Світлана Тітаренко,
к. пед. наук, доцент кафедри дошкільної педагогіки і психології
Глухівський національний педагогічний університет
ім. Олександра Довженка,
Україна
Соціальна компетентність набуває важливого значення на етапі дошкільного дитинства, адже, дошкільний вік виступає початковим етапом формування вихованця як активного суб’єкта діяльності, спілкування та пізнання. Це зумовлено тим, що вже в дошкільному віці особистість включається у важливі сфери життя суспільства. У цей період найбільш активно взаємозбагачуються взаємовідносини особистості з іншими людьми, відбувається засвоєння елементарних понять, формування умінь і навичок рольової поведінки, що імітують суспільні відносини. Старший дошкільний вік є періодом найбільш інтенсивного соціального розвитку дитини, який повинен розглядатися на чотирьох рівнях: соціальному, інституціональному, міжособистісному, індивідуальному. Саме тому проблема соціалізації дітей, зокрема, старшого дошкільного віку, набуває особливої актуальності.
Проблема формування соціально компетентності в дітей дошкільного віку вивчається в працях Г. Кошелевої, Л. Піменової. Разом з тим у ряді психолого-педагогічних досліджень (Л. Башлакова, А. Виноградова, М. Воробйова, О. Запорожець, Г. Лаврентьєва, Т. Пономаренко, А. Рояк, Л. Стрєлкова та ін.) розглядаються деякі з педагогічних впливів, що сприяють формуванню досліджуваного феномену.
Результати досліджень Л. Артемової засвідчують, що проблема співпраці закладів дошкільної освіти і школи потребує нагального розв’язання в умовах сьогодення, коли на новому етапі розвитку вітчизняної освіти шестирічні діти починають шкільне життя та навчання [1, с. 7].
Реалізація принципу безперервності освіти має починатися із забезпечення наступності між першими її сходинками – дошкільною і початковою ланками. Навчання й виховання дітей дошкільного віку тісно пов’язане з проблемою спадкоємності в організації процесу навчання. У тлумачному словнику спадкоємність визначається як успадкування чогось, продовження певної діяльності, справи, певних традицій. Виходячи з цього, А. Богуш під спадкоємністю в дошкільній освіті розуміє «успадкування школою діяльнісного й комунікативного аспектів життя дитини в дошкільному віці» [3, с. 477].
Найпершим суспільним середовищем, до якого потрапляє дитина, є заклад дошкільної освіти. Саме в ньому дошкільники набувають важливого соціального досвіду, оволодівають основними знаннями і вміннями, необхідних для подальшого життя серед людей, залучаються до різних видів діяльності. Заклад дошкільної освіти значно розширює коло близьких і далеких людей, презентує їх взаємини у виховному контексті.
Дослідниця О. Кононко зазначає, що саме специфіка закладу дошкільної освіти сприяє полегшенню процесу входження вихованця в широкий світ реальних соціальних відносин, формуванню навичок практичного життя, її індивідуалізації та соціалізації. Важливу роль у цій роботі відіграють дорослі, а саме: батьки, вихователі. Найближче соціальне оточення дитини створює певний виховний простір, яке відповідає умовам захисту, духовності, раціонального дозування позитивних та негативних переживань, що давало б дитині відчуття впевненості в собі та людях, які її оточують. З одного боку дорослий виступає для дитини носієм знань, умінь, моральних цінностей, а з іншого боку – безпосереднім організатором виховного процесу [5].
У новій редакції Базового компонента сформульовано компетенції дошкільника відносно соціального оточення: родинно-побутову (знання норм та правил сімейного (родинного) співжиття; уміння їх дотримуватися; здатність підтримувати доброзичливі, товариські, довірливі стосунки в сімейному колі, виражати турботу (любов до рідних і близьких членів родини) та соціально-комунікативну (знання різних соціальних ролей людей: свої, чужі, знайомі, незнайомі, діти, дорослі, дівчатка, хлопчики, жінки, чоловіки, молоді, літні тощо; з соціальними та морально-етичними нормами міжособистісних взаємин; здатність дотримуватись їх у процесі спілкування; уміння взаємодіяти з оточуючими людьми: координувати з ними свої дії, поведінку; розуміти своє місце в соціальному середовищі; схвально сприймати себе; емпатійність, здатність співчувати, співпереживати, допомагати іншим, користуватися відповідними способами спілкування в різноманітних повсякденних ситуаціях) [2].
