Березовська Юлія
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Науковий керівник: д. п. н., професор Комар О. А.
Якщо впродовж першого півріччя, першокласнику, так і не вдається успішно пристосуватися до школи це є проблемою дезадаптації.
У науковій літературі виокремлено такі види дезадаптації:
- патогенну (як результат патології психічного розвитку);
- психогенну (пов’язану із статево-віковими й індивідуальними особливостями дитини);
- соціальну (як наслідок порушення норм моралі та права);
- шкільну (як результат не пристосування до навчально-виховного процесу) [1, с. 52].
Соціальна дезадаптація – порушення нормальних відносин дитини з суспільством, оточуючими, внаслідок цього виникнення труднощів спілкування та взаємодії з людьми [2].
Поняття «шкільної дезадаптації» став використовуватися в останні роки для опису різних проблем і труднощів, що виникають у дітей різного віку у зв’язку з навчанням у школі.
З цим поняттям пов’язують відхилення у навчальній діяльності – утруднення в навчанні, конфлікти з однокласниками і тому подібне. Ці відхилення можуть бути у психічно здорових дітей або у дітей з різними нервово-психічними розладами, а також поширюються на дітей, які мають порушення навчальної діяльності викликані олігофренією, органічними розладами, фізичними дефектами.
Початкова шкільна дезадаптація – уповільнене й ускладнене пристосування першокласника до умов шкільного навчання, частіше спричинене низьким рівнем шкільної зрілості дитини.
Зазвичай проблема шкільної дезадаптації дитини шестирічного віку тісно корелює з низьким ступенем шкільної зрілості. Однак, виникнення цієї проблеми можна пояснити дією цілого ряду зовнішніх та внутрішніх чинників:
Зовнішні детермінанти:
- невідповідність умов навчання 6-річок їх психофізіологічним особливостям;
- негативне ставлення вчителя до учнів;
- недосконала методика навчання 6-річок;
- відсутність контролю батьків за навчанням дитини.
Внутрішні детермінанти:
- негативна мотивація;
- низький рівень інтелектуальної готовності;
- несформована вольова готовність до шкільного навчання;
- недостатній рівень соціальної готовності.
Більшість дослідників виокремлюють шкільну дезадаптацію як «самостійний феномен», що виникає в результаті невідповідності соціопсихологічного чи психофізіологічного статусу дитини з вимогами нової, соціальної ситуації, тобто ситуації шкільного навчання. Помилкова оцінка характеру та причин труднощів, які виникають в учнів на початку навчання в школі, запізніле виявлення дітей, не готових до навчальної діяльності, породжує більш складні проблеми. Не вирішені в дошкільному та молодшому шкільному віці проблеми стають основою для різноманітних відхилень у психосоціальному розвитку на наступних етапах онтогенезу, з особливою гостротою виявляючись у підлітковому віці.
Недарма кажуть, що дитина – це посудина. Тому в залежності від того, яке наповнення вона буде мати йдучи до школи, залежить й швидкість та якість адаптації.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Манчуленко Л. Відхилення у поведінці неповнолітніх як об’єкт корекційно-педагогічної діяльності. Наук. часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія №11. Соціологія. Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Управління, 2007. Вип. 5 (Ч.ІІ). С. 5153.
- Немов Р. С. Психология: Словарь-справочник: В 2 ч. Москва : ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. Ч. 2. 352 с.