Машкаринець Світлана,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. б. н., доцент Голуб Н. П.
Комунікація ‒ один із основних засобів реалізації завдання адаптації дошкільника до нових умов. Від рівня спілкування залежить не лише навчальна діяльність дитини, а й саме її життя.
Динамічний характер життя в сучасних умовах вимагає від дітей дошкільного віку вміння швидко вживатися у колективі, творчо мислити, бути готовим адаптуватися до нових умов. Особливо ця проблема стосується дітей старшого дошкільного віку, які через певний час мають змінити дитячий колектив у дошкільному навчальному закладі на новий ‒ учнівський колектив у початковій школі.
Мовленнєва діяльність займає особливе місце в системі розвитку психічних процесів особистості. Будучи основою мислення, вона виконує соціальну функцію, яка забезпечує адаптацію дитини у природному довкіллі та соціумі. Добре розвинене мовлення допомагає сприймати навколишнє середовище і реалізувати навчальні та виховні завдання в умовах інклюзивного навчання.
Формування комунікативних умінь дітей старшого дошкільного віку є запорукою успішного зростання дитини як особистості. Спілкування дитини ‒ це не лише вміння вступати в контакт і вести бесіду, але й уміння уважно й активно слухати та чути, використовувати міміку і жести для експресивнішого вираження своїх думок.
У процесі соціального розвитку дітей старшого дошкільного віку провідну роль відіграють комунікативні здібності. Вміння спілкуватися є важливою умовою правильного розвитку дитини дошкільного віку.
Серед контингенту дітей навчальних закладів значно виросла частка дітей, які мають порушення мовленнєвого розвитку. У цьому зв’язку перед педагогами постають актуальні питання щодо виховання і навчання таких дітей з урахуванням наявних порушень та надання кваліфікованої своєчасної допомоги. Тому педагоги мають володіти спеціальними знаннями про перебіг, прояви мовленнєвих порушень у дітей, методи корекційної допомоги та засоби формування мовленнєвого компоненту.
Значний внесок у розвиток теорії і практики комунікації зроблено такими видатними науковцями, як І. Гальперін, Л. Виготський, М. Жинкін, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Т. Ушакова. На необхідність спеціальної корекційної роботи з формування і розвитку комунікативного компоненту у дітей із порушенням мовленнєвого розвитку йдеться у дослідженнях Б. Гриншпуна, С. Ігнатьєвої, В. Ковшикова, Р. Лєвіної, І. Маркова та інших. Однак у проблемі подолання труднощів у комунікативній діяльності дітей дошкільного віку з порушенням мовлення залишається ще багато теоретичних та практичних запитань.
За даними дослідників порушення комунікативної діяльності є однією із специфічних закономірностей розвитку у разі мовленнєвих порушень у дітей [1; 3]. У подальшому це порушення призводить до труднощів соціалізації, що суттєво позначається на соціальній ситуації розвитку дітей дошкільного віку.
Методика формування комунікативного компонента у дітей дошкільного віку із порушенням мовленнєвого розвитку, повинна базуватися на корекційно-розвивальному та попереджувальному навчанні з розвитку різних сторін мовлення [2; 3].
На нашу думку, основними засобами корекційно-розвиткової роботи з подолання комунікативних труднощів у дітей дошкільного віку є комунікативні тренінги та колективні ігри, переважно сюжетно-рольові та рухливі.
Ігрова діяльність дозволяє створити життєві ситуації, що стимулюють мовленнєву активність та мовленнєве спілкування дітей і сприяє їх мовному розвитку
Використання різних видів ігор-драматизацій, психо-гімнастичних та зорових вправ, музично-ритмічної діяльності, слухання і переказ творів художньої літератури та казок сприяли розвитку мовленнєвого компонента старших дошкільників.
Робота з розвитку мовлення дітей дошкільного віку повинна включати такі напрями: удосконалення звуковимови дітей та підвищення їх мовленнєвої компетентності; збагачення й активізація словникового запасу; уміння вживати слова у властивому для них значенні, користуватися виражальними засобами мови залежно від ситуації і мети висловлювання; послідовне та логічне викладання думки; удосконалення граматичної будови мовлення дітей; оволодіння нормами українського літературного мовлення; формування культури мовлення і спілкування.
Отже, визначені напрями роботи з розвитку мовлення у старших дошкільників є основою для формування мовленнєвої компетентності.
Список використаних джерел
1. Канарова О. В., Бескоровайна А. О. Умови формування комунікативних умінь і навичок у дітей старшого дошкільного віку. Збірник наукових праць Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького. 2016. Випуск LXXXII. Том 1. С. 63‒66.
2. Савчук. Л. Змістовий аспект формування комунікативно-мовленнєвих умінь у дітей шестирічного віку. Науково-методичний збірник. Вип. 6. Інститут спеціальної педагогіки АПН України. К. : Наук. світ, 2005. С. 183‒187.
3. Трофименко Л. І. Мовленнєвий розвиток у дітей дошкільного віку в умовах інклюзивного навчання. Освіта осіб з особливими потребами: шляхи розбудови. 2016. Вип. 11. С. 211‒216.