Чинні програми розвитку дітей дошкільного віку орієнтують педагогів на соціалізацію особистості дошкільника. Зокрема програма «Я у Світі» у розділі «Дитина в соціумі» акцентує увагу на тому, що саме в дошкільному віці виникає початкові уявлення дитячого світогляду. Дитина не може жити в хаосі, вона намагається пізнати навколишній світ та свої зв’язки з ним, відкривати для себе власні можливості, інших людей, існувати відповідно діючих законів життя, знаходити своє місце [6].
Програма «Впевнений старт» у розділі «Соціальна ситуація розвитку» (Вступ), розкриваючи психологічний вік старшого дошкільника, зосереджує увагу на соціальну ситуацію розвитку. Впродовж старшого дошкільного віку розширюється коло людей, з якими спілкується дитина. Предметом уваги її все більше стає світ соціальних взаємин дорослих людей, у який дитина намагається ввійти. Найважливіша потреба – прагнення жити з людьми, які її оточують, спільним життям, вступати з ними в безпосередній контакт. Характерною ознакою соціальної ситуації розвитку дитини є стабілізація взаємин з однолітками, утворення «дитячого суспільства», оформлення дитячої субкультури, з притаманною їй територією, правилами співжиття, інтересами, перевагами, ролями, соціальним статусом кожного її члена, пріоритетними цінностями [7].
У програмі «Дитина» у розділі «Дитина у довкіллі» окреслено знайомство з соціальним довкіллям – системою взаємовідносин між людьми, що склалися в родині, закладі дошкільної освіти, державі, між народами, які складають поняття «людство» тощо [4].
Якщо ознаки спадкоємності потрібно відшукувати у змістовому наповненні програм початкових класів, то у програмному забезпеченні дошкільної освіти повинні бути присутні ознаки перспективності навчання.
Отже, соціалізувати дошкільника – означає поповнити його індивідуальний досвід позитивними враженнями від спільної з іншими життєдіяльності, сформувати необхідні соціальні вміння та навички, розвинути в нього соціальні потреби, виховати «відчуття іншого», сформувати готовність та здатність брати іншого до уваги, домовлятися, працювати в команді, узгоджувати свою позицію, в разі потреби, поступатися власними інтересами на користь соціальної групи, діставати насолоду від допомоги та підтримки іншої людини в складній ситуації, тобто, жити обличчям до людей, з відкритим серцем, уміння гармонійно «вписуватися» в дитяче угрупування, знаходити в ньому своє місце, визначити свій статус серед однолітків відповідно до своїх можливостей та домагань, товаришувати.
Слід зауважити, що привчати до навчання в школі необхідно поступово, не варто відміняти ігрову форму проведення занять, зменшувати час ігрової діяльності і збільшувати час навчання, що має носити ігровий характер. Діти не повинні відчувати різкий перехід від одного режиму до іншого, який має бути природнім. Початкова школа повинна дуже точно й повно врахувати досягнення дошкільного віку не тільки в змістовому та методичному планах, а й у плані формування особистісних якостей дітей, їх вольової сфери.
Таким чином, у закладі дошкільної освіти формуються лише перші сходинки соціальних навичок. Потім вони продовжують будуватись у молодших класах початкової школи. І саме в школі потрібно закріплювати вже набуті дошкільниками соціальні навички з метою засвоєння соціальних ролей, саморегуляції поведінки, осмислення поведінки.
Список використаних джерел
1. Артемова Л. В. Педагогіка і методика вищої школи: навч.-метод. посіб. Київ: Кондор, 2008. 272 с.
2. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) / А. М. Богуш. Київ: Видавництво, 2012. 26 с.
3. Богуш А. М., Гавриш Н. В. Дошкільна лінгводидактики. Київ: Вища школа, 2007. 542 с.
4. Дитина: Освітня програма для дітей від 2 до 7 років / В. О. Огнев’юк. Київ: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2016. 304 с.
5. Кононко О. Л. Виховуємо соціально компетентного дошкільник. Київ: Світич, 2009. 201 с.
6. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» (нова редакція). У 2 ч. Ч. І. / Аксьонова О.П., Аніщук А.М., Артемова Л.В. [та ін.]; наук. Кер. О.Л. Кононко. Київ: ТОВ «МЦФЕР-Україна», 2014. 451 с.
7. Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт». Тернопіль: «Мандрівець», 2013. 99 с.