Людмила Довбня,
к. філолог. наук, доцент кафедри української лінгвістики
та методики навчання,
доцент кафедри педагогіки, теорії та методики початкової освіти
ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»,
Україна
Підготовка вчителя початкових класів у закладах вищої освіти є багатоаспектною, оскільки, окрім низки базових дисциплін, студенти мають опанувати чималу кількість методик навчання школярів. З-поміж усієї розмаїтості навчальних напрямів слід виокремити мовознавчий, чільне місце в якому посідає українська мова. Роль української мови як навчальної дисципліни складно переоцінити. Вона є і засобом комунікації, і засобом інтелектуалізації, і метамовою при вивченні інших дисциплін, і виразником історії, світобачення і світосприймання українського народу.
У процесі вивчення української мови у студентів формуються такі фахові компетентності, визначені Стандартом вищої освіти за ступенем бакалавра:
- філологічна, що полягає у здатності до застосування професійно профільованих знань, умінь та навичок, отриманих у процесі опанування різних розділів сучасної української мови;
- професійно-комунікативна, яка передбачає здатність до спілкуваннята індивідуально-психологічні особистісні якості для успішного здійснення педагогічної комунікативної діяльності з учнямипочаткових класів, їхніми батьками, а також із членами педагогічного колективу;
- вербально-логічна,яка полягає у здатностівчителя початкових класівдо вербального професійного спілкування в колективі, до опрацювання й аналізунавчальної інформації тощо;
- предметно-змістова,суть якої – у володінні змістовим аспектом комунікації, термінологією, мовленнєвими конструкціями, які стосуються предметів навчального плану початкової школи.
З огляду на це особливої актуальності та вагомості набуває не лише курс «Сучасна українська мова», належний рівень знань з якого студенти засвідчують уже з перших днів навчання в університеті, а й дотичні до нього дисципліни, які передбачають наявність у студентів інтелектуальної бази для їх сприймання та опанування. До них перш за все слід віднести «Основи міжособистісної комунікації», що складається із трьох змістових модулів: «Основи ділового і професійного спілкування», «Основи культури і техніки мовлення», «Основи риторики»,та «Актуальні питання формування й функціонування української мови», що передбачає вивчення двох змістових модулів: «Вибрані питання історії розвитку української мови» та «Особливості функціонування лексики і фразеології сучасної української мови. Традиції та інновації у словотвірному потенціалі української мови». Власне неперервна мовна освіта і впроваджуватиметься у процесі опанування студентами педагогічних факультетів закладів вищої освіти зазначених навчальних дисциплін, сприяючи набуттю студентами знань, умінь і навичок як психолінгвістичного, орфоепічного, орфографічного, пунктуаційного, риторико-комунікаційного, так і історико-мовознавчого спрямувань.
Високий фаховий рівень з української мови мають здобути студенти спеціальності «Початкова освіта», котрі навчатимуть зокрема й мови учнів ЗОШ І ступеня. Невипадково великий педагог ХХ ст. В. Сухомлинський зауважував, що кожен учитель початкових класів є насамперед словесником.
«Мова є однією з ознак нації, вона забезпечує єдність, функціонування і розвиток етносу у просторовому і часовому вимірах. «Мова посідає одне з найвищих місць на шкалі національних вартостей» (У. Вайнрайх)» [3, с. 21].
«З огляду на це виникає необхідність у поглибленні лінгвістичної підготовки фахівців із вищою освітою, зокрема педагогічною, яка полягає не лише в опануванні ними норм української літературної мови, а і в усвідомленні процесів їх усталення від найдавніших часів до наших днів та в розумінні динаміки не лише минулого, а й подальшого її розвитку» [1, с. 66].
Поглибити лінгвістичні знання студентів спеціальності «Початкова освіта» покликана навчальна дисципліна «Актуальні проблеми формування та функціонування української мови», «…оскільки вона сприяє розвиткові лінгвістичної ерудиції студентів, дає змогу розібратися в діалектиці мовних процесів у динаміці, створює міцне підґрунтя для усвідомлення різних розділів сучасної літературної мови...» [2, с. 93]. Окрім того, вона сприятиме вихованню почуття патріотизму та формуванню поведінкової українськоцентричної парадигми шляхом усвідомлення історії становлення рідної мови та тривалого виборювання права на її державницьке функціонування.
Список використаних джерел
1. Довбня Л. Е. Історико-лінгвістичний коментар у процесі вивчення української мови студентами педагогічних факультетів. Humanitarium. Том 44. Вип. 2. Педагогіка. Переяслав-Хмельницький, 2019. С. 64 – 71.
2. Довбня Л. Е. Історія української мовознавчої думки в педагогічній системі підготовки вчителя-філолога. Гуманітарний вісник Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». Переяслав-Хмельницький, 2013. Вип. 28. Том 2. С. 89–94.
3. Леута О. І. Старослов’янська мова: підручник. К.: Вища школа, 2001. 255 с.