МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ТА ПРИНЦИПИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Михійко Катерина 

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Науковий керівник: к.п.н., доцент Лоюк О. В.

Формування гідного громадянина нерозривно пов’язане з діяльністю школи, вчителя. Саме школа, через яку проходять всі підростаючі покоління, покликана виховати різнобічно розвинену особистість, гідного громадянина. Фундамент громадянської поведінки особистості закладається в молодшому шкільному віці, оскільки він є етапом важливих соціальних змін у житті дитини, найбільш сприятливим для розвитку її громадянських якостей, формування патріотизму й національних цінностей. 

Надзвичайно важливе значення у національно-патріотичному вихованні молодших школярів відіграють народні звичаї та традиції.

Національно-патріотичне виховання молодших школярів в контексті традиційної культури українського народу уможливлюється завдяки утвердженню в освітньому процесі таких методологічних підходів:

  • культурологічного підходу, що передбачає розуміння виховання як культурного процесу, що здійснюється в культуровідповідному освітньому середовищі, всі компоненти якого наповнені людськими смислами і служать людині, яка вільно виявляє свою індивідуальність, здатна до культурного саморозвитку та самовизначення в світі культурних цінностей. Означений підхід сприяє залученню учнів до досягнень духовної та матеріальної культури різних народів та усвідомлення рідної культури як частини світової; забезпечує збереження національної культури, формування етнічної ідентичності особистості як основи культури міжнаціонального спілкування та етнічної толерантності, виховання патріотизму. Культурологічний підхід передбачає обов’язкове використання засобів сучасної та традиційної етнічної культури: духовних (мова, релігія, фольклор, досвід народної педагогіки); матеріальних (знаряддя праці, твори народного мистецтва: іграшки, одяг, прикраси, посуд тощо); соціонормативних (традиції, обряди, свята, колективні форми життєдіяльності та праці тощо);
  • аксіологічного підходу, сутність якого полягає у визнанні рівноправності культур в рамках єдиної гуманістичної системи цінностей при збереженні різноманітності цінностей етнокультур і етнічних особливостей людини. Підхід передбачає вибудовування виховного процесу на основі етнічних, загальнонаціональних і загальнолюдських цінностей; створення умов для інтериоризації дітьми цих цінностей;
  • етнопедагогічного підходу, згідно з яким формування особистості громадянина здійснюється з урахуванням прогресивних традицій і використання засобів народного виховання. У національній культурі особливий пласт становить досвід виховання громадянина Вітчизни на ідеях служіння, соборності, жертовності, цінностях вірності, справедливості, доблесті, милосердя, поваги людської гідності, благородства, обов’язку, відданості, доброчесності. 
  • регіонального підходу, що враховує історичні та етнокультурні традиції, соціально-економічні особливості, перспективи розвитку, природний потенціал в проектуванні змісту виховання в окремих регіонах країни;
  • особистісного підходу, що передбачає побудову процесу національно-патріотичного виховання молодших школярів з урахуванням особистісних особливостей, етнічної та релігійної приналежності; на основі визнання прав і свобод кожної дитини на самовизначення, саморозвиток, самореалізацію;
  • суб’єктного підходу, згідно з яким завдання національно-патріотичного виховання – допомогти дітям знайти активну позицію громадянина держави, яка передбачає готовність нести відповідальність за власний вибір, самостійність, творчість та ініціативність у вирішенні завдань в умовах поліетнічного складу соціуму, що відповідає запитам і потребам особистості та позитивним соціальним очікуванням;
  • діяльнісного підходу, згідно з яким виховання в діяльності і через діяльність є основою процесу формування свідомого, соціально активного і відповідального громадянина суспільства [1, с. 86–88]. 

Принципами національно-патріотичного виховання є: 

  • принцип національної спрямованості, що передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, українського народу, шанобливого ставлення до його культури; поваги до культури всіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;
  • принцип самоактивності й саморегуляції забезпечує розвиток у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;
  • принцип полікультурності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, спроможності сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської;
  • принцип соціальної відповідності обумовлює потребу узгодження змісту і методів патріотичного виховання з реальною соціальною ситуацією, в якій організовується виховний процес, і має на меті виховання в дітей і молоді готовності до захисту вітчизни та ефективного розв’язання життєвих проблем;
  • принцип історичної і соціальної пам’яті спрямований на збереження духовно-моральної і культурно-історичної спадщини українців та відтворює її у реконструйованих і осучаснених формах і методах діяльності;
  • принцип міжпоколінної наступності, який зберігає для нащадків зразки української культури, етнокультури народів, що живуть в Україні [2].

Освітній процес початкової школи, побудований на основі означених вище методологічних підходів та принципів, сприятиме утвердженню в свідомості і почуттях особистості учня патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України.

Список використаних джерел:

  1. Земляченко Л. В. Гражданско-правовое воспитание младших школьников в контексте традиционной культуры региона. Известия высших учебных заведений. Поволжский регион. Гуманитарные науки. 2009. № 2 (10). С. 85–93.
  2. Концепція національно-патріотичного виховання в системі освіти України : затверджено наказом МОН № 641 від 16.06.2015. (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України № 1038 від 29.07.2019.). URL : https://ips.ligazakon.net/document/MUS24863

 

Please publish modules in offcanvas position.