виконують звичайну роль у процесах пам’яті, уяви, мислення. Виникаючи в свідомості образ-уявлення обов’язково пов’язується із образом-узагальненням, це складна форма мислення, що вбирає до себе загальне та особливе. І саме таке узагальнення є основою художнього образу, який відбиває реальний стан співвідношення форми й змісту життєвих явищ.
На думку Ю. Борєва художній образ – це таке узагальнення, яке розкриває в конкретно-чуттєвій формі суттєве для ряду явищ [1, с.119].
Що ж таке уявний образ? Уявний образ – це внутрішня імітація (лат. «наслідувати»), це відтворення усіх властивостей об’єкта у свідомості [3]. У своїй уяві ми можемо чути звуки, відчувати запах, смак, а також бачити предмети, які на цей момент фізично є відсутніми. Ми можемо уяви собі троянду, і для цього зовсім не потрібно тримати її в руках.
Основною функцією образного мислення є забезпечення процесу пізнання найбільш суттєвих сторін та закономірних зв’язків, об’єктів дійсності у формі наочних образів. У формуванні цього образу застосовуються й словесні визначення, судження. Але слово в образному мисленні не є основним. Побудова образу виникає на основі вже існуючих, сприйнятих елементів, тобто, задіяння всіх рецепторів сприйняття.
Розвиток мислення пов’язане з виникненням важливих новоутворень молодшого шкільного віку: аналізу, внутрішнього плану дій, рефлексії.
Великі можливості щодо формування образного мислення в дітей мають уроки образотворчого мистецтва. При плануванні навчальної діяльності необхідно використовувати потенціал уже існуючого досвіду, збагачуючи його враховуючи вікові особливості.
Так, одним з найбільш ефективних є метод спостереження. Вивчаючи нову тему, було б доречним провести урок-екскурсію для спостереження, за природою в різні пори року, за працею людей тощо. Сильні й стійкі емоційні прояви, що виникають при цьому в психіці школярів, міцно закріплюються в процесі практичної роботи, а ретельний добір тем сприяє розв’язанню ще й виховних завдань.
Крім того, використання у процесі навчання технічних засобів значно покращує можливості методу спостереження.
Ще одним методом розвитку образного мислення є словесне узагальнення виконання своїх дій для цього учням варто ставити питання про те, що вони роблять, чому роблять саме так, а не інакше, чому їх дії правильні тощо. Важливо щоб дитина зробивши могла розповісти так, щоб «усім було зрозуміло».
Практичним продуктом образного мислення учнів може бути результат їх творчої діяльності – рисунок, конструкція, декоративна композиція. Але незалежно від того, що вони наслідують від тих чи інших реальних образів, повтори не будуть тотожним, а лише приблизно правильними. Так як в своїй творчій діяльності дитина, здатна спрощувати образ, або ж збагачувати його власною уявою, власним досвідом.
Спілкування з мистецтвом, засвоєння художньо-естетичних знань вимагає певного типу мислення. Деякі вчені вважають, що художньо-естетичне сприймання мистецьких творів, формування естетичних почуттів, суджень, смаків, усіх складових естетичної свідомості та здатність образно мислити – це явища співвідносні, тобто бачення, відчуття людини завжди смислове, опосередковане розумінням, мисленням.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Борев Ю.Б. Эстетика: Учебник / Ю.Б. Борев – М.: Высш. шк., 2002. – 511с. с.119.
2. Зацепина Н.А. - Запорожье: Изд-во «Полиграф», 2004. – 255 с.
3. Малыгин А. А. Развитие творческого мышления / А. А. Малыгин // Электронный ресурс [Режим доступа] : Http://www. superidea. ru/]
4. Тарасенко Г.С. Взаємозв’язок естетичної та екологічної підготовки вчителя в системі професійної освіти: монографія / Г.С. Тарасенко. – Черкаси: «Вертикаль», 2006. – 308 с. с. 10.