Романенко Ірина
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
Науковий керівник: к. п. н., доцент Кіт Г. Г.
Постановка проблеми та її актуальність. Сучасний період розвитку української держави потребує детальних змін у процесі навчання та виховання підростаючого покоління. Під час переходу дітей з дошкільного до молодшого шкільного віку активно відбувається їх розумовий та психічний розвиток, що часто переростає в гостру проблему неуспішності молодших школярів у сучасній школі. Учні втрачають бажання навчатися ще до того, як переходять у середні класи. Сучасні школярі потребують інноваційних методів навчання та виховання. Великий інтерес в цьому контексті представляє арт-терапія, тому вивчення і використання безпосередньо цієї галузі як інноваційного методу передбачає використання в сучасній освітній практиці низки нових дієвих та ефективних методик.
Мета статті – проаналізувати проблему неуспішності учнів молодшого шкільного віку, обґрунтувати доцільність використання арт-терапії в розрізі подолання даної проблеми.
Виклад основного матеріалу. Подолання неуспішності в умовах загальноосвітньої школи можливе завдяки широкому вивченню нових підходів, методів та педагогічних досліджень у шкільній практиці. Аналіз педагогічної літератури показав, що проблема неуспішності молодшого школяра викликає все більший інтерес дослідників і практиків за останні роки. Про це свідчить стрімкий ріст кількості досліджень та публікацій з питань неуспішності школярів.
Так, П. П. Блонський визначає неуспішність як порушення взаємодії між учнями, вчителями і різними зовнішніми умовами [1]. Існує ряд умов, що сприяють формуванню спотворень в розвитку особистості дітей: небажання вчитися, відраза невстигаючої дитини до всякого роду навчальної роботи, конфліктні відносини з вчителями, поведінка батьків та інших учасників навчального процесу тощо [7]. Саме це свідчить про те, що методичний арсенал вчителів повинен поповнюватись методиками, які можна застосувати задля ефективнішої роботи з дітьми, а також з метою своєчасного виявлення неуспішності в учнів та попередження її.
Як зазначає О. Деркач, спостереження за початковим, індивідуальним, етапом робіт учнів дасть педагогу змогу скласти певні уявлення про внутрішній стан дітей, адже ті, у свою чергу можуть бути досить інформативними [4].
Варто зазначити, що незважаючи на різні підходи у психолого-педагогічній літературі до визначення «неуспішності», більшість учених сходиться до думки, що це невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксована через певний період навчання (вивчення розділу, в кінці чверті, півріччя).
Педагогічна практика показує, що однією із найдієвіших інновацій останніх років стала арт-терапія, яка є помічником у різних галузях, її можна застосовувати із дітьми різного віку та практично на будь-яких навчальних предметах. Уточнення стосовно сфери застосування арт-терапії знаходимо у дисертації Л. Д. Лебедевої: «У педагогічній інтерпретації «арт-терапія» розуміється, як турбота про емоційне самопочуття і психологічне здоров`я особистості, групи, колективу засобами художньої діяльності (спонтанний малюнок у поєднанні з іншими видами творчості)» [6, с.25].
Саме реалізація творчого підходу, як стверджує О. Демченко, забезпечує сприятливі умови для розвитку здібностей дітей, а за тим і для подолання неуспішності, що є великою проблемою сьогодення [3].
В результаті художніх занять дитина долає сумніви в своїй здатності вільно висловлювати свою думку, говорити про свої почуття, виступає в зіткненні зі своїм несвідомим і «розмовляє» з ним на символічній мові образів. Після детального ознайомлення та вивчення форм арт-терапії, ми застосували на практиці деякі техніки, які, на думку педагогів та психологів, є найбільш доцільними для роботи із неуспішними учнями. Тому пропонуємо ряд арт-терапевтичних технік для молодшого школяра:
- казкотерапія (сприяє розвитку комунікативних, творчих умінь, емпатії, створює доброзичливу атмосферу в колективі, підвищує самооцінку дитини);
- ниткографія (активізує діяльність мозку дитини та включає в роботу увагу, фантазію, пам’ять);
- монотипія (дозволяє учням відкриватися, довіряти оточуючим, за рахунок чого з’являється бажання навчатись та ставати кращим);
- пісочна терапія (створюються передумови для виникнення відчуття довіри до навколишнього світу та безпеки у ньому, а також бажання відкривати щось нове самостійно).
