Томачинська Людмила
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к.п.н., доцент Торчинська Т. А.
Навчання української мови має бути спрямоване на виховання особистості, яка є носієм мови, дбає про її красу і розвиток, володіє лінгвістичними знаннями та високим рівнем комунікативних умінь і навичок.
Знання лінгвостилістики сприяє піднесенню мовленнєвої культури людини, виробленню умінь користуватися виражальними мовними засобами у різних сферах спілкування і життєвих ситуаціях. Школярі, вивчаючи граматичні (зокрема, словотворчі й морфологічні) явища мови, повинні засвоїти також стилістичні особливості граматичних форм і категорій у зв’язку з мовними стилями, що безпосередньо впливає на загальний рівень їхньої мовленнєвої культури.
Тексти різних стилів ґрунтуються на таких функціональних ознаках:
– українська мова, високорозвинена мова, володіє величезними виражальними багатствами, в тому числі і стилістичними;
– стилістичні засоби – це елементи мови, що мають стилістичне забарвлення (емоційно-експресивне, оцінне, функціонально-стильове);
– стилістичні засоби української мови діляться на дві групи:
1) функціонально забарвлені засоби, що використовуються у книжному або розмовному мовленні;
2) експресивно забарвлені засоби, які надають мовленню певного стильового забарвлення (ласкаве, іронічне, грубувате, урочисте та ін.). Функціонально забарвлені засоби (слова, словосполучення, речення) є важливими мовними ознаками кожного стилю;
– експресивно забарвлені засоби використовуються в художньому і розмовному стилях з метою передачі різних емоційних відтінків мовлення. Стилістичні засоби бувають стилістично маркованими і стилістично нейтральними;
– стилі мовлення створюються єдністю фонетичних, лексичних, морфологічних і синтаксичних засобів. Важливою ознакою тексту будь-якого стилю є його фонетична організація: сполучуваність звуків між собою, рівномірне чергування голосних і приголосних, правильне інтонування речень і всього тексту.
Розмовний стиль, як один із найдавніших, відіграє надзвичайно велику роль у формуванні мовленнєвих навичок. Мовлення людини, особливо побутове, часто зазнає шкідливих впливів жаргонного, діалектного мовлення або іншої мови. Культура мовлення багато в чому залежатиме від опанування особливостей розмовного стилю та розуміння його функцій у мові. Ознайомлення з особливостями розмовного стилю впливає на якість усного і писемного мовлення кожної людини.
Розмовно-побутовий стиль мови і мовлення характеризують такі властиві йому ознаки:
– якнайбільша залежність розмовно-побутового вислову від конкретної ситуації, контексту мовлення;
– майже постійний і очевидний, достатньо усвідомлюваний мовцем і слухачем вияв певної почуттєвості, емоційності співрозмовників;
– інтонаційне оформлення висловлюваного в параметрах розмовно-побутового стилю.
Художній стиль займає особливе місце серед стилів. Багатством засобів і довершеністю мовлення, текстами художньої літератури художній стиль засвідчує високий рівень розвитку сучасної української літературної мови, представляє її у мовному просторі.
Стиль художньої літератури являє собою складний сплав, у якому відображається все багатство національної мови. Художній стиль є серцевиною стилістичної системи національної мови. Він активно взаємодіє з усіма іншими стилями і впливає на їх формування і розвиток. Унікальність художньої мови в тому, що в ній у взаємозв’язках і переходах реалізуються всі функціональні типи мовлення. Художній стиль розвиває всі стилістичні засоби національної мови, які потім використовують інші стилі. Тільки художній стиль має багату систему стилістичних колоритів – офіційного, урочистого, піднесеного, книжного, дружнього, жартівливого, сатиричного.
Основне призначення художнього стилю – впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття і волю читачів і слухачів, формувати ідейні переконання, моральні якості й естетичні смаки.
Основні мовні засоби художнього стилю – багатство найрізноманітнішої лексики з переважанням слів конкретно-чуттєвого сприймання.
Художній стиль мовлення відрізняється від усіх інших своєю особливою емоційністю, тематичним обширом, багатством і розмаїттям мовних засобів, якими відтворюється його мовленнєва самобутність.
Публіцистичний стиль – один із найдієвіших, широковживаних з-поміж інших стилів. Цей стиль різножанровий, через що й розлогий стилістично, і водночас за багатьма визначальними ознаками помітно індивідуальний. Мовлення у виявах публіцистичного стилю – це мовлення засобів масової інформації: радіо, телебачення, преси тощо.
Характерна риса публіцистичного стилю – орієнтація на усне мовлення, елементи якого не тільки виступають у ролі експресем, а й стають одним із прийомів зацікавлення читача, слухача, глядача. Широко використовується діалогічна форма мовлення, яка особливо увиразнюється на тлі авторського монологу.
Сфера застосування, призначення публіцистичного стилю і ознаки, яким він має відповідати, виробили в ньому певні мовні форми вираження. У публіцистичному стилі широко використовуються суспільно-політична лексика, політичні гасла й заклики, урочисті фрази, риторичні запитання та засоби сатири і гумору.
Виходячи зі стану навчання виражальних одиниць мови в школі варто проводити роботу над формуванням вмінь і навичок сприймати, розуміти, аналізувати і вживати виражальні засоби на аспектних уроках і уроках мовленнєвого розвитку при цьому враховувати такі положення:
1) система навчання виражальних засобів мови ґрунтується на текстах різних стилів і враховує загальнодидактичні та специфічно-методичні принципи, а також вікові особливості учнів початкової школи;
2) навчання виражальних засобів словотвору і морфології здійснюється шляхом зіставлення і порівняння їх функцій у різних стилях та усвідомлення школярами різниці між ними;
3) підпорядкування всієї системи опрацювання виражальних мовних одиниць словотвору і морфології в 3 – 4 класах меті активного користування українською мовою як засобом спілкування, розвитку усного і писемного мовлення учнів.
Формування в учнів умінь використовувати виражальні мовні засоби на уроках граматики та уроках мовленнєвого розвитку у початковій школі доречно реалізовувати лінгвостилістичний аспект навчання мови на матеріалі текстів різних стилів. Ознайомлення зі стилістичним забарвленням і роллю виражальних одиниць варто проводити після їх розгляду з боку форми, значення і стилістичних функцій у текстах розмовного, художнього та публіцистичного стилів.
Список використаних джерел:
1. Бадер В. І. Cтилістика української мови : Навчальний посібник. – Луганськ : Вид-во СНУ ім В. Даля, 2007. – 222 с.
2. Бондарчук Л. І. Методику підказує текст : Навчальний посібник. – Тернопіль : Мальва-ОСО, 2011. – 160 с.
3. Горбачук В. Барви української мови. – К. : Вид. Дім «КМ Academia», 2006. – 242 с.
4. Онацький Є. Українська емоційність. Українська душа. – К. : МП «Фенікс», 2012. – 86 с.