Ганна Волошина,
к. пед. н., доцент кафедри теорії початкового навчання
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини,
Україна
Нова українська школа вимагає процесу модернізації освіти, удосконалення програми з літературного читання, які спрямовані на розвиток творчості й інноваційності, критичного мислення і вміння розв’язувати проблеми, комунікативних навичок і навичок співробітництва та допоможуть зробити навчання школярів цікавим, таким, що мотивує і заохочує. Адже саме уроки читання, і особливо робота над художнім текстом, сприяють формуванню означених умінь і навичок. Отже, проблема пошуку ефективних шляхів формування вміння аналізувати художній текст в початковій школі існує і вона вимагає більшої уваги.
На уроці читання необхідно дотримуватися основних принципів аналізу тексту художнього твору.
1. Завдання кожного уроку читання – це насамперед визначення теми тесту і на цій основі – усвідомлення ідеї художнього твору, ставлення автора до того, що він зображує. 2. Аналіз можливий тільки після емоційного сприйняття твору. Він повинен коригувати й поглиблювати первинне сприйняття. 3. У процесі аналізу необхідно враховувати жанрові особливості твору. 4. Аналіз твору повинен сприяти загальному і літературному розвитку молодших школярів, формувати у них систему спеціальних умінь, необхідних для повноцінного сприйняття твору. 5. Правильно організований аналіз тексту сприяє вдосконаленню навичок читання (аналіз вимагає багаторазового перечитування тексту). Питання ставляться так, що, не звертаючись до тексту, відповісти на них неможливо. Складаючи логіку запитань, вчитель повинен створювати мовленнєву ситуацію, спонукати дитину до участі в обговоренні актуальних питань твору. У процесі аналізу школярі проходять довгий шлях пошуку, відстоюють свою точку зору, вчаться розуміти людей, їхні вчинки. Тобто аналіз сприяє вирішенню основного завдання школи – розвиток особистості дитини, зокрема критичного мислення і вміння розв’язувати проблеми.
Важливе значення мають саме сформульовані вчителем запитання. Їх послідовність має підвести учнів до розуміння основної думки твору, власне того, ради чого цей твір написаний автором.
Доцільно застосовувати комплексно такі типи запитань: на виявлення фактичного змісту твору (події, герої, предметний план); на виявлення причиново-наслідкових зв'язків; що призведуть до оцінок, узагальнень; спрямовані на встановлення асоціацій з попереднім досвідом учнів; що привертають увагу дітей до особливостей художнього твору; що допоможуть усвідомити ті мовні засоби, які допомогли створити загальну картину твору.
Особливу увагу необхідно приділяти аналізу художніх образів. Аналіз художнього твору – це робота над образами в їхній взаємодії. Для того, щоб сформувати в учнів відповідне розуміння вчинків персонажів і правильно їх оцінити необхідно дотримувалися такої послідовності аналізу художніх образів: 1. Оскільки в дитячій літературі головним є образ-персонаж, тому аналізувати його необхідно з опорою на сюжет. Характер героя виявляється в дії, в його мові, в ремарках автора, портреті тощо. 2. Необхідно аналізувати взаємини героїв. При цьому звертати увагу на те, щоб діти зрозуміли мотиви поведінки дійових осіб. 3. Якщо в творі є пейзаж або інтер'єр, розглядати, з якою метою вводить їх автор. Адже вони або підкреслюють стан персонажа, або протиставлені йому, тобто, яке їх смислове навантаження в тексті. 4. На основі аналізу взаємодії образів і того, як відбувається кульмінація твору і наступає розв’язка – визначати ідею твору; розуміння ідеї наближає до усвідомлення позиції автора.
Окрім того, необхідно враховувати такі основні методичні рекомендації щодо аналізу дійових осіб. 1. В образі типове та індивідуальне виступає в єдності. Школярі повинні сприйняти дійову особу як представника певної епохи, групи людей, і, водночас, як окремої людини з її характерними особливостями. 2. Кожному персонажу притаманні його основні риси, які пояснюють мотиви поведінки і дозволяють зрозуміти образ у цілому. У той же час учні вчаться бачити його у всій складності і суперечливості його характеру. 3. Розумінню образу сприяє з'ясування авторського ставлення до нього. 4. Важливою умовою ефективності роботи над образом є співпереживання читача, його ставлення до персонажа. Обов'язковим є виявлення власного ставлення молодших школярів до образу-персонажу.
Щоб сформувати у школярів відповідне ставлення до змальованих автором персонажів необхідно дотримуватися таких етапів роботи над образом-персонажем: 1. Після прочитаного тексту художнього твору учні повинні висловити про дійових осіб своє цілісне враження. 2. Конкретизація початкових уявлень. Школярі вчаться здійснювати пошук інформації в тексті про дійових осіб. 3. Заключний етап. Школярі узагальнюють матеріал, складають розповідь про персонаж.
