Шендерук Олександр
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. п. н., професор Кучеренко І. А.
В умовах модернізації початкової системи освіти, імплементації концепції «Нова українська школа» гостро постає проблема розвитку мовної здатності і мовленнєвої компетентності молодшого школяра. Розвиток мовлення набув статусу провідного принципу навчання української мови як державної мови України. У процесі комунікації українська мова виступає індивідуальною формою навчання, засобом спілкування, об’єктом наукових досліджень і власне навчальною дисципліною.
Формування комунікативної компетентності та мовленнєвої культури молодшого школяра нині спрямоване на оволодіння фонетичною, лексичною і граматичною структурою мови й використання лінгвістичних засобів у будь-якій мовленнєвій ситуації і сфері комунікації, розвиток уміння користуватися багатством української мови, правильно і виразно висловлювати свої думки (процес текстотворення). Проблема розвитку комунікативної компетентності на уроках української мови – актуальне питання, головним пріоритетом якого є вміння створювати зв’язні висловлювання. Основа розвитку мовленнєвої діяльності молодшого школяра – текстотворення, тобто постійний розвиток умінь створювати текст як на чітко окресленою тематикою, так і на вільну тему, залежно від мети спілкування та соціального середовища вербальної комунікації.
Текстотворення на уроках української мови базується на текстоцентризмі, заснованого Т.Ладиженською, яка в другій половині ХХ століття до складових зв’язного мовлення вводить поняття «мовленнєве висловлювання», «текст» – як результат акту комунікації», які в наш час є одними з ключових у змісті сучасної методики навчання мови.
Принцип текстоцентризму виділяють у своїх дослідженнях З.Бакум, О.Горошкіна, М.Голуб, Т.Донченко, М.Пентилюк, Т.Ладиженська та ін. Цілком погоджуємося з думкою З.Бакум, що текстоцентризм «передбачає визнання тексту як найважливішої одиниці в навчанні рідної мови» [1], орієнтує на текстову основу уроків, на використання текстів для засвоєння лексичних, граматичних, стилістичних явищ, створює оптимальні умови для формування вмінь будувати висловлення за зразком. Текстоцентричний принцип у навчанні мови може реалізовуватися в різних напрямах, серед яких текст виступає основним засобом оволодіння усними та писемними формами українського мовлення, оволодіння мовленнєвою діяльністю в усіх її видах (читання, говоріння, аудіювання, письмо), на його основі формується комунікативна компетенція. Ця компетенція «засвоюється учнями не у вигляді певних понять, правил, а в діяльнісній формі, у вигляді вмінь … визначати стиль тексту, тип мовлення, спосіб зв’язку речень у тексті, стилістичний аналіз та ін.» [1].
Таким чином, під час формування уявлень про особливості побудови того чи того тексту є можливість вчити молодшого школяра створювати власне висловлювання. Крім того, текстоцентричний принцип передбачає підбір текстів-зразків, що мають типологічні характеристики певних жанрів мовлення. Текстоцентризм передбачає таку організацію навчального процесу з текстом, при якому здійснюється робота над сприйманням, відтворюванням чужих й створюванням власних висловлювань.
Важливою умовою в навчанні школярів складати тексти є дотримання принципу комунікативної спрямованості. Ю.Пассов зазначає, що цей принцип на перший план в якості найважливішої мети навчання висуває розвиток комунікативно-мовленнєвих умінь, зокрема текстотворчих. Головним засобом, котрий дозволяє формувати вміння створювати тексти в усній і писемній формі, виступають комунікативні (мовленнєві) вправи. Змістом цих вправ є комунікативні настанови, під якими розуміються словесні дії, які організують спілкування учнів, залучають їх до текстотворення. Вони вимагають від учнів цілу низку дій: формулювати тему, основну думку, будувати текст відповідно до структури певного типу і жанру, підбирати ознаки предмету, знаходити аргументи ін. Комунікативні вправи націлені як на формування конкретного текстотворчого вміння, так і низки вмінь, тобто носять комплексний характер. С.Омельчук зазначає, що «тільки тоді, коли кожен з проведених видів роботи виконує свою роль у формуванні певного комунікативного вміння, коли всі вправи цілеспрямовані, побудовані за принципом наступності, спираються на попередні, вони становитимуть цілісну систему» [2, с.8].
Отже, важливою основою формування вмінь текстотворення в молодших школярів є застосування взаємопов’язаних лінгводидактичних принципів текстоцентризму і комунікативної спрямованості навчання української мови.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бакум З. Принципи навчання фонетики української мови/ З.П.Бакум. // Філологічні студії : Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету : зб. наук. праць. – Вип. 3. – Кривий Ріг : Видавничий дім, 2009. – С. 131–138.
2. Омельчук С. Формування мовленнєво-комунікативних умінь на синтаксичній основі (систем мовленнєвих вправ у 9 класі) / С.А.Омельчук // Дивослово. – 2004. – № 6. – С.8–11