ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ В СИСТЕМІ МЕТОДІВ І ПРИЙОМІВ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 

Тунда Анастасія

Уманський державний педагогічний  університет імені Павла Тичини

Науковий керівник: к. п. н., доцент Торчинська Т. А.

Навчання української мови в сучасній  школі у світлі вимог сьогодення повинне бути спрямоване на формування особистості, яка вільно володіє мовними засобами в будь-якій мовленнєвій ситуації, аргументовано висловлює свої думки, дотримується правил мовного етикету.

Посилення практичної спрямованості мовної освіти вбачаємо  в ефективному застосуванні теоретично обґрунтованих і впроваджених у практику роботи вчителів традиційних методів і прийомів навчання мови, зокрема в їхній системності, систематичності, різноманітних комбінаціях. Серед методів і прийомів навчання мови доречно виділити ті, що ефективно впливають на мовленнєву компетенцію учнів. Передусім це метод мовного аналізу тексту, а в його структурі – найбільш впливовий прийом – лексико-стилістичний аналіз, бо саме він дає змогу побачити залежність стилю аналізованого тексту від правильного добору лексичних одиниць, зосереджує увагу на значенні кожного слова в тексті, взаємозумовленості одиниць лексичного й стилістичного рівнів. Така практична спрямованість лексико-стилістичного аналізу тексту є основою ефективної роботи учнів над власними висловлюваннями.

На всебічний аналіз слова як лексичної одиниці, від якої залежить стилістична своєрідність тексту, націлюють наукові дослідження таких  лінгводидактів, як С. Дорошенко, М. Жовтобрюх, О. Мельничук.

Методика стилістичного аналізу представлена у працях А. Коваль, М. Кожиної, П. Кордун, Б. Кулика. 

Зміст лексико-стилістичного аналізу як комбінованого різновиду мовного аналізу частково визначено в працях С. Мельничайка, М. Пентилюк, М. Стельмаховича.

Лексико-стилістичний аналіз є комбінованим різновидом мовного аналізу в структурі сучасної системи методів і прийомів навчання мови.

Розробка методики лексико-стилістичного аналізу ґрунтується на розв’язанні таких питань: місце мовного аналізу в лінгводидактичних класифікаціях методів і прийомів навчання мови;  лексико-стилістичний аналіз тексту в структурі мовного аналізу; принципи лексико-стилістичного аналізу тексту; напрямки й види лексико-стилістичного аналізу тексту; схеми лексико-стилістичного аналізу тексту; етапи формування вмінь і навичок лексико-стилістичного аналізу тексту; роль лексико-стилістичного   аналізу тексту у формуванні комунікативних умінь і навичок учнів; місце лексико-стилістичного аналізу тексту на уроках української мови.

Метод навчання – складне, багатомірне явище, у ньому відображені об’єктивні закономірності, цілі, зміст, принципи, форми навчання. 

Серед методів навчання особливе місце займає мовний аналіз. 

Поділяємо точку зору тих учених-методистів, які кваліфікують мовний  аналіз як метод навчання, а його модифікації – як прийоми або елементи в структурі інших методів (спостереження, метод вправ). Керуємося при цьому такими критеріями:

1. Метод мовного аналізу має свою технологію:

а) вичленовування мовної одиниці із системи єдиного цілого (частіше тексту); 

б) характеристика цієї одиниці з визначенням її специфічних рис, а також рис, які є спільними для мовного цілого;

 в) висновки щодо впливу мовної одиниці на мовне ціле.

2. Мовному аналізу може бути відведено цілий урок, у процесі якого реалізується мета навчання, шляхи, способи взаємодії вчителя й учнів;

3. Мовний аналіз з’ясовує значення кожного рівня мовної системи (фонетичного, лексичного, морфемного, словотвірного, морфологічного, синтаксичного, стилістичного), відповідно визначаються і види мовного аналізу, що традиційно застосовуються в шкільній практиці: фонетичний, словотвірний, морфемний, лексичний, морфологічний, синтаксичний, орфографічний, пунктуаційний.

Аналіз – складніша форма, яка реалізується в розборі; розбір – елемент технології, виконання конкретної операції, він служить закріпленню певної порції знань; аналіз – загальне поняття, розбір – конкретне (конкретний вияв певного аналізу). 

У методі мовного аналізу реалізується спільна діяльність учителя й учнів, де учень і вчитель – суб’єкти й виконавці дії. Педагог і учень мають спільну мету. 

