НЕПЕРЕРВНА ОСВІТА ЯК ЧИННИК ЯКІСНОЇ ПРАВОВОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ НЕЮРИДИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 

Наталія Черниш,

аспірантка кафедри загальної педагогіки та андрагогіки

Полтавський національний педагогічний університет 

імені В. Г. Короленка,

Україна

Стрімкі зміни, що відбуваються в соціально-економічному житті суспільства як на глобальному, так і національному рівнях, спонукають кожного індивідуума постійно поповнювати й оновлювати свої знання, вдосконалювати навички й підвищувати власну кваліфікацію. 

Академік Н. Ничкало слушно зазначає що, “Освіта – це найголовніший чинник поступу високорозвинених цивілізованих держав, формування високої духовності, інтелігентності, культури, почуття соціальної відповідальності за результати впровадження науково-технічних ідей, нових технологій, за все те, що залишає нащадкам кожне покоління. Розв’язання такого воістину грандіозного комплексу проблем, пов’язаних з перспективами розвитку людства, об’єктивно зумовлює необхідність глибокого їх осмислення і впровадження на науково обґрунтованих засадах неперервної освіти” [1, с.346].

Під неперервною освітою ми розуміємо сукупність засобів, способів і форм здобуття, поглиблення й розширення загальної освіти, професійної компетентності, культури, виховання, громадянської і моральної зрілості [2, с.48].

За сучасних умов немає такої галузі виробництва чи виду діяльності, які б не підпадали під правове регулювання. Враховуючи це, повага до права й уміння використовувати легітимні механізми при вирішенні повсякденних завдань мають бути притаманними не лише свідомому громадянину, але й успішному професіоналу.

Питанням правової освіти присвячена значна кількість останніх досліджень із педагогічних та юридичних наук. Загальнотеоретичні аспекти правової освіти й виховання розкриваються в дослідженнях А. Гетьмана, О. Данильяна, О. Скакун, В. Тація та ін. Проблематика правової підготовки фахівців знайшла своє розкриття в працях А. Алексюка, А. Бойко, І. Зязюна, В. Євдокимова та ін. 

Поєднуючи в собі навчання, виховання і розвиток, правова освіта спрямована на формування й удосконалення в особи необхідних предметних компетентностей, які дозволяють їй ефективно взаємодіяти з усіма явищами правової системи суспільства.

Відповідно до Указу Президента України №992/2001 «Про Національну програму правової освіти населення»: “Обсяг і зміст обов'язкового курсу з правознавства визначається для загальноосвітніх навчальних закладів – потребою суспільства у вихованні правосвідомого громадянина, а для професійно-технічних, вищих навчальних закладів і закладів післядипломної освіти, крім того, ще й високими вимогами до освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівня особи” [3]. 

За визначенням Л. Рябовол правова предметна компетентність являє собою: “досвід специфічної діяльності, пов’язаної із засвоєнням, розумінням і застосуванням знань, що набутий учнями у процесі навчання правознавства в середній загальноосвітній школі” [4, с. 269]. Вважаємо, що така дефініція може застосовуватись і до результатів правової підготовки учнів та студентів у закладах професійної та вищої освіти відповідно. Проте, досвід взаємодії індивіда із правовою дійсністю не формується виключно в межах формальної освіти, хоча й зазнає її істотного впливу. 

Так, С. Болоніна звертає увагу на суперечності між необхідністю формування в майбутніх фахівців активної життєвої позиції в соціально-правових процесах і нерозвиненістю їх правосвідомості; між високими вимогами майбутньої діяльності до правової підготовленості фахівців і недостатньою відповідністю їм випускників. Способи подолання таких суперечностей автор вбачає у спрямованості викладання правових дисциплін на формування у студентів позитивно орієнтованої правової свідомості; відображенні в принципах добору і змісті правових дисциплін соціально-економічного розвитку сучасного суспільства і вимог професійної діяльності до правової підготовленості майбутніх фахівців; застосуванні інформаційних комп'ютерних технологій і використанні методів, що дозволяють активізувати процес пізнавальної діяльності студентів [5, с.7]. Разом із цим, дослідники відзначають складність засвоєння фундаментальних положень юридичної науки студентами інших спеціальностей та відсутність обов’язкового причинного зв’язку між правомірною поведінкою і фактом вивчення основних галузей права. Відтак, акцент у правовій підготовці фахівців потрібно робити на таких практичних аспектах, як права громадян та способи вирішення спірних правовідносин. [6, с. 152].

Тож для задоволення як виробничих, так і особистих потреб майбутніх фахівців, їх правова підготовка повинна враховувати здобуті раніше компетентності, бути диференційованою відповідно до обраної спеціальності й носити прикладний характер. Водночас, жоден навчальний курс не може вмістити відповіді на всі питання. Через це особливої значущості набувають механізми спонукання особистості до навчання впродовж усього життя, в тому числі, із застосуванням інформаційних технологій. Прикладом може слугувати розв’язання студентами проблемних завдань із використанням електронних сервісів державних органів та офіційних довідкових систем.

Згадане відповідає таким засадам неперервної освіти як гнучкість і варіативність системи освіти, наступність і доступність усіх її етапів, відповідність професійної освіти інтересам виробництва й задоволення непрофесійних потреб людей, а також використання найновіших технологічних засобів [7, с.70]. Отже, реалізація цих принципів спроможна забезпечити якісну підготовку фахівців одночасно зі збереженням їх творчих здібностей.

Список використаних джерел

1. Ничкало Н. Г. Сучасні проблеми розвитку системи неперервної професійної освіти: вітчизняний і зарубіжний досвід. Неперервна професійна освіта: філософія, педагогічні парадигми, прогноз: монографія / [В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн, Н.Г. Ничкало та ін.] ; за ред. В. Г. Кременя. К., 2003. С. 345–448.

2. Теорія і методика професійної освіти: навчальний посібник/ З. Н. Курлянд, Т. Ю. Осипова, Р. С. Гурін [та ін.]; [за ред. З. Н. Курлянд]. К.: Знання, 2012. 390с.

3. Про національну програму правової освіти населення : Указ Президента України від 18 жовт. 2001 р. 

URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/992/2001/conv (дата звернення: 16.04.2020р.)

4. Рябовол Л. Т. Правова предметна компетентність: поняття, структура, правові предметні компетенції. Наукові записки. Серія: 433 Педагогічні науки. Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2013. Вип. 121,Ч. ІІ. С. 263-268.

5. Болонина С. В. Научно-методические основы преподавания правовых дисциплин в неюридических вузах: автореф. дис. ... канд. пед. наук. М., 2000. 25 с.

6. Усеїнова Г. Деякі аспекти правової освіти. Проблеми сучасної освіти. 2017. № 6. С. 150-154.

7. Бирка М. Ф. Розвиток концепції неперервної освіти в Україні. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2014. Вип. 34. С. 69-74. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pfto_2014_34_11. (дата звернення: 16.04.2020р.)

 

Please publish modules in offcanvas position.