Тернуза Вікторія
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: к.п.н., доцент Роєнко Л. М.
Завдання літературної та мовної освіти в школі – це цілий навчально-виховний комплекс, у якому на першому місці стоїть виховання людини. Функції художнього слова – збудження найкращих почуттів читача, розвиток емоцій та розумових здібностей – пам’яті, уваги, мислення, мовлення тощо. І, за висловом Б. Степанишина, головне – не сума, не повнота знань, а розвинуті на її матеріалі, її засобами здатності уявляти, співпереживати, розмірковувати, аналітично мислити, вивчене систематизувати, узагальнювати і, зрештою, усі ці вміння застосовувати повсякденно протягом усього життя [5].
І найпотужніше цю навчально-виховну функцію, на нашу думку, виконує учнівський твір, бо спонукає учнів до самостійності думки, критичного мислення, стимулює розвиток розумових здібностей школярів та формує в них необхідні вміння та навички.
Не секрет, що не всі учні в школі люблять та й, власне, можуть писати твори. Але реалії сучасного життя вимагають від людини вміння швидко пристосовуватися, постійно поповнювати свою базу знань, розвивати інтелект, грамотно висловлювати свої думки, аргументувати їх. А без розвитку творчих здібностей це зробити складно. Тому, на нашу думку, учитель має використовувати форми роботи на уроці, які заохотять учнів до написання власних висловлювань. Прикладом такого виду творчого завдання може бути написання есе.
Есе (фр. assai — спроба, начерк) – жанр художньо-публіцистичної, науково-популяризаторської творчості, характерний вільним, не обов’язково вичерпним, але виразно індивідуалізованим трактуванням теми. Появу есе в європейських літературах пов’язують з ім’ям М. Монтеня, який у своїх «Дослідах» так визначив їхню специфічність: «Я вільно викладаю думку про всі предмети, навіть ті, що виходять за межі мого розуміння і кругозору. Висловлюю її задля того, щоб дати поняття про мої переконання»[ 6, с.162].
Визначальними рисами есе є незначний обсяг, конкретна тема, дана в підкреслено вільному, суб’єктивному її тлумаченні, вільна композиція. Як правило, есе виражає нове, суб’єктивне слово про щось. Стиль есе відрізняється образністю, афористичністю, використанням нових поетичних образів, свідомою настановою на розмовну інтонацію й лексику. Для есе характерне використовування численних засобів художньої виразності: метафор, алегоричних образів, символів, порівнянь.
На першому плані есе – особа автора, його думки, відчуття, ставлення до світу. Це головна установка твору.
Специфіку жанру есе виражають наступні риси:
• Заголовок есе не знаходиться в прямій залежності від теми: окрім віддзеркалення змісту роботи, він може бути відправною крапкою в роздумах автора.
• Вільна композиція есе підлягає своїй внутрішній логіці, а основну думку есе слід шукати в різноманітті роздумів автора. Проблема розглядається з різних сторін.
• Якщо у творі на літературну тему переважає раціональне поєднання аналізу художнього твору з власними міркуваннями, то в есе яскраво виражена авторська позиція.
• Якщо в традиційному творі вітаються індивідуальні особливості стилю й мови автора твору, то в есе індивідуальний авторський стиль - вимога жанру.
• Завдання есе – зовсім не розповідь про життєву ситуацію, а інформування про спричинені нею ідеї, їхні пояснення, ненав’язливе намагання переконати в чомусь адресата мовлення.
• Це «вільне» письмо на запропоновану тему, у якому найбільше цінується самостійність, аргументованість, оригінальність вирішення проблеми, дискусійність.
Сучасне життя неймовірно стрімке. Ми рухаємося вперед дуже швидко, а щоб встигнути якнайбільше, намагаємося зайве обминути, викинути, а решту скоротити. Це стосується й мови, особливо її комунікативної сфери. А це у свою чергу призводить до спрощення у використанні мовних багатств, навіть до примітивізму. Тому доцільно буде замінити традиційний твір на більш сучасний, такий, що відповідає життєвим вимогам та темпам, справедливому бажанню молоді мислити неупереджено й висловлюватися чесно. І саме есе, на нашу думку, є тим дієвим засобом, який розкриє здібності й можливості кожного школяра.
Список використаних джерел:
1. Глазова О.П.Есе як вид роботи з розвитку писемного мовлення школярів [Електронний ресурс ] / О.П.Глазова // Методичні діалоги. – 2010. – №5. – Режим доступу: www.ippo.org.ua/files.
2. Жежера В. Та ін. Авторська колонка. Збірка /Жежера В., Пиркало С., Бондар А., Рябчик М. – К.: Нора-Друк, 2007.
3. Лесин В. М. Літературознавчі терміни: довідник. – К. : Рад.шк, 1885. Літературознавчий словник-довідник /Р. Т. Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ «Академія», 1997.
4. Степанишин Б. І. Викладання української літератури в школі: Методичний посібник для вчителя /Б. І. Степанишин. – К. : РВЦ «Проза», 1995. – 256 с.
5. Українська Літературна Енциклопедія: В 5т./ Редкол.: І.О. Дзеверін (відп. ред..) та ін. – К. : «Українська Радянська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1990.- Т.2: Д – К – 162 с.
6. Шендеровський К. С. Як написати успішне есе. Методичні рекомендації до написання есе. Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/ese_gol_2.doc