Муравська Мирослава
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
Науковий керівник:
канд.філол.наук, доцент Комарівська Н. О.
У початковій школі важливо сформувати в молодших школярів елементарні поняття про лексичні явища мови, зокрема про синоніми, активізувати мовленнєву діяльність учнів. Робота над синонімами розвиває в школярів інтерес до опанування основної мовної одиниці – слова, сприяє розвитку відчуття мови, формуванню мовленнєвих і читацьких навичок.
Дослідженням сутності лексичної синонімії займались такі лінгвісти: Л. Булаховський, В. Ващенко, П. Деркач, М. Жовтобрюх, С. Левченко, Л. Лисиченко, О. Нечитайло, Н. Шанський та інші. Науковці зазначають, що синоніми – одне із найбільш цікавих мовних явищ, яке безпосередньо пов’язане з багатством і різнобічністю словникового складу, з питаннями культури мовлення і стилістики.
Ознайомлення молодших школярів із синонімами передбачає збагатити лексикон учнів найбільш поширеними синонімічними рядами та вчити практично користуватися ними в усному й писемному мовленні.
У процесі лексичної роботи важливо враховувати вікові особливості учнів початкової школи, їх «мовленнєвий вік» (А. Маркова). Результати ряду психолого-дидактичних і методичних досліджень (М. Вашуленко, В. Давидов, Л. Занков, М. Львов, О. Савченко, Д. Ельконін тощо) підтверджують досить високий рівень загального розвитку молодших школярів і наявність у них великих потенційних можливостей у плані вдосконалення мовлення і мислення.
Теоретичною основою методики синонімічної роботи є загальноприйняті погляди науковців на сутність лексичної синонімії та її місце в системі мови. Сама складність цього лексичного явища вимагає ретельного методичного обґрунтування змісту роботи над синонімами в початковій школі з метою збагачення мовлення молодших школярів.
Методика лексичної роботи досить розвинена як у середній, так і в початковій школі (М. Вашуленко, В. Мельничайко, Н. Неусипова, М. Пентилюк, Г. Передрій, Л. Попова, А. Свашенко тощо). В окремих працях розглядаються певні аспекти проблеми збагачення мовлення учнів синонімами (Н. Гац, Л. Варзацька, Г. Іваницька, М. Львов, Н. Лазаренко, Л. Марченко, О. Хорошківська тощо).
Роботу над синонімією в початкових класах слід розглядати як педагогічно організований процес, спрямований, з одного боку, на опанування конкретною лексикою і усвідомлення сутності цього явища, а з іншого, на вдосконалення мовлення молодших школярів [5].
Виходячи з лінгвістичної сутності явища синонімії та враховуючи вікові можливості молодших школярів у засвоєнні знань, доцільно визначити такі напрямки роботи над цим лексичним явищем у початковій школі: 1) формування елементарного поняття про значення слова; 2) практичне ознайомлення учнів зі словами, близькими за значенням, накопичення достатньої кількості мовних фактів; 3) формування на цій основі на уроках мови початкових понять про синоніми; 4) спостереження над використанням синонімів у текстах на уроках української мови та літературного читання, що дозволить здійснити міжпредметні зв’язки в проведенні лексичної роботи; 5) засвоєння молодшими школярами найбільш поширених синонімічних рядів; 6) використання синонімів у власному мовленні учнів.
Роботу над засвоєнням молодшими школярами синонімії слід проводити поетапно. На початковому етапі необхідно більше уваги приділити практичним спостереженням учнів за словами, близькими за значенням, збагачувати ними мовлення дітей. На наступних етапах (теоретичному і закріплюючому) молодші школярі знайомляться з елементарними теоретичними відомостями про синоніми, активізується їх мовленнєва діяльність. Етапи роботи над явищем синонімії відрізняються не тільки основними завданнями, але й лексикою, яка пропонується для засвоєння, проведенням вправ різних типів, ступенем самостійності учнів.
Слід зазначити, що у роботі над синонімами необхідно звернути увагу учнів як на встановлення семантичної схожості, так і на з’ясування відмінностей у їх значенні або особливостей вживання. На початковому етапі важливо сформувати в учнів загальне уявлення про наявність у мові близьких за значенням слів. Пізніше (3-4 класи) необхідно познайомити молодших школярів з функцією синонімів – найточніше називати предмети, явища, ознаки, дії, передавати почуття і ставлення до того, про що йдеться. Поступово під керівництвом учителя учні усвідомлюють функціональну роль синонімів у мовленні та вчаться самостійно їх уживати з метою увиразнення висловлювань.
Необхідно привернути увагу дітей до функції заміщення, завдяки якій заміна слова синонімом дає можливість уникнути невиправданих повторів – одного з найпоширеніших недоліків мовлення молодших школярів. Редагування текстів, підготовка до написання переказу чи твору (добір і записування синонімічних рядів) сприяють розвитку уміння використовувати синоніми як засіб зв’язку речень у тексті.
Аналіз текстів на уроках літературного читання й української мови – невичерпне джерело збагачення мовлення молодших школярів синонімами. Важливо, щоб учитель вміло й систематично проводив різноманітну роботу в цьому напрямку: вибір з тексту близьких за значенням слів, тлумачення семантики слів за допомогою синонімів, аналіз відтінкових значень або емоційного забарвлення слів одного синонімічного ряду, обґрунтування автором доцільності вживання того чи іншого синоніма.
Значну роль у збагаченні мовлення учнів синонімічними засобами відіграє наявність методично обґрунтованої системи вправ і завдань. Під час її складання важливо реалізувати такі дидактичні вимоги, як безперервність впливу на процес навчання, врахування потенційних можливостей учнів, зростаюча складність завдань, їх повторюваність.
Слід відзначити керівну роль вчителя на початкових етапах ознайомлення молодших школярів з синонімічними мовними засобами та їх функцією у мовленні. Самостійність учнів у аналізі запропонованого матеріалу та виконанні вправ різних типів зростає поступово. Підвищує ефективність синонімічної роботи використання ігрових завдань, наочності, цікавого дидактичного матеріалу.
Таким чином, робота над збагаченням словника молодших школярів синонімами буде ефективною, якщо методика її проведення передбачатиме засвоєння найбільш вживаних синонімічних рядів; поетапне формування лексичних умінь на основі системи різноманітних вправ, побудованої з урахуванням мовленнєвого розвитку і вікових можливостей учнів.
Список використаних джерел:
- Дідух К.І. Збагачення мовлення школярів синонімами / К. І. Дідух // Поч. школа. – 1996. – №8. – С.20–23.
- Комарівська Н. Методичні аспекти застосування цікавої граматики на уроках рідної мови в початковій школі / Н. Комарівська // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія : Педагогіка і психологія : Збірник наукових праць. – Вип. 41 / Редкол. В.І.Шахов (голова) та ін. – Вінниця : ТОВ Нілан ЛТД, 2014. – с. 46–51.
- Лазаренко Н. І. Збагачення словника молодших школярів прикметниками / Н.І.Лазаренко // Початкова школа 1999. – №1– С. 14–17.
- Левченко С.В. Збагачення лексикону школяра / С.В. Левченко // Вивч. укр. мову і л-ру. – 2006. – №10. – С. 2–3.
- Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студ. пед. фак. / О.Я.Савченко. – К.: Абрис, 1997. – 416 с.