Дар’я Бочарник,
магістрантка факультету початкової освіти
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини,
Україна
Науковий керівник: к. пед .н., доцент Коломієць Н.А.
Державотворчі процеси, що відбуваються в незалежній Україні протягом останніх десятиліть, зумовлюють необхідність вирішення проблеми виховання національно свідомих громадян, справжніх патріотів, відданих Вітчизні, готових до плідної праці в ім’я рідного народу. Патріотичне виховання належить до пріоритетних напрямів національної системи виховання і передбачає формування патріотичних почуттів, любові до свого народу, глибокого розуміння громадянського обов’язку, готовності відстоювати державні інтереси Батьківщини.
Патріотичне виховання громадян виступає надзвичайно важливим чинником у спрямуванні держави та соціуму до усвідомленого формування активного громадянського суспільства, забезпечення загального сталого розвитку і національної безпеки держави. Ефективність цього процесу залежить від послідовності проведення єдиної політики і скоординованості дій усіх соціальних інститутів, від їхньої функціональної готовності. Але вагомий внесок у формування та розвиток патріотичної свідомості, виховання в молоді громадянсько-патріотичних якостей мають зробити сучасні освітні заклади [2, с. 46].
Вихованню у дітей і молоді патріотизму надавали першочергового значення корифеї вітчизняної педагогіки Г. Ващенко, О. Духнович, І. Огієнко, С. Русова, Я. Ряппо, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін.
У сучасній педагогічній науці патріотичне виховання визначається як історично зумовлена сукупність ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної поведінки, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, у процесі якої засвоюється духовна і матеріальна культура нації, формується національна свідомість і досягається духовна єдність поколінь [1]. У наш час основна увага патріотичному вихованню надається саме як вихованню національному, тобто вихованню в дусі ментальності українського народу, його потягу до прекрасного і прагнення до гармонії. Багато мислителів і педагогів минулого, розкриваючи роль патріотизму в процесі особистісного становлення людини, вказували на їхній багатосторонній формувальний вплив. Так, наприклад К. Ушинський вважав, що патріотизм є не тільки важливим завданням виховання, але й могутнім педагогічним засобом: «Як немає людини без самолюбства, так немає людини без любові до батьківщини, і ця любов дає вихованню вірний ключ до серця людини і могутню опору для боротьби з його поганими природними, особистими, сімейними і родовими нахилами» [3].
У філософському словнику патріотичне виховання розглядається як виховання, змістом якого є любов до Вітчизни, відданість, гордість за її минуле й сучасне прагнення захищати інтереси Батьківщини. Це визначення актуалізує роль патріотичного виховання, оскільки саме через активну діяльність людини на користь суспільства виявляються її справжні почуття.
Розглядаючи патріотичні почуття, спираємося на твердження психолога П. Якобсона, що розвиток почуттів відбувається в процесі спеціального впливу на емоціональну сферу людини. У патріотичних почуттях відбивається ставлення особистості до своєї держави, її минулого, майбутнього та сьогодення. Складовими патріотичних почуттів є: − почуття належності до своєї держави та її народу; − почуття гордості за успіхи держави, біль за невдачі; − повага до історії, культури, традицій, вірувань, менталітету; − захоплення героїчними подвигами минулого та сучасності; − любов до рідної природи; − шанування рідної мови, традицій, звичаїв, обрядів рідної країни; − ностальгія при розлуці з Батьківщиною; − неприязнь до всього антиукраїнського; − почуття національної гідності.
У контексті підготовки майбутнього вчителя заслуговує на увагу дослідження С. Русскова, в якому виділено загальні педагогічні умови професійної підготовки виховання учнів. Вони забезпечують ефективне рішення завдань підготовки майбутнього вчителя початкових класів. Отже, до загальних педагогічних умов відносяться ті педагогічні обставини, що необхідні і достатні для нормального функціювання педагогічного процесу у вищій школі, незалежно від профілю підготовки фахівця [4, с. 58]. Під загальними умовами дослідник розуміє: − загальну мету підготовки фахівця; − зміст загальної підготовки; − наявність певної системи підготовки; − педагогічні принципи; − загальні педагогічні форми і методи підготовки фахівців у ЗВО; − формування у майбутніх вчителів нового педагогічного мислення; − морально-психологічний клімат; − матеріально-технічна база, ТЗН; − наявність творчо працюючих фахівців.
Таким чином, важливу роль у патріотичному вихованні дітей та учнівської молоді відіграє педагог, його особистий приклад, його погляди та практичні дії, що мають бути взірцем для наслідування. Якість освітнього процесу залежить від рівня підготовленості педагогів; використання різноманітних методів і форм; знання і вмілого врахування вікових й психологічних особливостей дітей; відвертості, емоційності, оптимізму та активної патріотичної позиції вчителя.
Список використаних джерел
1. Гарнійчук В. Поняття «патріотизм» у сучасній педагогічній теорії. Вісник Харківського національного університету : збірник наукових праць. 2008. Вип. 21.
URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/ (дата звернення 17.04.2020).
2. Селевко Г. К. Энциклопедия образовательных технологий : в 2 т. М. : НИИ школьных технологий, 2006. Т. 2. 816 с.
3. Ушинский К. Д. Избранные педагогические сочинения : в 2 т. М., 1974. 235 с.
4. Харламов И. Ф. Педагогика : учеб. пособ. М. : Высш. шк., 1999. 512 с.