Обидва суб’єкти навчального процесу впливають на виконання функцій методу, тільки вчитель спрямовує свої зусилля на організацію й стимуляцію діяльності учнів, а вони є виконавцями певної роботи.

Зміст лексико-стилістичного аналізу ґрунтується на змісті лексичного й стилістичного аналізу.

Функціонально-стилістичний і комунікативно-діяльнісний підходи до навчання мови посилюють актуальність стилістичного аналізу як методу навчання й окремих його прийомів (видів): фонетико-стилістичного, лексико-стилістичного, граматико-стилістичного. 

Стилістичний аналіз реалізується в таких формах роботи: виявлення в тексті певного стилістичного засобу; порівняння емоційно забарвлених мовних одиниць зі стилістично нейтральними; аналіз стилістичних помилок;  характеристика лексичних, граматичних засобів текстів різних стилів.

Стилістичний аналіз окремого мовного засобу, вилученого з тексту, учить бачити не всю сукупність його стилістичної маркованості, а лише ті ознаки, що відбиті в конкретному тексті, помічати залежність аналізованого мовного засобу від тексту; визначати, яке стилістичне навантаження несе цей засіб. Такі завдання виконуються різними способами: добором синонімічних варіантів, антонімів і заміною ними мовного засобу; виявленням тих змін, що відбулися внаслідок його заміни. Цей вид стилістичного аналізу особливо важливий у роботі з розвитку зв’язного мовлення, оскільки посилює увагу до кожної мовної одиниці в тексті, сприяє попередженню стилістичних помилок. 

Використання лексико-стилістичного аналізу вимагає дотримання загальнодидактичних та лінгвометодичних принципів. Однак цей вид аналізу має і свої принципи, що ґрунтуються на його специфічних ознаках. Такими принципами є: 

1) вироблення лексико-стилістичної пильності (увага до кожної лексеми в тексті, до її ролі у формуванні стилю); 

2) точність у з’ясуванні значення слова в контексті; 

3) увага до незнайомих слів, до сполучуваності слів; 

4) виділення ключових слів (стилетворчих лексем), що впливають на стиль; 

5) увага до лексичного багатства (синонімів, антонімів), до лексичних шарів (термінів, просторіч, професійних слів, діалектизмів); 

6) попередження можливих лексичних і стилістичних помилок; 

7) добір якісного щодо змісту й стилістичної виразності текстового матеріалу (твори, газетні матеріали, наукові статті, ділові папери); 

8) вироблення чуття стилю, дару слова; 

9) розвиток естетичних почуттів, творчих здібностей учнів.

Критеріями визначення видів лексико-стилістичного аналізу вважаємо: характер аналізованих текстів, рівень самостійності учнів, форму мовлення, кількість текстів різних стилів, типи висловлювань, логіку викладу, місце виконання, ступінь повноти. За характером аналізованих текстів виділяємо аналіз текстів-зразків, самоаналіз, взаємоаналіз; за рівнем самостійності учнів – колективний аналіз, самостійний і груповий; за формою мовлення – усний, письмовий; за кількістю текстів різних стилів – аналіз одного тексту, зіставний аналіз; за типами висловлювань – аналіз-розповідь, аналіз-доказ (прямий, від протилежного), аналіз-міркування; за логікою викладу – аналіз-тест, аналіз-алгоритм, вільний аналіз; за місцем виконання – домашній, класний – на уроках вивчення лінгвістичної теорії, розвитку зв’язного мовлення, інтегрованих уроках словесності; за повнотою – повний і частковий.

Уміння й навички лексико-стилістичного аналізу формуються на основі знань, умінь і навичок з лексикології та стилістики, у той же час лексико-стилістичний аналіз впливає на засвоєння знань і формування комунікативних умінь і навичок учнів.

Отже, цей комбінований різновид мовного аналізу посідає важливе місце серед теоретико-практичних методів, а його роль полягає в тому, що він поліпшує якість знань, умінь і навичок; формує поняття лексеми, лексичної парадигми, поняття тексту, його структури та стильової приналежності; поняття стилю; він є засобом збагачення словника, попередження лексико-стилістичних помилок, інтеграції навчання, розвитку зв’язного мовлення; удосконалення комунікативних умінь і навичок учнів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики. – К.: «Академія», 2004. – 344 с. 2.Крайнова Ж. Формування комунікативної компетентності молодших школярів на заняттях з рідної мови / Ж. Крайнова // Початкова школа. – 2003. - №11. – С. 24 – 26.

 

Please publish modules in offcanvas position.