Ефективним будуть такі прийоми роботи над образом-персонажем: 1.Учитель називає якості персонажа, а учні наводять приклади з тексту, що їх підтверджують. 2. Учням пропонується самостійно назвати основні риси характеру героя. 3. Школярі читають текст по частинах і в ході аналізу з'ясовують, що нового з прочитаної частини дізналися про героя. 4. Зіставлення героїв одного твору або творів, близьких за тематикою.
Для виявлення авторського ставлення до дійових осіб варто випростовувати такі прийоми: учитель сам характеризує ставлення автора до героя, а учні підтверджують це за допомогою тексту; учитель привертає увагу дітей до авторських слів, побічно характеризує героя. Учні аналізують ту чи іншу дію, вираз обличчя, інтонацію героїв, і на цій підставі визначають ставлення автора; з тексту вилучаються слова, які виражають авторську оцінку; якщо немає авторських ремарок, учні їх разом з учителем придумують.
Ефективними є і прийом драматизації. На жаль, їх недостатньо використовують у школі: аналіз ілюстрацій з точки зору міміки і пантоміміки зображених на ній героїв; постановка «живих» картин. Жива картинка – це момент з художнього твору, відбитий в положеннях тіла, міміці, стилі одягу персонажів, реквізиті; читання за ролями. Визначення кількості дійових осіб; читання тексту про себе і позначення реплік дійових осіб; визначення необхідності читання слів автора; аналіз емоційного стану або якостей характеру дійових осіб; визначення інтонації; вибір читців; аналіз прочитаного; повторне читання за ролями.
Необхідно використовувати і драматизацію розгорнутої форми: аналіз змісту та мови твору (відтворення обставин, перерахування дійових осіб, опис їхніх характерів, зовнішності, мови); визначення порядку дій і мотивів вчинків героїв; розроблення мізансцен (розташування героїв) – визначення виконавських завдань, вибір засобів вираження; драматизація найбільш важливих або складних моментів; аналіз якості виконання з точки зору втілення ідеї твору і загальної виразності; заключний показ; аналіз.
Важливо навчити школярів бачити у творі конкретного героя, його характер, мотиви вчинків, складність внутрішнього світу. Полегшать учням виконання таких завдань схеми-алгоритми, які складаються вчителем разом з учнями.
Алгоритм 1.
Персонаж → Хто він → Який він → Чим подобається мені, чому?
Алгоритм 2.
Герой (ім’я) → зовнішність → вчинки (поведінка) → характер →стосунки з іншими персонажами → авторське ставлення до персонажа →власні судження та оцінка.
Алгоритм 3.
Твір → Ім’я героя → Який він → Що про нього розповідається → Чи подобається він мені →З ким він дружить → Кого не любить.
Алгоритм 4.
Твір → Ім’я героя → Зовнішність → Вчинки → Взаємини з іншими персонажами → Моє ставлення до нього.
Алгоритм 5.
Художні засоби → Звукові (звуконаслідування, звукові
повтори, алітерація, асонанс) → Морфологічні (вживання великої літери, пестливі слова) → Лексичні (синоніми, епітети, антоніми, гіперболи, метафори).
Алгоритм 6.
Пейзаж → Опис місцевості (де відбувають події і коли) → Переживання персонажів (співзвучні, протилежні).
Алгоритм 7.
«Способи викладу художнього матеріалу» → Розповідь (від автора, відпершої особи) → Описи (портрет, пейзаж) → Висловлювання персонажів(монолог, діалог).
Отже, на наш погляд, застосування засобу алгоритмізації сприяє підвищенню рівня сформованості в учнів умінь аналізувати художні тексти
Позитивним моментом у сприйманні дитиною художнього твору є виникнення в дитини відчуття своєрідної близькості, зв’язку з його героями. Це допомагає їй краще зрозуміти бажання, думки інших людей, збагнути людську цінність і усвідомити свою унікальність.
Результативними є й інтерактивні вправи, які варто застосовувати на різних етапах уроків літературного читання. На етапі підготовки до сприймання нового тексту доцільно використовувати нескладні інтерактивні технології, як «Мозковий штурм», «Криголам», «Мікрофон», «Незакінчене речення», «Асоціативний кущ», «Т-схема». Під час засвоєння навчального матеріалу – складніші технології: «Акваріум», «Ажурна пилка», «Ситуативне моделювання», «Прес». На підбитті підсумків доречними були технології «Займи позицію», «Дерево рішень».
Список використаних джерел
1. Вашуленко О. Емоційно-ціннісна складова у структурі читацької компетентності молодшого школяра. Початкова школа. 2013. № 1. С. 13–18.
2. Мартиненко В. Оновлення змісту літературного читання у контексті компетентнісного підходу. Початкова школа. 2012. №10. С. 20–25.
3. Савченко О. Я. Дидактика початкової освіти: підруч. для вищ. навч. закл. 2-ге вид. К.: Грамота, 2013. 504 с.