Мельниченко Софія,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. п. н., професор Муковіз О. П.
Швидкий розвиток сучасного суспільства потребує змін у підходах до навчання та власне в змісті освіти. У 2017 році зміни, покликані оновити освітню систему, були зафіксовані в законі «Про освіту», Державному стандарті початкової загальної освіти, Концепції «Нова українська школа» тощо. Метою реформування шкільної освіти, зокрема початкової, є формування та розвиток компетентного інноватора та відповідального громадянина, який вміє висловлювати свої думки, дослухатися до інших, самостійно приймати рішення щодо різних питань як у шкільному середовищі, так і поза ним. Досягнення цієї мети уможливлюється через формування десяти ключових компетентностей учнів у процесі навчальної діяльності, серед яких важливе місце займає інформаційно-цифрова компетентність.
Питання, дотичні до проблеми формування інформаційно-цифрової компетентності, розглядалися як вітчизняними (В. П. Вембер, А. М. Гуржія, О. Г. Кузьмінська, Н. В. Морзе, О. М. Спіріна), так і зарубіжними науковцями (В. Браздейкіс, С. Джан, Дж. Равен, Б. Цванефелд, Л. Салганік, Т. Сабаліускас, Д. Рікен, Д. Букантате, К. Пукеліс). Однак, особливості сучасного освітнього процесу зумовлюють потребу в уточнені досліджуваного явища. Відтак, метою статті є розкрити сутність формування інформаційно-цифрової компетентності молодших школярів.
В українській освіті поняття «компетентність» прийнято розуміти в значенні, запропонованому європейськими освітніми експертами, які розглядають компетентність особистості як здатність ефективно й творчо застосовувати знання, цінності, ставлення та уміння у ситуаціях міжособистісної взаємодії як у соціальному контексті, так і в професійному [1]. Базуючись, на такому визначені, ми розглядаємо інформаційно-цифрову компетентність як сукупність знань, умінь, цінностей і ставлень, а також стратегій, необхідних для використання інформаційно-комунікаційних технологій та цифрових медіа з метою ефективного, критичного, творчого, самостійного та етичного-орієнтованого навчання [2].
Інформаційно-цифрова компетентність передбачає впевнене та водночас критичне застосування особистістю інформаційно-комунікаційних технологій для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні; інформаційну й медіа-грамотність; навички безпеки в Інтернеті; розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо) [3] .
Метою формування інформаційно-цифрової компетентності молодших школярів є розвиток здатності школярів орієнтуватися в інформаційних потоках, визначати в них головне і необхідне, усвідомлювати потребу в достовірній інформації, вміння формулювати питання, визначати джерела інформації й використовувати успішні стратегії її пошуку, вміння самостійно шукати, отримувати, систематизувати, аналізувати та відбирати необхідну для вирішення навчальних завдань інформацію, а також творчо опрацьовувати, зберігати та передавати її; вміння використовувати програмні засоби, орієнтовані на вирішення завдань у різних сферах діяльності.
Враховуючи вікові та психологічні характеристики учнів початкової школи (наочно-образна та словесно-логічна пам’ять; відтворююча та творча уява; розвиток процесів спостереження, аналізу та синтезу; особливості адаптації, індивідуалізації, інтеграції; уміння організовувати навчальну діяльність; рефлексія тощо), можемо вважати, що варто закладати основи інформаційно-цифрової компетентності саме на початковому ступені навчання в школі. Крім того, надзвичайно сприятливими для цього є уроки іноземної мови, оскільки у їх процесі відбувається опрацювання великих обсягів інформації, у тому числі й іншомовної, спілкування з носіями мови через Інтернет тощо.
Відтак, починаючи з молодшого шкільного віку, в учнів формуються базові знання, котрі з часом становитимуть певний рівень інформаційно-цифрової компетентності, що проектуватиметься і на інші сфери їх життя, у тому числі й на вивчення інших предметів, передбачених програмою. Так, згідно навчальних програм з іноземних мов для 1-4х класів, школярі повинні оволодіти уміннями вивчати іноземну мову з використанням спеціальних програмних засобів, ігор, соціальних мереж; створювати інформаційні об’єкти іноземними мовами; спілкуватися іноземною мовою з використанням інформаційно-комунікаційних технологій; застосовувати інформаційно-комунікаційні технології для пошуку, обробки, аналізу та підготовки інформації відповідно до поставлених завдань; дотримуватися авторських прав та мережевого етикету.
Формування інформаційно-цифрової компетентності може відбуватися у ході використання різних електронних програм, аудіо- та відеоматеріалів, навчальних веб-сайтів, додатків до мобільних телефонів, соціальних мереж і т. д., сприяючи розвитку творчих здібностей молодших школярів, їх уяви, формуванню алгоритмічного та логічного мислення.
Отже, ми з’ясували, що освіта 21 століття спрямована формування інформаційно-цифрової компетентності як однієї із ключових. Формування цієї компетентності варто починати в початковій школі, зокрема на уроках іноземної мови, оскільки вони мають значний потенціал для формування умінь інформаційно-цифрової компетентності у процесі використання різноманітних інформаційно-комунікаційних технологій.
Список використаних джерел
1. Quality education and competensies for life / Workshop 3 / Background Paper. – 2004.
2. A. Ferrari, Digital Competence in Practice: An Analysis of Frameworks. Luxemburg: IPTS-JRC, 2011. – Available from: http://ftp.jrc.es/EURdoc/JRC68116.pdf.
3. Концепція «Нова українська школа». – Режим доступу: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf.