Галина Ткачук,
д. пед. н., професор кафедри інформатики і
інформаційно-комунікаційних технологій
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини,
Україна
Нині питання організації дистанційного навчання набуває нової актуальності у зв’язку карантином в закладах вищої освіти. Необхідність швидкого реагування на зміни в соціальному житті людини породжують нові проблеми, пов’язані із забезпеченням освітнього процесу. Однією з таких проблем є проблема вибору ефективного навчального середовища для організації навчання тощо.
Більшість дослідників схиляються до думки, що навчальні середовища доцільно використовувати в межах інформаційно-освітнього середовища закладу вищої освіти (В. Ю. Биков, А. М. Гуржій, М. І. Жалдак, Ю. О. Жук, В. М. Кухаренко, Н. В. Морзе, Ю. І. Машбиць, М. Л. Смульсон та ін.) або ж здійснювати їх інтеграцію на базі відповідної системи управління змістом.
Нині існує велика кількість навчальних середовищ для організації дистанційної освіти. Такі середовища можна умовно поділити на:
– Системи управління навчанням (СУН) – персоніфікована система організації освітнього процесу та доступу до освітніх ресурсів.
– Онлайн-сервіси – додаткові засоби організації освітнього процесу.
– Хмаро-орієнтовані середовища – містять засоби повсюдного та зручного доступу через мережу до освітніх ресурсів.
В Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини в якості персоніфікованої системи організації освітнього процесу використовується платформа Moodle. У системі кожен учасник освітнього процесу забезпечений персоніфікованим інтерфейсом користувача, що забезпечує можливість ідентифікації користувачів і визначення для них правил доступу до тих чи інших освітніх ресурсів. Маючи унікальний логін і пароль, студенти отримують доступ до відповідних освітніх ресурсів, а викладач в свою чергу контролює та здійснює моніторинг діяльності кожного студента.
Засоби СУН не завжди задовольняють потреби учасників освітнього процесу. В такому випадку можна використовувати зовнішні онлайн-засоби (онлайн-сервіси), які можна інтегрувати в СУН. Зовнішні онлайн-засоби можна поділити на: засоби подання навчального матеріалу, засоби комунікації, засоби контролю та оцінювання результатів навчання, засоби організації індивідуальної, групової, колективної діяльності тощо (рис.1).
Рис.1. Модель інтеграції онлайн-засобів навчання в СУН
Переважно всі онлайн-засоби можна інтегрувати в СУН. Проте, варто розуміти, що мова йде не про фізичне розташування програмного засобу на сервері ЗВО, наприклад імпорт користувачів, фіксація діяльності, оцінок тощо. Це так зване «ручне» вбудовування, коли викладач в межах певного функціонального елементу «вбудовує» середовище (рис. 2) або вказує, в якому середовищі буде проводитись заняття, а студенти здійснюють вхід в це середовище з СУН.
Рис. 2. Фрагмент онлайн-сервісу Padlet, вбудованого в СУН
Таким чином, СУН є точкою входу в певне середовище і відіграє роль «порталу», який може містити не одну, а декілька таких точок входу в зовнішні онлайн-середовища.
Третя категорія навчальних середовищ – хмаро-орієнтовані. Основна ідея хмаро-орієнтованих середовищ – зручність, простота використання, доступ до важливих файлів у будь-який час, через будь-які пристрої [2]. Фактично хмарні технології надають доступ до програмного забезпечення як онлайн-сервісу, але при цьому використовуються обчислювальні ресурси сервера, на якому знаходиться онлайн-сервіс. Таке програмне забезпечення можна поділити на:
- програми для обробки текстових даних;
- програми для обробки табличних даних;
- програми для розробки презентацій;
- програми для редагування та перегляду pdf-документів;
- програми для редагування графіки;
- програми для моделювання та проектування;
- програми для планування та заміток;
- програми для створення опитувань та форм тощо
Нині великої популярності набувають хмаро-орієнтовані середовища, розроблені корпорацією Google: Classroom (СУН), Gmail (електронна пошта), Calendar Google (календар), Google Drive (хмарне середовище збереження даних), Google Docs (сервіс для створення документів, таблиць і презентацій з можливістю надання прав спільного доступу декільком користувачам), Google Meet (середовище організації онлайн-занять), Youtube (відеохостинг), Google Translate (перекладач) тощо.
Проаналізовані нами навчальні середовища для організації дистанційної освіти мають значний потенціал і відкривають широкі перспективи не тільки для освітніх установ, а й для окремої людини, зацікавленої в отриманні якісної освіти, адже вони створюють можливість для безперервного навчання з підтримкою мобільних технологій і сервісів соціальних мереж, роблять сам процес навчання цікавим та інтерактивним.
Список використаних джерел
1. Бондаренко Т. В. Особливості використання програмного засобу Prezi у процесі розробки навчальних презентацій. Інформаційні технології і засоби навчання. 2018. Т. 63, № 1. С. 1-11. URL: https://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/view/1907
2. Ткачук Г. В., Бондаренко Т. В. Досвід організації науково-дослідницької діяльності майбутніх учителів інформатики в умовах впровадження хмарних технологій. Вісник Черкаського університету. Серія «Педагогічні науки. 2018. № 2. С. 3-9. URL: http://dspace.udpu.edu.ua/handle/6789/8647.
3. Ткачук Г. В., Стеценко Н. М. Аналіз засобів змішаного навчання у процесі підготовки майбутніх учителів інформатики. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи. 2018. Вип.6. Том 2. С.173-176. URL: http://dspace.udpu.edu.ua/handle/6789/8828.