Галущак Яна,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к. п. н., доцент Волошина Г. П.
Важливим стратегічним завданням реформування змісту освіти є оптимальне поєднання класичної спадщини минулого та сучасних досягнень наукової думки, її зв’язок із вітчизняною історією, культурою та педагогічним досвідом. На всіх етапах розвитку суспільства вивчення зарубіжних та вітчизняних надбань було необхідним для більш швидкого та прогресивного розвитку вітчизняної науки. Зарубіжні наукові дослідження містять цінні філософські, педагогічні та психологічні думки щодо професійної підготовки вчителя.
Підготовка вчителя до професійної діяльності є складною дефініцією, яка стала об’єктом багатьох наукових досліджень у філософії, психології, педагогіці. Велике значення для розв’язання проблем підготовки вчителя до професійної діяльності мали фундаментальні дослідження Н. Кузьміної, В. Сластьоніна, О. Щербакова. Крім зазначених вище науковців питання загальнопедагогічної підготовки знайшли свого розв’язання у працях сучасних педагогів: О. Абдуліної, І. Богданової, Н. Боритко, В. Володько, В. Кан-Калика, Н. Кічук, В. Крутецького, З. Курлянд, В. Лозової, Н. Ничкало, а також психологів Л. Войтко, О. Киричука, Г. Костюка, С. Максименко, В. Семиченко та ін.
Особливості професійної підготовки вчителя початкової школи розкриті в дослідженнях Н. Бібік, В. Бондаря, К. Волинець, С. Гончаренка, І. Зязюна, Л. Ізотової, С. Мартиненко, В. Науменко, Н. Ничкало, О. Попенко, О. Савченко, С. Сисоєвої, С. Соломахи, Л. Хомич, Л. Хоружої та ін. Проте педагогічна підготовка потребує подальшого детального обґрунтування й аналізу тому, що окремі її аспекти залишаються недостатньо вивченими.
Прийнято вважати, що основними напрямами підготовки майбутнього вчителя є комплекс методологічних, педагогічних, методичних проблем, які ставляться і розв’язуються через залучення студентів вищої школи до практичної педагогічної діяльності, спрямованої на підвищення рівня їхнього професіоналізму.
На сучасному етапі розвитку освіти основним завданням професійної підготовки є формування професійної компетентності вчителя. Окрім того, науковцями досліджено різні аспекти соціально-професійного становлення особистості, а саме: теорію компетентнісно-орієнтованого підходу до навчання викладача висвітлено у працях Н. Бібік, І. Зязюна, Л. Карпової, Н. Кузьміної, Л. Мітіної, О. Савченко; формування професійної компетентності у вищих навчальних закладах проаналізовано вченими Н. Баловсяк; теорію змісту і технології психолого-педагогічної підготовки вчителя досліджували Г. Костюк, С. Максименко, Ю. Приходько.
А. Алексюк розглядає вищу педагогічну освіту як фундаментальну наукову, загальнокультурну і практичну підготовку фахівців, які визначатимуть темпи і рівень науково-технічного, економічного та соціально-культурного прогресу. На думку науковця, вища педагогічна освіта покликана сприяти формуванню інтелектуального потенціалу нації, всебічному розвитку особистості як найвищої цінності суспільства, стати могутнім фактором розвитку духовної культури українського народу, відтворення продуктивних сил України.
І. Зязюн зазначає, що упродовж останнього десятиріччя в розвитку вищої педагогічної освіти можна виокремити декілька тенденцій, серед яких: перетворення педагогічних інститутів у педагогічні університети, трансформація педагогічних університетів у класичні. На думку науковця, останнє не досить переконливе в зв’язку з тим, що класичний і педагогічний університети виконують специфічні функції в освітньому просторі України і вони не можуть забезпечити повноцінної заміни одна одною [2].
С. Гончаренко педагогічну освіту визначає як систему підготовки педагогічних кадрів (учителів, вихователів тощо) для загальноосвітньої школи та інших навчально-виховних закладів у педагогічних університетах, інститутах, педагогічних училищах; у широкому розумінні підготовка педагогічних і науково-педагогічних кадрів для навчальних закладів усіх типів, включаючи професійно-технічні, середні спеціальні й вищі; сукупність знань, здобутих у результаті цієї підготовки [1].
В. Сипченко наголошує, що вища педагогічна освіта є одним із основних факторів формування професійної зрілості вчителя, бо суттєво впливає на інноваційну спрямованість педагогічної діяльності, без якої неможливо досягти високого рівня професіоналізму. На думку науковця, саме вищий педагогічний заклад покликаний розробляти нові методики й технології навчання та виховання, що мають допомогти вчителеві загальноосвітньої школи досягти високого рівня викладання, якості знань учнів, сприяти його професійному зростанню [3].
Однак, у дослідженнях з психології і педагогіки немає єдиного підходу і погляду щодо сутності і структури творчості, творчих можливостей, як немає і певної системи у визначенні змісту, форм і методів розвитку творчих можливостей молодших школярів та підготовки майбутніх учителів до цієї діяльності.
Список використаних джерел
1. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. К. : Либідь, 1997. 376 с.
2. Зязюн І. А. Особливості професійної підготовки педагога / І. А. Зязюн // Філософія освіти ХХІ століття: проблеми і перспективи : методолог. семінар : зб. наук. праць. Вип. 3. К., 2000. С. 36 42.
3. Сипченко В. І. Роль педагогічного університету у формуванні професіоналізму вчителя / В. І. Сипченко // Вісник Черкаського університету. Серія: Педагогічні науки. Вип. 136. Черкаси, 2008. С. 51 54.