Для прикладу, протягом деякого часу із дітьми 2-го класу було проведено ряд експериментальних занять із пісочною терапією. За ходом занять уважно стежив психолог. Дидактичний напрям роботи в пісочній терапії полягав у формуванні в групи неуспішних учнів предметних компетентностей (математичної, комунікативної, читацької, природознавчої та ін.).
На підсумковому етапі експерименту була проведена діагностика рівня успішності у класі, яка показала, що рівень знань, вмотивованості та відповідальності учнів щодо навчання значно збільшився.
Отже, виокремлення педагогічних можливостей пісочної терапії у роботі з молодшими школярами уможливлює інтегроване їх використання вчителем з метою оптимізації навчального процесу.
Крім вище названих, у списку арт-терапевтичних технік існує ще багато вправ: кінотерапія, бібліотерапія, драматерапія, ігротерапія, музикотерапія, орігамі та багато інших, які є найбільш ефективними у роботі з учнями початкових класів. Саме вчитель-класовод повинен ознайомлюватися із ними, доречно підбирати та інтегрувати зі змістом уроків з різних предметів. Таким чином, розділяємо думку О.І.Копитіна, що арт-терапія володіє очевидними перевагами перед іншими інноваційними методами навчання, виховання та розвитку [5].
Отже, можна зробити висновок про те, що арт-терапія має бути використана в початковій школі і виступати в якості ефективного інноваційного засобу допомоги невстигаючим дітям. Творчий характер занять допомагає дитині краще реалізувати себе у навчанні, а вчителеві – допомогти учневі подолати проблему неуспішності, тим самим витягнути його із так званої «інтелектуальної кризи» та дати змогу розвиватись на рівні з іншими дітьми. Такий відносно новий напрям, як арт-терапія, має великий потенціал у роботі з молодшими школярами в умовах освітніх закладів різних типів, тому має стати обов’язковою, хоч і дещо особливою складовою освітнього процесу.
Список використаних джерел:
- Блонський, П. П. Шкільна успішність [Текст] / П.П. Блонський. – М.: Просвещение, 2001. – 423 с.
- Вишківська В., Шикиринська О. Організація процесу навчання в новій українській школі: теоретико-практичний аспект // Молодь і ринок, 2019. – № 11 (178) – С. 115-119.
- Демченко О. П. Ігрові виховні ситуації у формуванні особистості дитини / О. П. Демченко // Організація дитячої ігрової діяльності в контексті наступності дошкільної та початкової освіти : [навчально-методичний посібник] ; за ред. Г. С. Тарасенко. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2010. – С. 111-124.
- Деркач О. О. Створюємо галактику класу: Арт-педагогічна техніка як засіб налагодження взаємин у колективі / О. Деркач // Учитель початкової школи. – 2017. – №3. – С.20-23.
- Копытин А. И. Летний арт-терапевтический лагерь. Исцеляющее искусство // Журнал арт-терапии: Мультидисциплинарное издание. – Том 8. – № 2. – Лето 2005. – С. 4-8.
- Лебедева Л. Д. Педагогические основы арт-терапии в образовании учителя : дис.... д-ра пед. наук : 13.00.01 / Лебедева Людмила Дмитриевна. – М. : РГБ, 2003. – 383 с.
- Практикум по арт-терапии / Под ред. А. И. Копытина. – СПб.: Питер, 2000. – 448 с.