Лаврова Анастасія,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., доцент Волошина Г. П.
Державний статус української мови, концепція її навчання вимагають безперервної лінгвістичної освіти, глибокого засвоєння мовних норм, підвищення рівня культури мовлення, постійного вдосконалення мовленнєвих умінь і навичок. Початкова школа є ланкою системи навчання і виховання, зверненою, з одного боку, до дошкільного закладу, а з іншого, – до основної і старшої школи. Через це і завдання початкових класів переважно визначаються перспективністю роботи вчителя та учнів щодо основної школи і наступністю при переході від одного року навчання до іншого.
Питання вивчення словотвору на уроках рідної мови в загальноосвітньому навчальному закладі у своїх працях висвітлювали В. Горпинич, М. Львов, М. Мункан, Г. Передрій, М. Плющ, Т. Рамзаєва, З. Сікорська та ін. Ураховуючи той факт, що словотворення є основним засобом поповнення лексичного складу мови, вони обґрунтували необхідність ознайомлення школярів з найпоширенішими способами творення слів. Результати досліджень вітчизняних науковців переконливо довели, що свідоме засвоєння учнями основ словотвору не лише сприяє збагаченню, уточненню та систематизації їхнього словника, а й створює підґрунтя для вільного володіння граматичною, орфографічною і стилістичною нормами української літературної мови. Саме тому пропедевтичне ознайомлення з елементами словотвору передбачено вже під час навчання першокласників грамоти.
Аналіз матеріалу, уміщеного на сторінках сучасного «Букваря», дає змогу чітко визначити зміст і характер підготовчої роботи до вивчення словотворчих явищ.
Розкриваючи особливості традиційної методики вивчення на уроках рідної (російської) мови будови слова, учений-методист М. Львов не виключає можливості спеціального розгляду з молодшими школярами способів творення слів. На його думку, доцільним є виокремлення у програмі та підручниках для початкової школи теми «Словотвір», під час опрацювання якої в учнів мають бути сформовані такі найпростіші поняття з цього розділу лінгвістики: творення слова, гніздо спільнокореневих слів, значення кореня, значення суфікса. Про доцільність опрацювання будови слова і словотвору в тісному взаємозв’язку свідчить наявність спільних завдань вивчення цих розділів на уроках мови в основній школі. Серед них варто виділити такі:
• сформувати в учнів стійкі вміння розрізняти форми слова й спільнокореневі слова;
• забезпечити знання особливостей, у тому числі й стилістичних, значущих частин слова;
• забезпечити засвоєння системи понять і їх визначень: закінчення й основа слова, корінь слова, префікс і суфікс, твірна основа, морфологічні і неморфологічні способи творення слів;
• навчити учнів здійснювати морфемний і словотвірний аналіз слова;
• осмислити способи і засоби творення слів.
З метою досягти бажаних результатів під час вивчення словотвору необхідно дотримуватися принципів наступності і перспективності, достатньої підготовки учнів початкових класів, правильної організації повторення.
Проте спостереження за організацією процесу опрацювання морфеміки і словотвору у початковій школі, аналіз результатів констатувальних зрізів, бесіди з учителями дали змогу зробити висновок про далеко не повну реалізацію означених принципів у практиці роботи. Однією з причин цього є недостатня розробленість лінгводидактичних засад забезпечення мовної освіти молодших школярів на основі втілення цих принципів. Водночас удосконалення навчальної роботи, спрямованої на засвоєння учнями початкової школи знань з морфеміки і словотвору і формування в них відповідних мовних умінь, є актуальною методичною проблемою, що вимагає ґрунтовного вивчення.
Аналіз навчальних програм з рідної мови для початкової школи свідчить, що вони побудовані за лінійним і концентричним принципами. Як зазначає М. Пентилюк, лінійний принцип передбачає розташування матеріалу від мовних одиниць нижчого рівня до вищого. Значна частина запропонованого матеріалу з морфеміки і словотвору має яскраво виражений орфографічний характер, тобто розглядається в основному як засіб засвоєння школярами морфологічного принципу правопису. Автори чинних програм з рідної мови для 1–4 класів загальноосвітніх навчальних закладів вважають, що вміння учнів членувати слово на морфеми є ключовим у роботі над правилами української орфографії. Проте реалізації можливостей вивчення словотвору для збагачення й уточнення словника школярів відводиться другорядна роль.
У процесі вдосконалення змісту розділів «Будова слова» і «Словотвір» у програмах з рідної мови для початкової школи, на нашу думку, важливо передбачити:
• врахування дошкільної мовної підготовки дітей у галузі словотворення;
• посилення уваги до семантики афіксів під час вивчення морфемної структури слова;
• усвідомлення дітьми взаємозв’язку морфемного складу слова і його лексичного значення;
• вивчення морфеміки і словотвору у функціонально-стилістичному і комунікативно-діяльнісному аспектах;
• розвиток логічного мислення учнів, удосконалення їхніх комунікативних умінь.
Список використаних джерел
1. Вашуленко М.С. Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1-4 кл.: Науково-теоретичні засади та методичні рекомендації / М.С.Вашуленко. – К.: Рад. школа, 1991. – 112 с.
2. Пентилюк М.І. Основні аспекти навчання рідної мови / М.І. Пентилюк // Початкова школа. – 1997. – № 4. – С.10-13.
3. Передрій Г. Вивчення складних питань шкільного словотвору / Г. Передрій // Українська мова і література в школі. – 2004. – № 2. – С. 29–35.