РОЗВИТОК В МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ УМІНЬ УЖИВАТИ РЕЧЕННЯ РІЗНИХ ТИПІВ

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Сугак Ірина

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Науковий керівник: д. п. н., професор Кучеренко І. А.

Імплементація у систему загальної освіти концепції «Нова українська школа», реформування сучасної мовної освіти вимагає оновленого змісту і науково-методичного забезпечення процесу навчання з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів, їхніх потенційних можливостей, інтересів, необхідності творчого, розумового й особистісного розвитку. Шкільна освіта у ХХІ столітті спрямовує вектор діяльності у площину цінностей особистісного розвитку дитини-школяра, зумовлює принципову необхідність переосмислення всіх факторів, від яких залежить якість навчально-виховного процесу, – змісту, методів, форм навчання і виховання.

Сучасний підхід до навчання української мови визначається як основною функцією самої мови – бути найважливішим засобом комунікації, пізнання і впливу, так і суспільним замовленням – сформувати різнобічно розвинену й соціально активну мовну особистість, компетентного мовця, котрому притаманні висока мовна грамотність, культура спілкування в різних видах мовленнєвої діяльності. 

В умовах упровадження концепції «Нова українська школа» проблема формування мовлення учнів набуває першочергового значення завдяки тій ролі, яку відіграє мовлення в становленні особистості дитини, оскільки мовленнєво-комунікативні вміння є основою повноцінного інтелектуального розвитку, успішного навчання, розширення світогляду, розвитку пізнавальних здібностей і комунікативних якостей молодших школярів як на даному етапі життя, так і у майбутньому. Беззаперечно, що мова – це система засобів спілкування, якими володіє суспільство, а мовлення – це мова в дії. Учитель початкової школи має навчати молодших школярів мови задля того, щоб комунікативно виправдано користуватися мовними засобами для сприймання, розуміння і передачі змістової інформації. Методичне забезпечення цього процесу висуває на одне з провідних місць роботу з розвитку зв’язного мовлення учнів. Формування знань про речення, вмінь їх створювати і використовувати є актуальним питанням теорії та практики навчання рідної мови, адже усне і писемне мовлення відбувається саме за допомогою речень. Один з пріоритетних складників методики навчання рідної (української) мови є вдосконалення граматичного ладу мовлення, зокрема його синтаксичної будови. Це дає змогу забезпечити молодших школярів такими синтаксичними та пунктуаційними знаннями й вміннями, які надають змогу вільно та правильно усно й письмово висловлювати свої думки, сприймати та розуміти мовлення інших. Оскільки речення є найменшою комунікативною одиницею, то на рівні речення і формується більшість мовних та мовленнєвих умінь. 

Аналіз наукових літературних джерел виявив, що дослідженням питання формуванням у школярів умінь використовувати різнотипні речення займалися психологи та психолінгвісти (Л. Виготський, П. Гальперін, М. Жинкін, І. Зимня, О. Леонтьєв, О. Лурія, С. Рубінштейн, І. Синиця та ін.); методисти (В. Бадер, Л. Варзацька, М. Вашуленко, Н. Гавриш, О. Глазова, Н. Голуб, Т. Котик, Н. Луцан, М. Пентилюк, О. Хорошковська та ін.). Увага вчених до питань методики навчання учнів початкової школи щодо правильного вживання простих і складних речень свідчить про те, що означені синтаксичні конструкції є в активному вжитку дітьми. 

Перші спроби науково вивчити рівень розвитку писемного мовлення учнів початкових класів були здійснені у 30-ті роки ХХ ст. Синтаксичну будову писемного мовлення вивчав М. Феофанов, який виявив, що в усному й писемному мовленні дітей, починаючи з другого класу, збільшується кількість складних речень і зменшується кількість простих.

В. Бадер, досліджуючи проблему розвитку мовлення школярів під час роботи над реченням, зазначає, що «…для оволодіння синтаксичним ладом рідної мови вирішальне значення мають засвоєння норм побудови синтаксичних конструкцій, формування вмінь комунікативно доцільно використовувати синтаксичні одиниці та надавати їм відповідного інтонаційного оформлення» [1, с. 11]. З метою вдосконалення синтаксичного ладу мовлення учнів початкових класів фахівець пропонує синтаксичні вправи, спрямовані на формування вміння будувати речення та використовувати їх у текстах адекватно до умови і завдань спілкування та збагачення синтаксичного ладу мовлення синонімічними синтаксичними засобами; удосконалення інтонаційних вмінь та навичок оформлювати власні синтаксичні одиниці (речення і тексти) в усному і писемному мовленні; розвиток умінь редагувати, виправляючи допущені помилки чи поліпшуючи надруковані  синтаксичні одиниці [1, с. 14].

Л. Балацька, досліджуючи особливості оволодіння письмовим переказом учнями других класів, стверджує про наявність у переказах надзвичайно довгих речень або, навпаки, дуже коротких. Авторка говорить про тенденцію в учнів використовувати у писемному мовленні складні речення. Проте, оскільки діти цього віку не вміють правильно оформлювати на письмі такі речення, вчителі вимагають від учнів вживати у переказах короткі речення, а це, на думку Л. Балацької, призводить «…до викривлення речень, до збіднювання думки, при цьому нерідко порушується логіка викладу, послідовність описування події… Якщо зникають сполучники, зникає природна зв’язність мови» [2, с. 60]. На думку Л. Балацької, вимога писати короткими реченнями якщо і має якийсь смисл на початкових етапах навчання, то далі, в 3 класі, вона гальмуватиме розвиток мовлення учнів» [2, с. 65]. 

Отже, проблема загального мовленнєвого розвитку як необхідного складника розвитку інтелектуальних здібностей дитини не може бути вирішена без формування вмінь використовувати речення різних типів з огляду на те важливе значення, яке має усвідомлене (вільне, змістовне, активне, правильне) володіння різноманітними синтаксичними конструкціями для формування мовної компетентності молодших школярів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бадер В. І. Розвиток усного і писемного мовлення молодших школярів / Бадер В. І. – К. : «АПН», 2000. – 316 с. 

2. Балацька Л.К. Особливості оволодіння письмовим переказом учнями молодших класів. – К.: Рад. шк., КДПІ, 1987. – 80 с. 

 

Please publish modules in offcanvas position.